Ми пропливаємо повз міста
Вітер холодить серця гарячі
Це літо за все нас пробачить
Якщо щось зробили не так

Трас розпечених шепіт кличе
Квіти собі заплітаєш у коси
Сонячний пил трави розносять
Свої сліди в колоссі залишиш

Померлі підуть слідами цими
З насиджених місць зірвавшись
Чекатимуть у полях під насипами
Між автотрасами кривими

Вони стоять біля знаків ночами
І світло фар зриває з них німби
Крізь скло - жива людина ніби
Одні із тих, що колись були з нами -

А соняхи знають, про що говорять
Ті, хто ходять в пітьмі густій цій
збирають квітковий пилок між вій
Й розвіюють віялом просторами

Але збережи їхній спокій тихий
Нехай зустрічають свої світанки
Хай розчиняються в світлих ранках
І лускають час, як грецькі горіхи

Як літо лишає засмагу на шкірі
Й міста по собі залишають співи
Птахи застигають у небі щасливими
На мапах лишаючи орієнтири.