Автори /
Козак Дума (1958)
|
Рубрики
/ Кришталеві катрени
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Тон і моветон
•
Коли оригінал не в тренді
•
Смичкове
•
Детермінації
•
Не опанча*
•
Ніка
•
Сіріє
•
Світає
•
Темніє
•
Василеві Андрушку
•
Моє кредо
•
Блаженство
•
Совість не перешкода
•
А Фрейд був мудрим чоловіком
•
Досвід
•
Потрібно пам’ятати
•
Не зможу
•
В одному напрямку
•
Про свої уподобання
•
Полотно – це не рядно
•
Перманентність у поезії
•
Про справжню красу
•
Про ступені близькості
•
Про правильний вираз обличчя
•
Не для слабких
•
Не можу погодитись з Нiцше
•
Така доля
•
Осіння злива
•
Спiвучасникам
•
Ера зубожіння
•
Віщий сон?
•
Дві сторони медалі
•
Про підкову на щастя
•
На прощання
•
Радіти рано
•
Букет
•
Щоб не пропасти
•
Рожевий туман
•
Діалектика життя
•
Велика праця
•
Не спіть!
•
Найбільша перешкода
•
Парадокс?
•
Наша дорога
•
Незабутнє
•
Біг по колу
•
Краще гірка правда
•
Що краще?
•
Дивні істоти
•
Хороший чи зручний?
•
Не радійте передчасно
•
Життєвий театр
•
Все змінюється
•
Ніхто не буде забутий
•
Особливості влади
•
Історія створення СРСР
•
В гостях і вдома
•
Про лицемірів
•
Ненависть
•
Вибірковість спостереження
•
Сіркова правда
•
Якби ж
•
Занадто пізно
•
Прошу Всевишнього
•
Прийде чи пройде
•
Найбільша краса
•
Ціна поразки
•
Душевна катастрофа
•
Кругообіг погані в природі
•
Вирішальний фактор
•
Де живе щастя
•
Іншомовним рифмоплетам
•
Цінна знахідка
•
Життєвий дисбаланс
•
Живi трупи
•
Про друзiв
•
Легка на пiдйом
•
Обережно з гвiздками!
•
Лихолiття
•
Підлість - найгірше
•
Пам’ять
•
Закохатись уже страшно
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Коли панує моветон
у цілоденній каламуті –
у цілоденній каламуті –
Лиш ідучи уперто уперед,
ти маєш шанси подолати гору,
ти маєш шанси подолати гору,
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Узимку дощ кінчається морозом,
весняне сонце завше не пече
весняне сонце завше не пече
Е, ні! Роки таки не опанча
і їх уже не скинути з плеча…
і їх уже не скинути з плеча…
Із берегів Дніпра-Славути Ніка
мов донька Аполлона, Еврідіка,
мов донька Аполлона, Еврідіка,
Сіріє… То не ранку закид.
Сіріє – ніч іде на захід.
Сіріє – ніч іде на захід.
Світає… Ранок на порозі.
Світає – день уже в дорозі.
Світає – день уже в дорозі.
Темніє… Зорі в високості.
Темніє – сон іде у гості.
Темніє – сон іде у гості.
Він зупиняє час у стовбурах дерев,
вплітаючи вогонь у міді миті,
вплітаючи вогонь у міді миті,
В житті я невиправний реаліст
і не змінюсь уже напевне з часом.
і не змінюсь уже напевне з часом.
Блаженний, хто нічого не чекає,
його розчарування не спіткає,
його розчарування не спіткає,
Корупції не можем дати раду,
марнуєм час, як і життя своє…
марнуєм час, як і життя своє…
Господня заповідь стосунки не спасе,
хто б вам там і про що не свідчив.
хто б вам там і про що не свідчив.
Од хиб в житті оберігає досвід,
як рукавиці в тернях від голок,
як рукавиці в тернях від голок,
Як у житті судилося літати,
загартував свою ти душу й тіло –
загартував свою ти душу й тіло –
Мене лише зміцнив розлуки біль,
уява ж відновитись допоможе.
уява ж відновитись допоможе.
Як висріблить нам скроні густо іній,
згадаємо Ісуса чи Сварога…
згадаємо Ісуса чи Сварога…
Життя прожив не як попало,
уже дістався до сивин.
уже дістався до сивин.
Що може бути для поета гірше,
аніж писати полотняні вірші.
аніж писати полотняні вірші.
Вершина, пік майстерності поета –
це своєрідний майстер-клас душі,
це своєрідний майстер-клас душі,
Краса живе у серці у людини
і промінцями сяє із очей,
і промінцями сяє із очей,
Образу не бери до серця близько, –
порадити комусь доволі легко…
порадити комусь доволі легко…
Як пазурами серце рвуть коти,
сумуй собі удосталь, але нишком.
сумуй собі удосталь, але нишком.
Самотність – то планида сильних духом,
талан їх, доля, жереб, пай, уділ…
талан їх, доля, жереб, пай, уділ…
Що не вбиває, робить те сильнішим –
колись повідав геній Фрідріх Ніцше.
колись повідав геній Фрідріх Ніцше.
Не вір, не бійся, не проси,
іще живі Харибда й Сцілла.
іще живі Харибда й Сцілла.
Осіння злива за вікном
змиває бруд сумного літа
змиває бруд сумного літа
Не маю на меті когось повчати,
озвучити лиш хочу погляд свій:
озвучити лиш хочу погляд свій:
Непросто жить за бідності межею,
до кожного підкралася сума:
до кожного підкралася сума:
Вночі мені наснилася підказка.
Вона стара як мудрості ріка:
Вона стара як мудрості ріка:
Відвертому завжди нелегко жити,
велика розкіш нині благородність.
велика розкіш нині благородність.
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
скажу відверто – марний труд.
З минулим потрібно прощатись рішуче!
Ту кішку не варто тягнути за хвіст,
Ту кішку не варто тягнути за хвіст,
Радіє кінь – позбавився він пут,
нарешті чвалуватиме щосили!
нарешті чвалуватиме щосили!
Бузку букет зів’яв у вазі,
забракло красеню води!
забракло красеню води!
Давайте візьмемось за руки,
русини, щирі українці,
русини, щирі українці,
Ми завше бачим те, що бачить хочем,
кохання ж часто вдягнене в туман;
кохання ж часто вдягнене в туман;
Земна коловерть поглинає життя,
щоденно долаєм буденності море,
щоденно долаєм буденності море,
Стрічаються мені все рідше люди,
усе частіше сурогат і бруд.
усе частіше сурогат і бруд.
Свободолюбство – майбуттю основа,
непримиримість – гасло над гербом!
непримиримість – гасло над гербом!
Мандруєш містом, лісом, чистим полем
чи океаном на семи вітрах –
чи океаном на семи вітрах –
Його боявся весь могутній Рим.
Він ніс євреям віру і свободу.
Він ніс євреям віру і свободу.
Ішли вперед, хоча й не знали,
що віддалялись від мети,
що віддалялись від мети,
Людина ні одна не буде більш чужою
ніж та, що підло зрадила тебе,
ніж та, що підло зрадила тебе,
Шукали власні форми цілу вічність,
речей первинну позабувши суть,
речей первинну позабувши суть,
Нещадну правду краще говорити:
хоча і ранить, але час лікує,
хоча і ранить, але час лікує,
Зі щирим краще хліб з водою їсти
і почуватися по-панськи,
і почуватися по-панськи,
Люди смакують наругу,
дивні їх вчинки убогі –
дивні їх вчинки убогі –
Хорошу славу мати чоловіку –
останнім часом цнота невелика.
останнім часом цнота невелика.
Як обманути довелося вам когось,
дочасно хизуватись тим не варто.
дочасно хизуватись тим не варто.
Життя – театр, вистави щогодини,
а ще воно нагадує колиску,
а ще воно нагадує колиску,
Останнім часом не знайти хороше сало,
горілку заміняють просто спиртом,
горілку заміняють просто спиртом,
У цій шаленій, дикій круговерті
не думайте, що Бог за вас забув,
не думайте, що Бог за вас забув,
Не тіште себе думкою, „бендери“,
про винятковість будь-якої влади.
про винятковість будь-якої влади.
Більшовикам здійснить переворот
лише в одній Росії і вдалося.
лише в одній Росії і вдалося.
У цьому світі ми лиш гості,
допоки рухаються кості.
допоки рухаються кості.
Облудники – то сорт таких людей,
що гірші, ніж закінчені тварюки.
що гірші, ніж закінчені тварюки.
Ненависті не дай перемогти,
дарма не витрачай на неї сили.
дарма не витрачай на неї сили.
Ніхто не бачить твоїх сліз,
проблем, що гаманець порожній,
проблем, що гаманець порожній,
За зраду платиться життям, не тільки кров‘ю!
Дорослі це хай знають і малі.
Дорослі це хай знають і малі.
Якби ж свого життя узнати строк
й машину часу на недовго б мати –
й машину часу на недовго б мати –
На жаль любов як данину сприймають,
звикають швидко у коханні жити –
звикають швидко у коханні жити –
Дай, Боже, мені розуму змиритись
з тим, що в житті не зможу я змінити,
з тим, що в житті не зможу я змінити,
Прийде час і буде все –
чутка нам людська несе,
чутка нам людська несе,
- Що найголовніше у красі жіночій?
Це напевно груди чи великі очі…
Це напевно груди чи великі очі…
Поразка – найдієвіша наука,
вона заставить висновки зробить
вона заставить висновки зробить
Зневіра – своєрідна темнота,
в людини з нею доля непроста.
в людини з нею доля непроста.
Дурак і в гріш не ставить мудреця.
Мов кінь ірже потвора над прекрасним.
Мов кінь ірже потвора над прекрасним.
Нехай з дощем летить каміння з неба,
а вітер гонить хмари й грізно свище, –
а вітер гонить хмари й грізно свище, –
Ганятися за щастям – марна справа.
Усі дороги все ж ведуть додому.
Усі дороги все ж ведуть додому.
Поезій розвелося в нас багато,
але читаєш і душа болить...
але читаєш і душа болить...
Хоча в житті й не зайва обережність,
але надмірна – серцю то замок.
але надмірна – серцю то замок.
Життя людини в дисбалансі протікає,
постійно нам чогось не вистачає:
постійно нам чогось не вистачає:
Як зрадником вирішує хтось стать,
втрачає з честю ще й своє обличчя.
втрачає з честю ще й своє обличчя.
Не той товариш, хто з тобою в свято,
хто першим з перемогою вітає,
хто першим з перемогою вітає,
Багато горя від насилля й гніту,
не менше від інформаційної війни.
не менше від інформаційної війни.
Вбиваючи гвіздок людині в душу,
подумай, чи не варто зупиниться,
подумай, чи не варто зупиниться,
Критично мало навкруги добра,
як мало вчинків добрих роблять люди!
як мало вчинків добрих роблять люди!
Немає гіршого за підлість,
було і буде це повік.
було і буде це повік.
Минуле в кожному із нас горить чи тліє,
замінюючи фільми і книжки.
замінюючи фільми і книжки.
Довірливість нам, зазвичай, виходить боком,
бо часто з підлістю приходиться стикатись,
бо часто з підлістю приходиться стикатись,