Автори /
Козак Дума (1958)
|
Рубрики
/ Палітра
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Осіннє літо
•
Аргументи осені
•
Арії літнього лісу
•
Апофеоз липня
•
Малярка
•
Ще не кода
•
Заквітчані човни
•
Ранок над Іраклі
•
Весняна віхола
•
Біла панянка
•
Ця зима не вічна
•
Німб ночі
•
Літерний
•
Яблуневий спас
•
Маковія
•
Мусить бути
•
Зоряна уява
•
Весняний настрій
•
Ранок після Купала
•
Бабине літо
•
Серпневий вечір
•
Спливає літо
•
Симфонія дощу
•
Жайвір
•
Господиня теплá
•
Південний степ
•
Твої очі
•
Горобина ніч
•
Гармонія
•
Передноворіччя
•
Каприс
•
Вечірній берег
•
Запах моря
•
Осіння симфонія
•
На порозі осені
•
Серпень
•
Народження чуда
•
Травневий вечір
•
Магія весни
•
Купальська ніч
•
Місяць-поет?
•
Еліксир від безсоння
•
Новорічна ніч
•
Останній день весни
•
Пізня осінь
•
Нічний чай
•
Циганська ніч
•
Осіння рапсодія
•
Послухайте тишу
•
Знову осінь
•
Відпочинь
•
Сонечко на паркеті
•
На вiдстанi думки
•
Весна-селянка
•
Оце вам i Масляна
•
Мій сад
•
Зимовий ранок
•
Зимнє море
•
Останнiй день осенi
•
Весняний етюд
•
Майстриня-заметіль
•
Посланець зими
•
Осінній ранок
•
Палітра літа
•
Запах лiта
•
Осiнь-чарiвниця
•
Колесо природи
•
Вечірній концерт
•
Півонії
•
На перехрестi трьох доріг
•
Дорогою у літо
•
Ранок
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Осінь літом утішно упала
на крислаті смарагди дубів,
на крислаті смарагди дубів,
У чашці кави розчинилось літо,
біліють снігом по краях вершки
біліють снігом по краях вершки
У літнім лісі – райська насолода,
ялини стелять прохолоди тінь,
ялини стелять прохолоди тінь,
З одежі – шорти і рушник,
веслую гаряче прибоєм…
веслую гаряче прибоєм…
Одна на березі сиділа,
тримала пензля у руках,
тримала пензля у руках,
Палає вечір ген на небосхилі
і карамеллю літо віддає.
і карамеллю літо віддає.
Уквітчані човни на якір стали,
у кожного останній, свій причал.
у кожного останній, свій причал.
Цикади влаштували бенефіс
під гомінливу музику прибою.
під гомінливу музику прибою.
Прийшла весна, а снігу в пояс
лишила щедра нам зима,
лишила щедра нам зима,
Зима прийшла у Коломию,
сніжинки падають до ніг,
сніжинки падають до ніг,
Іде зима: і холодно, і сиро,
і дощ зі снігом сіються з небес…
і дощ зі снігом сіються з небес…
Нічного неба диво-полотнина
нависла щільно на сільські дахи,
нависла щільно на сільські дахи,
Осінній потяг спізнюється вельми,
а ще учора неупинним був…
а ще учора неупинним був…
Цьогоріч рясно яблука вродили
звисає до землі важке гілля!
звисає до землі важке гілля!
Стікає літо в полив’яний дзбан
густим прозоро-золотистим медом.
густим прозоро-золотистим медом.
Вечірнє поле вишито снопами,
поволі тихне птаства веремій
поволі тихне птаства веремій
Вечір поволі краси дивовижу
ночі на плечі одяг.
ночі на плечі одяг.
Погода – «клас» і все співа:
птахи, душа, майбутні грона…
птахи, душа, майбутні грона…
Як звір, ужалений смертельно,
здолавши серця параліч,
здолавши серця параліч,
Вже осінь, все навколо пожовтіло
і за вікном частіше йдуть дощі.
і за вікном частіше йдуть дощі.
Турботливо гаряче сонце літнє
ховається в люстерця соняхів.
ховається в люстерця соняхів.
Завітало в гості мальовниче літо
і заколосились сонячно хліба.
і заколосились сонячно хліба.
Відлунює акордами краплин,
шалений дріб дощу у ритмі танго,
шалений дріб дощу у ритмі танго,
У небі бездоннім, над степу розвоєм,
де зелені море й весняна блакить,
де зелені море й весняна блакить,
Скибочка Місяця з неба вітається.
Мається, кається, крається ніч…
Мається, кається, крається ніч…
Південний степ – ромашки бенефіс,
волошки трунок, чебрецю, полину,
волошки трунок, чебрецю, полину,
У тебе очі – ніби море,
аквамарину свіжа синь,
аквамарину свіжа синь,
Ой, не до сну у горобину ніч,
яка на землю казкою спадає,
яка на землю казкою спадає,
Гармонія – не тільки милозвучність,
взаємна відповідність всіх частин.
взаємна відповідність всіх частин.
Небо вкрили зірок міріади,
переповнився перлами дзбан –
переповнився перлами дзбан –
Літо, море, хвилі, пляж,
острів, берег, шум прибою.
острів, берег, шум прибою.
Осінній, ніби влітку теплий, вечір,
співає пісню лагідно прибій…
співає пісню лагідно прибій…
Чим пахне море? Громом і дощем,
і бурунами в заході світила,
і бурунами в заході світила,
Вже дні холодні осінь пустила під укіс,
укрила чарівниця багрянцем сонний ліс,
укрила чарівниця багрянцем сонний ліс,
Скінчилося жарке південне літо,
радіємо осінній цій порі.
радіємо осінній цій порі.
Любо дивитись із призьби, як падають зорі,
в серпні під хатою о вечоровій порі
в серпні під хатою о вечоровій порі
Сидів Митець і майстрував намисто,
на вісь уявну зорі насиляв.
на вісь уявну зорі насиляв.
Каштани знову запалили свічі,
у білі грона одяглось гілля.
у білі грона одяглось гілля.
За зимою настане весна.
За снігами – бурхливі потоки.
За снігами – бурхливі потоки.
Немає кращого у світі,
як назбирать у полі квітів,
як назбирать у полі квітів,
В чорному безмірі неба нічного
місяць блукає яркий.
місяць блукає яркий.
Холодна тиша дихає словами,
у місяця промінні сніг іскрить.
у місяця промінні сніг іскрить.
Дива мандрують звідусіль
у новорічну ніч казкову.
у новорічну ніч казкову.
Заходить сонце за високу гору,
щоб завтра вранці знову ген зійти
щоб завтра вранці знову ген зійти
Уже злетіла багряни́ця з лісу,
опа́ло злото, хочеться тепла́.
опа́ло злото, хочеться тепла́.
Терпкий у філіжанці чай,
а Місяць – часточка лимону.
а Місяць – часточка лимону.
Стомився день, убавилось тепла,
зорю циганське сонце колисає.
зорю циганське сонце колисає.
Іменини святкує у вересні бабине літо,
ніби щастя шматочки дарує ще сонячні дні.
ніби щастя шматочки дарує ще сонячні дні.
Ви чули подих тиші на світанку,
коли усе живе навколо спить?
коли усе живе навколо спить?
Розсипає осінь щедро позолоту
на гаї й діброви, на поля й луги,
на гаї й діброви, на поля й луги,
Свідомість колисають ніжні сни,
уривки фраз полинули каскадом,
уривки фраз полинули каскадом,
Промінь сонця блиснув у віконечко
поміж хмар майнула неба синь,
поміж хмар майнула неба синь,
В нічному небі місяць човником пливе,
дорогу прокладає між хмаринок.
дорогу прокладає між хмаринок.
Весна іде! Повітря чисте.
Ясніє синню небосхил.
Ясніє синню небосхил.
Замело́, запороши́ло, все накрив туман.
Мабуть рано ми ріши́ли, що втекла зима.
Мабуть рано ми ріши́ли, що втекла зима.
Відкрию вранці вікна в сад,
де яблуні та вишні.
де яблуні та вишні.
Засоловів сніжком зимовий ранок
і морозцем підтягує світанок.
і морозцем підтягує світанок.
Відвідала нас знову пізня осінь,
осіннє золото, черлений клена лист.
осіннє золото, черлений клена лист.
Останній день сьогодні листопада
і осені останній в році день.
і осені останній в році день.
Весна приходить знов і знову
з падінням крапель на поріг,
з падінням крапель на поріг,
Метелиця – ніби ведмедиця,
тварина шалена і зла.
тварина шалена і зла.
З небес полинув перший сніг,
такий лапатий, білий, чистий.
такий лапатий, білий, чистий.
Росою осінь омиває трави
й тумани розстилає по землі,
й тумани розстилає по землі,
Як матіола пахне ніжно
і забуяли різноцвіти,
і забуяли різноцвіти,
Весна минає знову, пахне літом...
Люблю бродить полями за селом –
Люблю бродить полями за селом –
До нас у гості завітала рання осінь,
позолотила літнім вербам довгі коси.
позолотила літнім вербам довгі коси.
Останній день весни прямує світом.
Останній день, та не останньої весни!
Останній день, та не останньої весни!
Над полем сірі сутінки згустились,
на землю тихий вечір опустився.
на землю тихий вечір опустився.
Півонії розквітнули в городі,
запахло ніжністю й коханням навкруги.
запахло ніжністю й коханням навкруги.
Як їхати на південь з Павлограда
і оминати славний Кривий Ріг,
і оминати славний Кривий Ріг,
Я польовою стежкою ішла,
вінком сплітала весняні ромашки,
вінком сплітала весняні ромашки,
Сонце визирає із-за хмари,
в хвилях промінцями виграє,
в хвилях промінцями виграє,