у щасливих дітей
зелені коліна
лікті й долоні

у дорослих
зелені лише очі

бо коли вдаряєшся
об стереотипи
то слідів не видно

усі синяки збираються
під очима

від недосипу

бо сни лишились дітям
бо мрії лишились снам

2017

змахнувши з плечей
останні ноти пісень Guns N` Roses
ти йдеш на дуель із морем
сам
сам
сам

місяць відмовився бути твоїм секундантом
промінявши тебе
на ночівлю в обіймах сновид

ти ж знаєш що фехтуючи
з рибою-мечем у руках
ти ризикуєш поранити море
в саму глибину

невже ти хочеш
щоб перестали битися його хвилі

не викликай на бій левіафана
ти сам винен у тому
що всі твої вигадані друзі померли

ти вбив планету на якій вони жили
пострілом у голову

2017

час живе у зозулях
що в’ють гнізда
із хвилин та секунд
під стріхою
старих годинників

прикидаються віщунками
струшуючи на перехожих
іржаві спогади
і бавляться у піжмурки
із вічністю

допоки у їхніх
механічних серцях
ще б’ється
восьма нота

2017

ходиш попідвіконню

напівсонний недосновида
напівмертвий недосамогубець

обіймаєш подушку безпеки
аби впавши
спокійно заснути
вкрившись нотами
власних розмірених кроків

та все ж
ти прив'язав до руки
місяць

як діти прив'язують кульки

щоб він не відлетів
залишивши на самоті
тебе
підвіконня
темряву

дивись
зірки вже повлягались спати

може і тобі пора

сни перед світанком пророчі

особливо четвергові
особливо добачені


дихай крізь їх призму
і коли твій подих утворить веселку
причепи її собі на обличчя

нехай всі побачать
що ти ще
дихаєш


28.12.2016

сонце підсмажує хмари
аби нагодувати ними
змучених ангелів
що припізнилися
на вечерю
і хоч вони довго
стукали у піднебесну
та їм так і не дісталося
порції похвали

06.12.2016.

у нас свобода слова
сказала вона

пошепки

05.12.2015

жителі міст
люблять ніч
тому спицями
із чортового колеса
в’яжуть темряву

і повечерявши супом
із супутникових тарілок
йдуть вимикати зорі

кладуть їх до кишень
мов ліхтарики
аби ніщо не заважало їм
молитися сатурну
і ще десятку планет
із верхівок своїх телевеж


між ними тисячі
світлових кроків
між ними мільйони років

навіть найгучніший крик
не досягне неба

тому говори пошепки

так щоб чув лише ти

розмова із самим собою
це майже те саме
що й розмова із богами

04.12.2016.

ветхий вітряк
крилом зачепився
за край неба

і меле вже не мукУ
а мУку

його зголоднілого
годують круки
цитатами
із дон Кіхота

і лише вітер
останній пілігрим
кличе млин
за собою в небо
питлювати зорі

пізно
він корінням
вже дістав ядра Землі

і тепер
на роздоріжжі
віків
стоїть на варті

страж учорашніх днів

28.05.2016.

я напівсатир
що випасає пегасів
на полях зошитів

вони витоптують літери
випивають чорнила
аби залишити
достатньо простору
для емігранток муз

що вимірють час
приливами і віршами

і кажуть
що у нас є
тисяча і одна поезія
аби піймати натхнення
за хвіст

04.03.2016.

канатоходцю
що натягнув мотузку
між вавилонською вежею
і станцією метро

якщо твою долю
вже написано
то навіщо вдивляєшся
у зорі

мойри не сплять

і ти не спи

бо колискові
проспівані рибами
присплять в тобі тебе

і навіть найспритніші
ловці снів
що днем ховаються у житі
не вернуть тобі втраченого

канатоходцю
не балансуй на межі світів

впади

впади вниз снігом
впади вниз зі сміхом

лише так ти прокинешся

20.11.2016.

я знову переплутав небо і море
тому коли літав
наввипередки з Ікаром
розлякав усіх сонячних зайчиків
а потім упав у хмари

щоб утекти від розлюченого Геліоса
став союзником Рогатого Пастуха

сновидам подобається срібло

я хотів осідлати веселку
спробувати на смак Галактику
пережити апокаліпсис
і стати богоборцем

та хтось дорікнув мені

хватить витати у хмарах

і я спустився з небес на землю

та лише до того часу -
поки знову не заграє
місячна соната

14.11.2015.

щовечора тебе кличе на рандеву
велика ведмедиця
бо вже давно у твоєму волоссі
звили гнізда розхристані вітри

а вони вибирають найвищих
таких що здатні
ліпити сніжки із хмар
і будувати повітряні замки

тих хто не страшиться нічого

окрім цукру у чашці чаю
на дні шостої години

цікавість не одну варвару згубила
але твій ніс і досі при тобі

бо як же ти без нього
смакуватимеш запахом вишень
і зоряних ночей

щастя живе на дні твої очей
разом із рибами
не дай неводу
спіймати їх і себе

21.02.2016.

схвильовані втечею загубились у течії
хвилями напоєні

відлюдник уповні приваблює повені

даруємо подих останній стихії
повсюди слухняна вода

безногі паломники латами вкриті
здивовано зирять на нас
хапаємо їх за слизькі хвости
і шлемо цілунки сиренам

пливуть ламантини крізь небо
а ми на їхніх спинах
морські капітани

02.12.2015.