Автори /
Людмила Іванець (1989)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Літо
•
Нещодавнє
•
Мрії
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Загорнутись у світло, говорити про зорі, роздивлятись альбоми, де завмер Ренесанс.
Заглядати за обрій крізь веселки прозорі, утікати від долі, поринаючи в сон.
Заглядати за обрій крізь веселки прозорі, утікати від долі, поринаючи в сон.
так, мені знову нема що робити
так, з інтернету знов лізе дурня
так, з інтернету знов лізе дурня
Так хочеться тепло-справжнього, з терпким ароматом кави —
Натхнення. Щоб зникли в темряві останні рядки про зло.
Натхнення. Щоб зникли в темряві останні рядки про зло.