Так чим сьогодні велична Росія?
Поглянемо давайте без прикрас
на те, що нам „втирає“ їх месія
в своїх щорічних звітах всякий раз.

Собак топити – це уже наука!
Культура – їсти прямо із лопат,
а дипломатія – то зовсім хитра штука,
в ній правду скаже тільки психопат.

У бідних красти – злочин? Ні, то бізнес!
Духовність – вбивць кривавих прославлять.
З того зліпили цілий катехізис
й за унікальність стали видавать.

А що ж там Пушкін, Лермонтов, Чайковський?
Толстой з Єсеніним уже не до снаги?
Часи змінились, новий стиль – московський!
Вони рівнятись стали на других…

03.01.2018

Вже скоро, скоро прийде, „брате“,
заслужена за всі часи розплата
за спалені будинки наші й хати,
за понівечені тіла, життя, серця…
Не буде люті праведній кінця
й не оминуть тобі тернового вінця –
горіти в пеклі тобі вічно, кате!

30.09.2017

Скаженійте, вражі діти, – борщови, козлови…
Не поможе вам, ущербні, вже лайливе слово.
Не спасе отрута ваша, що струмить із пащі.
Ми Вітчизну милу нашу змінимо на краще.

Ми відчистим Україну від гидоти й скверни,
мову пращурів великих дітлахам повернем.
Нашу пісню солов’їну вернемо в світлицю
і джерельної водиці наберем з криниці.

Звичаї дідів відродим, відбудуєм храми,
зводили що предки славні многими віками.
Ми традиції примножим, віру розбудуєм,
батька Велеса повернем, що позбулись всує.

Свіжим вітром закружляє наш Стрибог по краю
і Ярило допоможе виростить врожаї.
Знов Мокоші, Лелі, Хорсу зазвучать рулади,
а гармонію в природі забезпечить Лада.

Знов Сварог укріпить духом і поправить долю,
а Перун дружину грізну виведе у поле.
Род відкриє нам до віри потаємні дверці
і Дажбог дорогу знайде у наш дім і серце.

жовтень 2017

Сьогодні роковини у татар
з початку знищення всього свого народу,
коли прищавий ненаситний цар
став хоронити їх надії на свободу.

Коли усіх з маленькими дітьми
загнали до теплушок залізничних,
поводилися ніби зі свиньми –
стріляли, били… Все було як звично

у ті часи розгулу комунізму.
Погнали всіх в далеку далечінь
й понині ще лунає вічна тризна,
а над могилами бездонна неба синь…

Однак якого ж тільки треба бути роду,
щоб ті події безсоромно оббрехати?!
Страшну трагедію татарського народу
за пошуки життя нового видавати…

Скажу усім, хто учинив ті маяття
чи зараз розповсюджує почвари –
Довіку б ви шукали кращого життя,
як це робили у Криму татари!

18.05.2016

Повзе змія землею України,
у саме серце цілиться вона.
Чому ж мовчить заклякши вся країна,
як суне військо із московського лайна.

Хто йде у тій колоні і навіщо?
Що хочуть ці чужинці доказати?
Поки в Донбасі міни й кулі свищуть –
вести чи ж можна з терористами дебати?!

Троянський кінь повзе дорогами країни,
всередині попи й бойовики.
Задумайся стражденна Україно,
хто і навіщо нам веде оті полки!

Замислися над тим, робочий люде,
чому нас можуть нині научити
патріархату московитського іуди,
псарі агресора, що не дає нам жити?!

У нас повинна бути власна церква
і мирні та ясні її слова,
поки ще воля й слава не померкли
і смерть не почала нові жнива!

13.07.2016

Сплять кургани вечором сонечком розпечені,
ще й хмарки отарами йдуть на водопій.
Із лісів Тамбовщини на поля Донеччини
вийшов в тридцять третьому хлопець молодий.

Україна-матінка хлібом хлопця стрінула,
ще й сальця порізала, повела в танок.
Чим могла ділилася, хоч сама журилася,
та в ліси Тамбовшини поглядав синок…

Це на шахті вугільній махлярі помітили,
у загін направили, видали квиток.
В ягідки з роками лиш обернулись квіти ті –
почувать господарем став себе синок.

Вік пройшов, як війнонька світова скінчилася,
знов гармати вдарили, запалав весь Схід.
Б‘ють сини Тамбовщини, серце смутком вкрилося,
та найбільш старається все ж гарант-сусід.

Не заснуть кургани вже ні вночі, ні ввечері,
сонечко ховається у диму й вогні.
Скільки люду згинуло і життів знівечено…
Вам „брати“ з Московії недостатньо? Ні?!
Стільки люду згинуло і життів знівечено –
хай кати з Московії згинуть у вогні!

02.10.2016

Годинник зі скреготом ринувся взад
і час зупинився…
Ви сімдесят років лизали їм зад…
Ніхто не втомився?!
Обмежився в русі російський народ
і це неприємно.
Жадали свободи, гадали, що мед,
та тільки даремно…

Нащо бурелом корчувати будем,
ці пні і коряги?
У стійло покірно ми звичне підем,
під алії стяги!..
Не треба незвіданих гір і морів –
відбили охоту.
Миліше усе ж від заморських країв
рідненьке болото.

Повіримо знов в доброту сволочуг
до нової крові?
Собі підберемо самі ми катюг –
для нас це не ново.
Віднімем, розділим! – вола фарисей, –
Наповним корито.
Під храму склепінням збудуєм басейн,
але уже критий…

Не дай тільки Боже дійти до вогню,
не в бунті потреба.
Нікого, ні в чому я вас не виню.
Усім так і треба!
Не п‘ю валідол, не біжу на вокзал,
а краще не стало.
Я з сумом і болем кажу і казав –
наскільки нас мало!
Пройшло двадцять років, совок як сконав,
а нас все ще мало…

02.01.2016

Як час людину змінює… Ну, просто не впізнати!
Чи міг від себе я того чекати,
щоб смерть людини не ятрила душу,
а навпаки! Та ще сказати мушу –
чи міг подумати, що „брат“ прийде до брата,
щоб підло запалити його хату,
щоб красти все, що нажили віками?!
Багато що змінилося з роками...
Вже досить часто з того хто радіє,
коли спливає рядова подія –
„братів“ чергова сотня повернулась у Росію,
але вже „Грузом-200“! Чудасія...

19.03.2016

Немає у Росії дійсно руських,
бо там ніколи їх і не було.
Погляньте ви на вихідців улу́ських,
на очі, ніс, волосся чи чоло…

Жили там завжди ненці і туви́нці,
мордва, буряти, манці, якути́,
евенки, чукчі, чуваші, марійці,
татари, ще башкири і ханти́.

Чеченців і аварців там немало,
лезгини і карели ще живуть,
удмуртів і калмиків вистачало…
Чому ж вони себе слов‘янами зову́ть?!

Чому чужу історію украли,
чужих богів, героїв й навіть віру?
Бо совісті і честі геть не мали,
та все ж хотіли щось явити миру!..

Московія тому і тягне люто
до України хижі пазурі,
що хоче древню Русь собі припу́тать
й втопити Неньки славу у Дніпрі.

Одній щоб безроздільно панувати
і багатіти на чужих кістках –
у грязних лаптях суне все в палати,
віками сіє лише зло і страх.

Але такого далі вже не буде,
минули одурманення часи –
звернуть в минуле не дозволять люди,
що звикли вже до волі і краси!

09.09.2016

Ви рядите своїх малят у форму
й у руки їм даєте автомата!..
Коли для вас ця мода нині норма,
хотів би я спитати маму з татом:
Чому усі заходитесь тужити,
якщо та поведінка не лукава,
як дітям дійсно прийде час служити
й за вас це ж саме робить вже держава?!

16.05.2017

З Росією у нас іде війна,
воюємо країною всією.
Вогонь і кров, та розбрату стіна,
а гірше – тільки дружба з нею…

01.04.2016

Навіщо крадете нещадно
усе, що з воза не впаде.
Хоча це зовсім непорядно,
та ви віки так живете…

Украли герб і трон украли,
украли віру і „язик“.
Чужі все землі ви збирали,
московський гріб усе мужик.

Поцупили пісні народні,
зробили меншими братів.
Все кричите, що благородні,
перетворившись на катів.

Усе присвоїли, украли
і силитесь про це забуть.
Та як би ви там не брехали,
уся в злодійстві ваша суть.

08.02.2017

Чому дивуєтесь, шановні, що Росія
веде війну гібридну в Україні?
Вона ж одна на цілий світ „месія“,
немає більш гібридної країни.

Ну, де ви бачили іще такий гадючник,
в якім святі отці освячували б зброю,
де патріарх – колишній КДБушник,
а паства ще стоїть за Сталіна горою?

І де знайти такий ще дебілізм,
де православні знов будують... комунізм?!

19.01.2016

Чи заповідей Божих не читали,
чи може то якийся катаклізм,
що віднедавна на озброєння узяли
вони марксизм забутий й ленінізм?!.

Торгують оптом вірою і вроздріб,
убивцям підлим відпускаючи гріхи,
та сіють поміж нами дикий розбрат,
брехні і смути розсіваючи міхи.

Безжалісно цькують на батька сина,
освячують знаряддя для війни.
Що сиротою ж лишиться дитина,
їм не болить, не їхні то сини!..

Байдужі їм убиті і каліки,
жінок багато – вродяться іще.
Що не прожив хтось половини віку,
їх совість „християнська“ не пече.

Яка там совість, звідки їй узятись
у виродків із шостої палати.
Скоріше, браття, треба позбавлятись
попів московського патріархату!

06.06.2017

Ви в мокшанських болотах скитались,
Київ тисячу ж років стояв.
А державність, хоч як не старались,
хан Батий вам з Орди заснував.

Я в десятім коліні козак,
в мене предки женці й ковалі.
Росіянин мені не земляк,
не брати ви мені, москалі!

Піднялися, на ноги зіп’ялись
і колиску мерщій шматувать.
Сотні років русинів старались
ви у рабство московське загнать.

Я в двадцятім коліні козак
з роду гордих майстрів Мачулів.
Хай накриє ординців гроза,
не брати ви мені, москалі!

Україну ви завжди ділили.
Було мало своєї землі?
Ляхів з турками вічно хвалили,
ще й литовських чужих королів.

Я в тридцятім коліні козак,
хай Московія втоне у злі. 
Білорус мені брат і поляк,
але тільки не ви – москалі!

А розмови про мир і братерство
ви розбили об Крим і Донбас.
То лиш гасла, в житті ж – мародерство,
сотні років не знали б ми вас.

Я й у сотім коліні козак
і господар на рідній землі.
Українство – то карма, то знак,
не брати ви мені, москалі!

31.05.2017

Давним-давно, це кожен знає,
на Русь насунулась біда –
заповнивши степи до краю,
на Київ рухалась орда.

Польотом стріл, вогнем і криком,
як з торби, сповненої вщерть,
неслись народам військом диким:
пожежі, голод, глум і смерть

Пройшли віки. Не сам собою
середньовіччя жах минув,
та шлях, прокладений ордою,
її потомок не забув.

Повзуть уперто, зброю взявши,
чумною хмарою біди,
на танки коней помінявши,
на Київ правнуки орди.

Старанно в танкові приціли
вони чатують дні і ночі,
військові і не лише цілі
шукають їх розкосі очі.

З одним лиш за душею шагом,**
впродовж уже скількох років,
ґвалтують під російським стягом
люд звірі з глибини віків.

Усе цинічно враз попрали,
і Будапештський договір,
коли із „градів“ розстріляли
слов’янське братство, дружбу, мир…

У себе ладу дать не можуть,
та вперто лізуть за моря.
Їм це ніяк не допоможе,
уже заходить їх зоря.

А з нею разом йде удача,
розбійний фарт минулих літ,
бо кат отримає на здачу
снаряд, запущений в політ.

Навиліт ті проб’ють гостинці
„Армати“ хвалену броню
і втонуть вже самі ординці
у морі крові і вогню.

В полях білітимуть їх кості,
закон такий є, вражий сину:
Хто із мечем приходить в гості –
той від меча навіки згине.

На зміну їх зорі кривавій,
що кане в прірву назавжди,
нові зірки встають у славі,
аби спасти нас од біди.

20.11.2016