Люди вдягають маски,
Ховають справжні обличчя
Тоді, як бояться впасти
Або хочуть здаватися ввічливими.

Люди вдягають маски,
Коли є лише оболонка,
А замість душі – катакомба,
Де легко і заблукати.

Люди вдягають маски,
Коли хочуть про щось забути.
Їм простіше не бути справжніми,
Їм легше просто НЕ БУТИ.

Люди знімають маски,
Коли їм нема що втрачати.
Люди знімають маски,
Коли не можуть брехати.

Бути щирим чи потаємним
Щодня вирішує кожен.
Кожен може надіти маску,
Та справжнім бути – не кожен.

24.05.2016

Ми з тобою фантоми.
У світи невідомі
Летимо – хто куди.
Ось, здавалося б, фініш,
Якщо схочеш – припиниш.
Але щось у середині каже: «Лети!».
Ти лети і не бійся,
Падіння не бійся.
Болю не бійся і висоти.
Бо лише у польоті,
Високім польоті,
Ти станеш собою,
Зрозумієш – хто ти!

24.05.2016

Відпускаю себе на волю,
Утікаю мерщій від болю
У небо прозоре і чисте,
Де немає відчаю місця.
І пірнаю в безмежне море
Диво-запахів, диво-звуків,
І біжу я безкраїм полем,
І обличчя ховаю в руки…
Та куди заховати серце,
Що давно уже є нецілим?...
Бо лишилась його половина,
І вона ледве-ледве б'ється…

11.06.2016

Я беру у життя тайм-аут,
Я себе викликаю на раунд.
Я з’ясую, на що спроможна,
Щоб іти по життю переможно.

Я викину зайвий мотлох,
Зітру усі зайві файли.
Візьму помаранчеві фарби,
Розмалюю свій світ довкола.

Перекрашу я сум на радість,
Лінь свою оберну на творчість.
Я дістану яскраві обгортки,
Упакую найкращі мрії.

Оце й будуть найкращі ліки,
Що потрібні душі і тілу.
Оце й будуть найкращі кроки.
Я зроблю це. Я так зумію.

18.05.2016

Взнавати істину боляче,
боляче,
Та правда наздожене тебе –
Хочеш ти цього чи ні.
Вона відкриє тобі очі, -
Буде боляче, боляче,
І серце буде твоє у вогні.
І пектиме гаряче, гаряче,
Хочеш ти цього чи ні.
І ти тікатимеш,
далеко тікатимеш,
Та не втечеш,
Як би ти довго не біг.
І ти чекатимеш,
Все одно ти чекатимеш,
Як би ти цього не хтів.
І ти кохатимеш,
Все одно ти кохатимеш,
Скільки вистачить сил…

(долі наперекір…)

23.05.2016