Осіннє листя падає додолу,
За вітром, що несе його кудись.
І жовтий лист під ноги випадково
Впаде, як дивний скарб, комусь колись.
Стоїть на вітрі дерево без листя,
Похилено-смутне, немолоде,
Розсипалося по землі намисто,
Вбрання його вогнисто – золоте.

Дерева огортає дивний спокій,
Стоять вони, могутні та сумні
Ці велетні німі. Це їх глибокі
Шукають очі щось удалині…
А поруч з ними чутно тихі кроки –
Осінні швидко добігають дні.

07 листопада 2018 року

Десь поруч водоспад шумить,
Потік з високих гір спадає,
Старий митець на скрипці грає,
А день за обрієм ще спить…

Така близька ранкова мить!
І ніч, що безвісті зникає,
Цей день, що поруч, зустрічає,
І вітер листям шелестить…

Це день, чи ніч, чи світ палає?
У небо полум’я злітає
І там, як зірка, мерехтить…

Пітьма квапливо відступає,
Бо владу світла відчуває,
І сонце хоче розбудить…

13 квітня 2018 року

I see you in my dreams each moon night
I touch you softly in the moonlight,
You still defend my world from suffering and from lies.
You’re brave and strong, you’re wise and clever,
You fight and you defeat your enemies…
But you just hide behind the clouds of this sky.

Nobody is like you.
I’m saved today and saved forever.
Whatever I say it’s true,
One day we’ll meet and live together.
Nobody is like you.
I still belong to you, I’m honest,
And if we’ve got to lose,
I will regret each day, I promise.

March 2018

Немає крил летіти в небеса,
Землі тяжіння янголів тримає…
Десь там вгорі незвідана краса,
Дорога до загубленого раю.

Немає крил летіти до зірок,
Що сховані за хмарами важкими,
Немає сил до них робити крок,
Щоб падати на землю тихо з ними…

Січень, 2018 року

Стліває тихо на світанні
Далеке сяйво зір останніх...
Серед розкиданих світів
Я не знайшов свого пристанку
І в самоті блукав до ранку,
І повернутися не вмів.
Печаль мою здолала душу,
І сам собі тоді сказав:
"Свій біль в зірках сховать я мушу"
Вони мовчать і я мовчав...

Прилинь, о музико чудова,
В погасле серце хоч на мить.
В твоїх очах, в очах, сліз повних,
Незгасне полум’я горить,
Холодну враз розіб’є тишу.
Я в ній свій біль і сум полишу
І на відлуння полечу...
Від снів розпачливих тікаю,
І давній сум, що в них зникає,
Запалить десь надій свічу.

2017 рік

Il pleure dans mon coeur
Comme il pleut sur la ville ;
Quelle est cette langueur
Qui pénètre mon coeur ?

Ô bruit doux de la pluie
Par terre et sur les toits !
Pour un coeur qui s'ennuie,
Ô le chant de la pluie !

Il pleure sans raison
Dans ce coeur qui s'écoeure.
Quoi ! nulle trahison ?...
Ce deuil est sans raison.

C'est bien la pire peine
De ne savoir pourquoi
Sans amour et sans haine
Mon coeur a tant de peine !


Переклад

Знов небо ридає сумне
Як стомлені душі ридають,
Ця смута яка? Чи мине?
Знов небо ридає сумне…

О зливо рясна! Це твої,
Сльозини на землю спадають,
Як в душі самотньо-сумні,
Вкрадаються осені дні…

Цей дощ без причин, без мети.
В душі – цілковита байдужість.
Обману слідів не знайти.
Куди нам від смути піти?

Ця кара найгірша з усіх,
Щоб навіть не знати для чого
І смуту даремну, і сміх
Носити у душах своїх.

24.09.2017 р.

Нічна, чорноокая тиша…
Повітря дрімає легке.
Летіть!.. Ці кайдани полиште!
Світання ловіть гомінке!

Позаду весь морок згорає,
Ще мить – і пробудиться світ.
Багрянець завис на безкраї,
Його там ще губиться слід…

Зірковими марить стежками
Луна незабутого сна,
А ніч, оповита віками,
Мовчить… Навісна! Навісна!

Світання тремтить променисте,
Як спокій, як туга, як жаль:
У це кольорове намисто
Розсипав вогонь свій кришталь.

Літо, 2017 р.

Once when I left my home for strange another place
And just denied my way and went the different ways,
Those sparkling days where I was having fun
And all the clouds grey where I has seen the Sun
My memory just kept on perfect run.

I thought my dream was true and thought was never blind
And all the prices I had won and left behind.
How did the world of that just use to be?
When all great wars are still so deep in me
And prisoners of dark are always free.

03.01.2007

Чому ізнов душа моя шукає забуття?
Чом не знайшов любові я у вирові життя?
Чому тепер знесилено блукаю у пітьмі?
Де дивний сон примарився щасливому мені?

В очах твоїх, в очах твоїх я бачив небеса,
І не питай, чом знову по щоках моїх сльоза.
Ти не питай, бо з неба злива золотом спаде,
І почуття загублені свої душа знайде.

23 вересня 2007 р.

(Під враженням від творчості Кнута Гамсуна)

Бездонная лазурь морских глубин
Блестит в лучах рассвета, словно нимб.
И к небу ясному взлетает птица,
И пламенем костра волна искрится.

Хрустальный замок дремлет вдалеке,
Русалки спят на золотом песке,
Над ними звезды, как огни, мерцают,
И в призрачной дали беззвучно тают...

Там сказочные птицы на ветвях
Поют, забыв о золотых цепях.
Лишь раз услышав - будешь век пленен,
Но исчезает вмиг счастливый сон...

Бездонная лазурь морских глубин
Блестит в лучах рассвета, словно нимб.
Мечты исчез там остров, растворился...
О, неужели мне он лишь приснился?

Весна, 2004 г.

Мне дороги заветные мечты -
Не страшны им ни зной, ни холода.
Пускай зимой замерзнут все цветы,
Я буду их в душе хранить всегда.

Пусть для других чужой и пусть беглец...
Мои сады под снегом расцветут.
Я отыщу волшебный тот ларец,
Который мне вернет мою мечту.

Лето, 2005 г.

Де ніжність двох поєднаних сердець?
Мелодія забутого кохання?
Дорогою прямуєм навпростець -
І чуємо у відповідь мовчання...

Чи істину знайдемо чи брехню?
І що навколо себе ми побачим?
Чи відблиски великого вогню?
Чи знов спіткає нас гірка невдача?

Чи причарує лагідна весна?
Чи зможуть сонця промені зігріти?
Нам заважає клітка ця тісна,
Яку самі не в силах ми розбити...

До сонця прагнемо зробити крок,
Серця йому бажаючи відкрити,
Та бачим тільки сяйво цих зірок,
Тих, до яких не можем долетіти…

2016 р.

Хочу летать, хочу свободы…
Ведь я не пленник, не беглец.
На что свои потрачу годы?
Ужель мечтам моим конец?

Я был вдали, я был повсюду,
Печаль в душе своей храня.
Я возвращусь на землю, к людям, –
И вы растопчете меня.

Вы знали, что я безоружен,
Улыбкой детства ослеплен.
Кому, как в детстве, буду нужен?
Во чью фантазию влюблен...

Все будет так, как было прежде:
Она зажгла во мне зарю.
Моя мечта, моя надежда,
Я вновь тебя боготворю.

2010.08.30

Ищу тебя уже давно…
Твой голос, он почти беззвучный,
А молния пронзает тучи
И пенится морское дно.

Я мчусь к хрустальным берегам,
Где над волной бушует ветер,
Где красками играет лето…
Мы встретимся, я верю, там.

2010 г.

Мы в нашей жизни рождены,
Чтоб воплотить свою надежду.
И ей не кто – то, мы нужны.
Искали, ищем, как и прежде.

И собираем по кускам,
И вспоминаем чье – то имя,
Бредем мы по чужим снегам
И по чужой, немой пустыне.

Обрывки слов, осколки чувств,
И злость, и зависть, и обида.
И в сердце вновь родилась грусть…
Молчи, не подавая вида!..

Где наш приют? Где наш причал?
Где путь наш не тернист, а светел?
Где наша яркая свеча?
И где горений наших пепел?

Ответа нет. Поверим в ложь…
Лишь только б солнце на рассвете.
Простить сумел нас летний дождь,
И сбить с пути не смеет ветер.

2008.05.22

Meme si je voudrais rester la-bas,
Je dois changer ma vie maintenant.
J’ecoute ta voix, mais tu es loin
De moi.

Tu sais, si je me trompe pas,
Je dois revenir, je n’ai pas de choix -
Dans ce monde etrange, indifferent
On peut tomber, pleurer souvent.

Je te regarde, j’ecoute ta voix,
Il reste un jour pour toi et moi,
Je te quitterai, je te chercherai
Meme toute ma vie…
Pardonne-moi!


2012.02.03

(Переклад)

Лишитись та усе, як є, лишити,
Чи щось в житті своїм таки змінити?
В повітрі чую голос твій, та він
Звучить так тихо, як далекий дзвін.

Ти знаєш, що якщо я помиляюсь,
Не маю вибору – сюди вертаюсь.
В байдужому й чужому світі
Ми плачем знову, як маленькі діти.

Шукаю тебе, чую голос твій,
Ще день лишився у примарах мрій.
Залишу там, щоб тут тебе знайти,
Як ці далекі зоряні світи.

Мы спим, укутаны зимы снегами…
Весну не замечаем и не ждем,
Как те сады с опавшими цветами,
Чей аромат не проникает в дом.

Нас желтый солнца луч не потревожит,
Рассвет полночный не прогонит дрем.
Мы спим, и снится нам, и непохоже,
Чтоб просыпались хоть когда-то днем…

В пустыне холодов мы мерзнем вечно,
Оставив на снегу свои следы…
Мы спим, и нас не манит он, беспечный,
Напрасный свет пустой, чужой звезды…

2014.11.21

Не вміємо літати як птахи,
Як ці дуби, не вміємо мовчати.
Чи друзі ми чи, може, вороги?
Напевне так ми не змогли б сказати.

Не віримо ні людям, ні собі,
Не бачимо, де праведне, де грішне,
Загублені в стотисячній юрбі,
Самих себе шукати будем вічно…

Приземлені, безликі і слабі,
Свої земні гріхи ми тихо лічим…
Химерні шати, пишні й дорогі,
Нам затуляють сонця ясні вічі.

З дитинства нам знайомі береги
Та море синє вільні запитати:
«Скажіть чому, чому не птахи ви?
Чому ви не навчилися літати?»

Лютий, 2017

Why did you go to North,
When South had no measures?
What was that wandering worth,
When we lost all the treasures?

We’re watching the white Moon
And clouds on blue heaven,
And Sunday’s afternoon
Is left for us to swear.

2008.03.03

The heavy sky’s crying again,
The day is sad and so untrue,
And night is falling down in pain,
And nothing’s seen as walking through.

Whatever else is hidden on way
From North to South, from West to East
The sky will permanently stay
In clouds of dreams that come for peace.

2008.01.29

Блукаю, де блукав завжди
Цим спогадом, що в млі зникає...
Тікаю, як тікав, туди,
Де на цих струнах вітер грає…

Де кольорово мріють сни,
Я чую шепіт вітру знову –
Крізь ніжний гомін тишини
Там ллється музика казкова.

Осінь, 2004 р.

На горизонте все еще светло…
Там день и ночь друг друга не сменяют,
Заката нет, лучи не угасают,
И не ложится тень на путника чело.
На горизонте все еще светло.

На горизонте все еще тепло...
Нет осени, зима не наступает,
Мороза нет, цветы не увядают,
Не тянет вниз замерзшее крыло.
На горизонте все еще тепло.

На горизонте птицы белое крыло...
Она над волнами высокими взлетает,
В прозрачной дымке тихо исчезают
Таинственные тени островов…
На горизонте птицы белое крыло.

2016.12.20

На берег грез спешил, мечтой томимый,
Твой образ отыскал среди безликих скал…
Где кто-то, как и он, людьми гонимый,
Так Посейдон его беззвучно звал…

Ему шептал тот о морском покое,
О призрачных мирах забытых грез…
О пенье птиц… Он слышал шум прибоя
И видел там сиянье тысяч звезд.

В зеркальной глади, отраженной морем,
Светился ярко-красный небосклон,
Он плакал в звездных о тебе просторах…
И падающих звезд был слышен звон…

Искал тебя, мечтал, но все напрасно…
Как призрак, образ твой исчез вдали,
Навеянная сном мечта о счастье,
Что где-то там, на том краю земли.

Апрель, 2014 г.

Be free…
No matter you are standing on your knee,
In spite of deepest searching for the plea.
You still regret that once
you touched the empty dream
where sorrow used to be
the funniest thing.
And you should have some fun
Cause soon you’ll see the Sun,
Despite your heart will scream,
Inside you will be free,
be always free.

2008.03.03

Так тихо музыка играет…
Волшебных нот я слышу звук –
Фортепиано повторяет
Моего сердца тихий стук.

Хрустальный звон печальных звуков
Разносит эхо над рекой –
Мелодия любви – разлуки,
Что скрыл во мгле ночной покой.

Высоких нот мотив прощанья
И низких – рок судьбы, мой друг,
Ты слышишь музыки звучанье,
Она в тебе и мне, вокруг.

В ее улыбке незаметной
Все чары дня, все краски снов,
Так просто и так беззаботно
Освобождает от оков.

Она – таинственна и зрима,
Она – твой ангел и мечта,
Неуловима, невидима,
Для нас – святая красота.

Так тихо музыка играет…
Прошла тональностей весь круг,
В минор вернулась – повторяет
Моего сердца тихий стук.

Апрель, 2014 г.

На небо взгляни :
Оно безмятежно
в таинственной мгле
средь седых облаков.
И в памяти
воскрешает надежды
о мире синих птиц
и зеленых лугов…

На небо взгляни :
Оно безутратно,
как радость вольных дней,
как святая печаль.
И к вечности
возвращаясь обратно,
вновь в путь быстротечный
пускается вдаль…

На небо взгляни :
Оно вездесуще.
Оно – покоренная даль,
незаконченный стих.
Взгляни в небеса
и увидишь в них сущность,
и в сердце вернется мечтанья
утраченный миг.

Весна, 2005 г.

Далеких звезд мерцанье золотое…
Ты видишь яркий свет на небесах.
Он призрачен и зрим, он за мечтою
Тебя зовет… Широк твой крыл размах.

В дали небесной чудится, что небо
Крылом коснулось черточки земли.
Лети на свет! Ты в сумраке, на дне был,
Где засыпают в море корабли.

Здесь – тишина, там – суета мирская,
Морской прибой тебя погрузит в сон,
И звук его нелепою тоскою
Забьется с твоим сердцем в унисон.

Ты на песке оставишь все печали,
В пучину смоет их морской прибой,
А звезды заблестят, как и сияли,
Когда ты видел в них ночной покой.

Ты взор свой обратишь к ночному небу,
Где звезды, как ночные маяки,
Он скажет, что ты – здесь, ты – здесь, хоть где бы
Ты ни был, но твой след хранят пески.

Ступай по ним, ступай по ним небрежно,
Как моряки, уставшие в пути,
Морской песок хранит твою надежду,
Ее не властны волны унести…

Мерцанье золотых над головою,
Шум волн, что разбиваются вдали…
Ты грезишь наяву… Лишен покоя,
Ты небо отрываешь от земли.

Не наяву ты видишь эти звезды,
Что озаряют светом все вокруг,
На берег возвратиться будет поздно,
Когда рассвет проснется рядом вдруг.

Но вот рассвета алая полоска,
Из сумрака – пустые города…
И эхо – звездной ночи отголоски,
И в темноту упавшая звезда.

2014.04.01

Si tu n’existe pas –
Je ne sais pas que dire...
Ce monde je ne le vois pas
Sans ton divin sourire.

Je te vois au mirage,
Peux-tu me reconnaitre?
Je commence mon voyage.
Salut, l’amour, peut-être.

2011

Au son du vent
J’ecoute ta voix souvent
Quand la nuit noire
Tombe dans mes memoires,
Sans te savoir
Sans t’entrevoir
Sans te tenir, te sourire
Te croire

Reste toujours comme tu es maintenant
Reste toujours comme aujourd’hui et la
Et souviens-toi que je t’aimerai
Si tu promettras,
Si tu partiras,
Tu viendras…

Dans ce monde, mon cher,
Je n’est qu’etrangere,
Ce vrai monde entier
Que je dois oublier,
Ton fragile gloire
Et mon desespoir,
Ne pas t’attendre,
Ne pas t’entendre,
Ne pas t’aimer…

Reste toujours comme tu es maintenant
Reste toujours comme aujourd’hui et la
Et souviens-toi que je t’aimerai
Si tu promettras,
Si tu partiras,
Tu viendras…

Juillet 2013

Ne pleure pas quand la pluie pleut
Ses larmes coulent sur tes joues lentement,
Tes yeux sont sombres, ils sont plus froids
Que ceux qu’dans mes sommeils j’ai vu…

Il semble que tu n’veux pas pleurer
Mais le ciel est gris et solitaire
Les grandes gouttes tombent sur la terre
Pour toi et moi pour s’adorer…

Tu m’cherchras dans cette pluie
Tu t’en iras sans me trouver
La tu n’vas pas devenir mon reve
Comme je n’vais pas toucher ta vie.

Mais n’pleure pas quand la pluie pleut
La pluie s’arretera soudain…
Le doux soleil brillera demain
Pour nous deux comme la pluie pleut…

Août 2013

Невже ми не зустрінемось з тобою?
Я не повірю в це нiколи. Знай!
Твій образ наяву й у снi зі мною,
Хоч я не знаю, чи існуєш... Хай!

Чи ти десь є? – питаю я з журбою.
«Десь є, десь є...», - шепоче ніч, - шукай.
Шукати? Де? В душі нема спокою.
І по яким зіркам, скажи, твій край.

«Десь є, десь є...», - мені шепоче небо.
«Тебе нема», - так каже хтось з землі.
Невже тебе менi забути треба,
Як забувають сон в ранковій млі?

Ніколи! Ні! Це наших мрій тенета.
Скажи мені, бо я не знаю, де ти.

2012.07.01

Коли ти зможеш зупинити
Незримий і невпинний час
І зможеш до зірок злетіти,
Щоб цілий світ відкрить для нас,

Ми попрощаємось з журбою,
Що проростає з самоти,
I знов зустрінемось з тобою,
Розлучені не назавжди.

2012.05.13

Мелодій давніх і сумних
Ловлю журбу нову,
І повертаюсь знов до них,
Їх спогадом живу.

Лишився спогад тільки... Сни
Розтанули, як сніг,
Вони забули ці лани,
Цю широчінь доріг.

І лиш далекий небокрай
Відчує їхню суть,
Лиш він згадає їхній край
І зможе їх забуть...

Відгомін стихне назавжди,
Коли зійде зоря.
Ти не шукай його сліди –
У них журба моя.

2006.06.01

Коли ти марила вві сні
Щасливим краєм вдалині,
Зi снів далеких вiн втікав
І млою білою ставав.

Як янгол давньої весни,
Він повертався в твої сни,
І відгорілих мрій на мить
Займався вогник самохіть.

Єдину мрію чарівну
Він повернуть хотів зі сну
І в срібнім сяєві зірок
Так обернувсь зробити крок...

Та повернувши, що сплило,
Він мрій твоїх украв тепло -
Птахів осінній переліт
В далекий і безмежний світ,

Що ти його придумала...

2006.09.17

Зима на землю тихо впала.
Вітрів могутніх чути свист.
Так завірюха завивала,
А ти беріг весняний лист.

І у своїм палаці білім
Квітки на шибках малював,
І до небес літав, і крила
Об хмари млистії ламав...

Та раз зневірившись у світлі,
Ти до пітьми помандрував,
Й квітки, в душі твоїй розквітлі,
Зимовій млі подарував...

Забув небес блакить зрадливу
І мрії відказав : «Прощай!»
І знову на вікні, щасливий,
Малюєш свій весняний край.

2007.02.25

Вирує море, темний океан шумить,
На берег хвиля котиться важка – розмить...
І блискає все навкруги, і грім гримить,
І стогне, і гуде, і стугонить...

Морська стихія піниться, шумить, реве,
Десь там у хвилях білий корабель пливе...
Оскаженілий вітер виє в висоті,
Так наче рвать вітрила має на меті...

І дощ: ридає небо – плач його не чуть,
Морських глибин він відкриває справжню суть,
В безодню темну ллється цей потік...

Так чую цей етюд, і в ньому чую крик,
Тріумф природи вічний над усім дрібним,
Що підкоряє все цим хвилям штормовим.

Лютий 2016 р.

Відшукала у серці своїм цей прихований жаль...
Він, як злий чарівник, що до мене летить на світанку,
Як тікає цей сон... І вже сонця гарячий кришталь
Гріє душу мою, що замерзла зимового ранку…

Відшукала у серці своїм невтамований біль,
Зачарований світ, що зникає в проміннях назавжди...
І це небо, далеке, незбагнене й зриме, звідкіль
Нам ця музика ясних зірок учувається завжди...

Липень, 2006р.

О, Музо, Чарівнице,
Приходиш ти у сни,
Приходить таємниця
І подихом весни

Торкає арфи струни
З майстерністю митця,
І музики відлуння
Бринить тоді в серцях…

Весна, 2004 р.

Спливли осінні дні
І вдалечінь помчали...
Це журавлі сумні
Над степом прокричали...

В степи, що простяглись,
За рік вертатись треба,
І в цю бездонну вись,
І в синє-синє небо.

Березень, 2006 р.

Опало жовте листя,
Листопад б'є дощем.
А в сутінковій висі,
Як і у серці, - щем…
Полинути так важко
Кудись від цих примар,
І мандрівник відважний
Умліє з їхніх чар...
О марево осіннє!
О смуток давніх снів!
Крізь тихі голосіння
Вчувається твій спів -
Він тихне, замовкає,
Як гомони очей,
І никне в сни безкраї,
У сни ясних ночей...

Весна, 2004 р.

Верба понад дорогою
Схилилась до води
І дивиться з тривогою :
Іти... Куди?

Птахи летять до вирію,
Лишать сліди...
Лети за ними, щирими,
А я – сюди...

2008.03.27

Цей білий день за обрієм зникає;
Над містом проповзає подих ночі...
Дивись! – Там хтось зажурено блукає,
В пітьмі ховаючи блакитні очі...
Він згадує країну снів щоночі!

Крилом до мене янгол доторкнеться,
Як тільки сон щасливий позмагає,
Він піснею до мене озоветься,
І в ній рожева музика заграє...
Так день цей літній тихо догорає...

2010.07.07

Зі мною ти, завжди зі мною
Чарiвний сад моїх пісень,
Як за холодною зимою
Зникає цей осінній день.

І сонце падає за обрій,
Щоб там сховатися від нас,
І з сіро-сизої безодні
Свій промінь шле в останній раз.

Його тепло ти враз відчуєш,
Коли поглянеш в синю вись,
Ти знову йти повинен, чуєш,
Із гір сумних далеко вниз.

2007.03.07

Я бачу в синій далині
Журбу осінніх айстр донині,
Що по стежках і у долині
До рук схилялися мені.

Мороз на шибках грав в той час,
Клен опустив замерзлі віти,
А ви тоді якраз й розквітли,
Даремно я зірвала вас...

Я розкажу усьому світу
Про квітку сонця і тепла,
Що зимнім ранком ожила
І від морозних снів розквітла.

2007.11.02