Автори /
Козак Дума (1958)
![]() |
|
Рубрики
/ Кришталеві катрени
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Майже за Соломоном
•
Найвеличнішим
•
Сліпа пороша
•
Тон і моветон
•
Коли оригінал не в тренді
•
Смичкове
•
Не опанча*
•
Ніка
•
Сіріє
•
Світає
•
Темніє
•
Василеві Андрушку
•
Моє кредо
•
Блаженство
•
Совість не перешкода
•
А Фрейд був мудрим чоловіком
•
Досвід
•
Потрібно пам’ятати
•
Не зможу
•
В одному напрямку
•
Про свої уподобання
•
Полотно художника слова
•
Перманентність у поезії
•
Про справжню красу
•
Про ступені близькості
•
Правильний вираз обличчя
•
Не для слабких
•
Не можу погодитись з Нiцше
•
Така доля
•
Осіння злива
•
Спiльники
•
Ера зубожіння
•
Віщий сон?
•
Дві сторони медалі
•
Про підкову на щастя
•
На прощання
•
Радіти рано
•
Букет
•
Щоб не пропасти
•
Рожевий туман
•
Діалектика життя
•
Тяжка праця
•
Спати – небезпечно!
•
Найбільша перешкода
•
Парадокс?
•
Наша дорога
•
Незабутнє
•
Рух по колу
•
Краще гірка правда
•
Що краще?
•
Дивні істоти
•
Хороший чи зручний?
•
Не обманіться
•
Театр життя
•
Хронологія погіршення
•
Ніхто не буде забутий
•
Особливості влади
•
Історія створення СРСР
•
В гостях і вдома
•
Про лицемірів
•
Ненависть
•
Вибірковість спостереження
•
Сіркова правда
•
Якби ж...
•
Занадто пізно
•
Прохання
•
Прийде чи пройде?
•
Найбільша краса
•
Ціна поразки
•
Душевна катастрофа
•
Кругообіг нікчемності в природі
•
Вирішальний фактор
•
Де живе щастя
•
Іншомовним рифмоплетам
•
Цінна знахідка
•
Життєвий дисбаланс
•
Живий труп
•
Про щиру дружбу
•
Легка на пiдйом
•
Обережно з гвiздками!
•
Лихолiття
•
Краще чобіт
•
Пам’ять минувшини
•
Закохатись уже страшно
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Усе не вічне: спека і морози.
Минає все – ідуть у небуття
Минає все – ідуть у небуття
Ти лише попіл! Ким би і не був –
у цьому світі тільки подорожній…
у цьому світі тільки подорожній…
Сніжи́ть і сонце в небі сяє!
Сніжи́ть… Тебе не вистачає…
Сніжи́ть… Тебе не вистачає…
Коли панує моветон
у цілоденній каламуті –
у цілоденній каламуті –
Лиш ідучи уперто уперед,
ти маєш шанси подолати гору,
ти маєш шанси подолати гору,
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Е, ні! Роки – таки не опанча
і їх уже не скинути з плеча…
і їх уже не скинути з плеча…
Із берегів Дніпра-Славути Ніка
мов донька Аполлона, Еврідіка,
мов донька Аполлона, Еврідіка,
Сіріє… То не ранку закид.
Сіріє – ніч іде на захід.
Сіріє – ніч іде на захід.
Світає… Ранок на порозі.
Світає – день уже в дорозі.
Світає – день уже в дорозі.
Темніє… Зорі в високості.
Темніє – сон іде у гості.
Темніє – сон іде у гості.
Він зупиняє час у стовбурах дерев,
вплітаючи вогонь у міді миті,
вплітаючи вогонь у міді миті,
В житті я невиправний реаліст
і не змінюсь уже напевне з часом.
і не змінюсь уже напевне з часом.
Блаженний, хто нічого не чекає,
його розчарування не спіткає,
його розчарування не спіткає,
Корупції не можем дати раду,
марнуєм час, як і життя своє…
марнуєм час, як і життя своє…
Господня заповідь стосунки не спасе,
хто б вам там і про що не свідчив.
хто б вам там і про що не свідчив.
Од хиб в житті оберігає досвід,
як рукавиці в тернях від голок,
як рукавиці в тернях від голок,
Як у житті судилося літати,
загартував свою ти душу й тіло,
загартував свою ти душу й тіло,
Мене лише зміцнив розлуки біль,
а відновитись воля допоможе.
а відновитись воля допоможе.
Як густо висрібляє скроні іній,
ми згадуєм Ісуса чи Сварога…
ми згадуєм Ісуса чи Сварога…
Життя прожив не як попало,
уже дістався до сивин.
уже дістався до сивин.
Що може бути для поета гірше,
аніж писати полотняні вірші,
аніж писати полотняні вірші,
Вершина, пік майстерності поета –
це своєрідний майстер-клас душі,
це своєрідний майстер-клас душі,
Краса живе у серці у людини
і промінцями сяє із очей,
і промінцями сяє із очей,
Образу не бери до серця близько, –
порадити комусь доволі легко…
порадити комусь доволі легко…
Як пазурами серце рвуть коти,
сумуй собі уволю, але нишком,
сумуй собі уволю, але нишком,
Самотність – то планида сильних духом,
талан їх, доля, жереб, пай, уділ…
талан їх, доля, жереб, пай, уділ…
Що не вбиває, робить те сильнішим –
колись повідав геній Фрідріх Ніцше.
колись повідав геній Фрідріх Ніцше.
Не вір, не бійся, не проси,
іще живі Харибда й Сцілла.
іще живі Харибда й Сцілла.
Осіння злива за вікном
змиває бруд сумного літа
змиває бруд сумного літа
Не маю на меті когось повчати,
а висловити хочу погляд свій:
а висловити хочу погляд свій:
Непросто жить за бідності межею,
до багатьох підкралася сума:
до багатьох підкралася сума:
Вночі мені наснилася підказка.
Вона стара як мудрості ріка:
Вона стара як мудрості ріка:
Відвертому завжди нелегко жити,
велика розкіш нині благородність.
велика розкіш нині благородність.
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
скажу відверто – марний труд.
Прощатись з минулим потрібно рішуче!
Ту кішку не варто тягнути за хвіст,
Ту кішку не варто тягнути за хвіст,
Радіє кінь – позбавився він пут,
нарешті чвалуватиме щосили!
нарешті чвалуватиме щосили!
Бузку букет зів’яв у вазі,
забракло красеню води!
забракло красеню води!
Давайте візьмемось за руки,
русини, щирі українці,
русини, щирі українці,
Ми бачимо лише́, що бачить хочем,
не роблячи поправок на туман,
не роблячи поправок на туман,
Земна коловерть поглинає життя,
долаєм щоденно буденності море.
долаєм щоденно буденності море.
Стрічаються мені все рідше люди,
усе частіше сурогат і бруд…
усе частіше сурогат і бруд…
Свободолюбство – майбуттю основа!
«Земля і воля!» – гасло над гербом.
«Земля і воля!» – гасло над гербом.
Мандруєш містом, лісом, чистим полем
чи океаном на семи вітрах –
чи океаном на семи вітрах –
Його боявся весь могутній Рим.
Він ніс євреям віру і свободу,
Він ніс євреям віру і свободу,
Ішли вперед, але не знали,
що віддалялись від мети,
що віддалялись від мети,
Людина ні одна не буде більш чужою
ніж та, що підло зрадила тебе,
ніж та, що підло зрадила тебе,
Шукали власні форми цілу вічність,
речей первинну зневажали суть –
речей первинну зневажали суть –
Нещадну правду краще говорити:
хоча і ранить, але час лікує,
хоча і ранить, але час лікує,
Зі щирим краще хліб з водою їсти
і почуватися по-панськи,
і почуватися по-панськи,
Люди смакують наругу,
дивні їх вчинки убогі –
дивні їх вчинки убогі –
Хорошу славу мати чоловіку –
останнім часом цнота невелика...
останнім часом цнота невелика...
Як обманути випало когось,
дочасно хизуватися не варто.
дочасно хизуватися не варто.
Життя – театр, як водевіль. Неначе
коктейль пліток, підступності і лиску…
коктейль пліток, підступності і лиску…
Стрічається все рідше гарне сало,
горілку часто заміняють спиртом,
горілку часто заміняють спиртом,
У цій шаленій, дикій круговерті
не думайте, що Бог за вас забув,
не думайте, що Бог за вас забув,
Нове кіно знімають режисери
про винятковість нинішньої влади,
про винятковість нинішньої влади,
Більшовикам здійснить переворот
лише в одній Росії і вдалося.
лише в одній Росії і вдалося.
У цьому світі ми лиш гості,
допоки рухаються кості.
допоки рухаються кості.
Облудники – то сорт лихих людей,
такі собі закінчені тварюки.
такі собі закінчені тварюки.
Ненависті не дай перемогти,
дарма не витрачай на неї сили,
дарма не витрачай на неї сили,
Ніхто не бачить ваших сліз,
проблем, що гаманець порожній.
проблем, що гаманець порожній.
За зраду платиться життям, не тільки кров‘ю!
Дорослі це хай знають і малі.
Дорослі це хай знають і малі.
Якби ж свого життя узнати строк,
машину часу на недовго мати –
машину часу на недовго мати –
Любов, на жаль, як данину́ сприймають,
звикають швидко у коханні жити –
звикають швидко у коханні жити –
Дай, Боже, мені розуму прийняти,
що у житті не можу поміняти,
що у житті не можу поміняти,
При́йде час і буде все –
чутка нам людська несе,
чутка нам людська несе,
- Що найголовніше у красі жіночій?
Це напевно груди чи великі очі…
Це напевно груди чи великі очі…
Поразка – найдієвіша наука,
вона заставить висновки зробить
вона заставить висновки зробить
Зневіра – своєрідна темнота,
у люду з нею доля непроста.
у люду з нею доля непроста.
Дурак у гріш не ставить мудреця,
конем ірже потвора над прекрасним,
конем ірже потвора над прекрасним,
Нехай дощем летить каміння з неба
і вітер поміж хмари грізно свище –
і вітер поміж хмари грізно свище –
Ганятися за щастям – марна справа,
усі дороги приведуть додому.
усі дороги приведуть додому.
Поезій розвелося в нас багато,
але читаєш і душа болить...
але читаєш і душа болить...
Хоч у житті не зайва обережність,
та не заперти думи на замок.
та не заперти думи на замок.
Життя у дисбалансі протікає,
постійно нам чогось не вистачає:
постійно нам чогось не вистачає:
Як зрадником вирішуєте стать,
втрачаєте із честю і обличчя.
втрачаєте із честю і обличчя.
Не то товариш, хто з тобою в свято
і першим з перемогою вітає,
і першим з перемогою вітає,
Багато горя од насилля гніту
і від інформаційної війни.
і від інформаційної війни.
Вбиваючи гвіздок людині в душу,
подумай, чи не варто зупиниться,
подумай, чи не варто зупиниться,
Не вистачає навкруги добра,
як мало добрих вчинків роблять люди!
як мало добрих вчинків роблять люди!
Долаючи свою дорогу,
не забрудни буття потік.
не забрудни буття потік.
Минувшина горить у нас чи тліє:
історії, легенди і книжки…
історії, легенди і книжки…
Довірливість нам, зазвичай, виходить боком,
бо часто з підлістю приходиться стикатись,
бо часто з підлістю приходиться стикатись,