Твоє обличчя, брови, носик, губи
притягують до себе як магніт,
знайомі третій день, а я вже люблю
в очах твоїх для мене цілий світ.
Відволікають від думок сумних, буденних
жіночі груди в вирізах твоїх
я на гачку, ти можеш бути певна,
жадаю доторкнутися до них.
До себе ваблять дві округлості - сідниці
немов два пагорби непізнаних вершин
завуальованих тканиною спідниці,
чекають вивчення з верхівок до низин.
Ти наче кошеня, що хоче ласки
і ми удвох не стримуєм бажання
знімаєм одяг, втому, стрес і маски
і гріємось під ковдрою кохання.








Геник Лис 12.05.2016р.

В українських полях,
у запеклих боях,
де під «Граду» розкат
стогне рідна земля,
де за дружбу й любов
проливається кров,
український солдат
в бій іде знов і знов.
Не за брязкіт монет,
славу чи кабінет,
а за волю дітей
б"є в степу кулемет
і хоч зрадами нас
підкосили не раз
та свободи вогонь
у душі не погас.
Знаю місце в раю,
тим хто волю свою
і народ захищав
у смертельнім бою,
вірю холод пітьми
подолаємо ми
і до наших осель
знов повернеться МИР.



Геник Лис 2015р.

Прохолодно, знову осінь.
Сухе листя вітер носить
і під ноги застеляє килими.
Знову мряка і тумани
накривають землю зрання,
сива осінь - передвісниця зими.
Вже летять ключем лелеки
в теплий край,кудись далеко,
понад кронами обтрушених садів,
з неба жалібно курличуть,
ніби за собою кличуть
в ті країни де немає холодів.
Осінь нам милує очі,
теплі дні холодні ночі
у душі моїй то радісно, то щем.
У грайливім танці вітру
осінь створює палітру
мов життя наше
барвисту під дощем.




Геник Лис Осінь 2015р.

Чому воюєш в Україні,
недавно братський нам народе,
чи думаєш, що на руїнах
свою імперію відродиш,
чи може тобі місця мало,
чи з"їсти вже не маєш чого,
чому над сином плаче мама,
в жалобі батько сивочолий?
Чому мішаєш кров з землею
в степах безкрайнього Донбасу
в вогні російських артилерій
гуля війна до смерті ласа?
Чому солдатів посилаєш
в наш рідний край нести кайдани
і їх мов злодіїв ховаєш
у чорноземи без пошани?
Ти подивись, як згуртувався
народ до бою волелюбний,
ти на таке й не сподівався,
тебе твоя жадоба згубить.
Тобі брехня туманить очі
і кляпом затикають рота
та ти вже звик і вже не хочеш
з "царем" за правду поборотись.
Можеш палити і вбивати
та знай ніколи і нікому
свободи дух наш не здолати,
він переможе біль і втому.



Геник Лис 2015