Час невблаганно у даль проліта —
В нього хіба що нема перепон:
Щезло вчорашнє дитинство, як сон;
Днесь догорають юнацькі літа...

Зрілість уперто назустріч іде —
Ох, не потерпить вона аж ніяк.
Ось, подала задоволено знак, —
Зійде для неї вже завтрішній день.

Старість мене визирає щомить —
Що ж, післязавтра і зрілості край.
Потім скажу я: “Життя, прощавай!” —
Час невблаганно у даль пролетить...

2016