Автори /
Андрій Кудрявцев
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
Краєчок сну
•
Художник
•
реквієм злив
•
У закутках душі
•
У вікні
•
Душа і Тіло
•
Було
•
Осінь
•
крапки над "ї"
•
Відповідь
•
Нічна прогулянка
•
Що для мене Війна
•
Паралельний світ
•
Пригальмуй
•
Дует
•
Молимося про захист Богу
•
боса Душа
•
Ми різні
•
Панує над щастям
•
як добре, що ми не знаємо адреси Бога
•
Слова
•
До Бога
•
Вона не богиня
•
Темна душа
•
Випуск
•
Війна
•
сто моїх днів
•
Бути собою
•
щастя
•
в унісон
•
Втома
•
ще
•
Мить, якою живу
•
фарбую буду
•
Місто-сон
•
Прогулянка
•
***
•
За день до відпустки
•
Співчуття
•
Дарниця наступна
•
є мета
•
швидкоплинне життя
•
руки
•
Настрій
•
Прощальний сніг
•
Трава смарагдова
•
Голос
•
Це не вірші
•
Весна
•
Сімдесят вісім кроків
•
Пам’ять
•
Сумніви
•
коли поряд зими
•
Неевклідове життя
•
***
•
***
•
Питання
•
Закохане у небо вікно
•
У парку позують клени
•
Молитва
•
Дивак, що складає вірші
•
День уходить
•
Босанова
•
На відстані любові
•
Душа і Серце
•
Театр у житті
•
Мої чорні
•
Лічу до ста
•
***
•
Мов у останню мить
•
Поясни мені, мамо.
•
Всередині нього
•
Опустились на клавіши руки
•
Совість-шкапа
•
Тане сніг
•
***
•
Мить за миттю
•
Ніч
•
Дощу чудовий блюз
•
Без тебе
•
Світання
•
Душа спустошена
•
Подай же знак мені
•
Душа
•
Хто перший
•
Створи невидимку
•
Захоплює небо блакиттю
•
Скоро сонце зійде у небо
•
Мить
•
Мій янгол
•
Бувай, ще один білий день
•
Гідність
•
Понеділок
•
Ми в небі з тобою
•
Шукай своє
•
Уява
Ніч попереду знов, і концерт до світання.
Хвилювався, немов зустріч ця – є остання.
Хвилювався, немов зустріч ця – є остання.
Ну ось же він - краєчок сну!
З’явився бочок, нагадавши блисну.
З’явився бочок, нагадавши блисну.
Він так пише свої картини,
що у них поміщається небо,
що у них поміщається небо,
Після днів, що нагадують пекло,
де жар сонця без сенсу, без міри,
де жар сонця без сенсу, без міри,
В нас є сумніви, віра,
ненажерливість, міра,
ненажерливість, міра,
У вікні
Хтось
Хтось
Якщо раніше Душа не встигала за Тілом,
тепер і Тіло згодне на другорядні ролі.
тепер і Тіло згодне на другорядні ролі.
Було - хизувався, що дока життя.
було -ображався на себе, нікчему.
було -ображався на себе, нікчему.
Знов вітер листя з думками носить,
солодку тишу дарує осінь.
солодку тишу дарує осінь.
Війна розставляє скоро
крапки над «ї»
крапки над «ї»
-Чи ми з тобою одне ціле?, -
запитало Душу колись Тіло.
запитало Душу колись Тіло.
Собака мордою риється у траві.
Нічна вулиця, кущі… Дежавю.
Нічна вулиця, кущі… Дежавю.
Що для мене Війна?
Це одна дуже довга ніч - холодна, сумна.
Це одна дуже довга ніч - холодна, сумна.
Він ніколи не мав громадянства країни,
лише посвідку на проживання.
лише посвідку на проживання.
Пригальмуй, життя! Серед шляхів
зупини на мить швидкий свій потяг.
зупини на мить швидкий свій потяг.
З Журбою Душа знайома,
вони зустрічались. Та
вони зустрічались. Та
Невже ми можемо прилаштуватись до чого завгодно?
Навіть до цієї війни? Навіть до смерті?
Навіть до цієї війни? Навіть до смерті?
Іноді,
десь у моєму сні,
десь у моєму сні,
Ми різні, бо різні поради у кожного серця.
У кожного правила власні, з своїми не лізу.
У кожного правила власні, з своїми не лізу.
Цікаво, чи знає вона, що вродлива?
Ці усмішка, очі її - немов диво.
Ці усмішка, очі її - немов диво.
Як добре, що ми не знаємо адреси Бога,
електронну пошту і номера телефону.
електронну пошту і номера телефону.
Він знає під які страви біле вино,
що одягнути в театр, а що у кіно.
що одягнути в театр, а що у кіно.
Так кострубате, так не схоже на молитву
шепочу у ночі: «Ісусе, Господи!
шепочу у ночі: «Ісусе, Господи!
Вона не богиня,
але читає думки,
але читає думки,
Не засвітиться душа у імлі,
милосердного нема почуття.
милосердного нема почуття.
Сьогодні ваш випуск! Що далі? Життя!
Життя, де задачки складні з невідомими.
Життя, де задачки складні з невідомими.
Сонце ранкове лоскоче дахи.
Чую я співи птахів десь над домом.
Чую я співи птахів десь над домом.
Сто моїх днів найгірших,
з вами я став сильніше.
з вами я став сильніше.
Бути собою дуже не просто.
Не злякатися кутів гострих,
Не злякатися кутів гострих,
Так довго клянчив я щастя у Бога,
чекав, воно з’явиться із-за рогу,
чекав, воно з’явиться із-за рогу,
У осені – вечір, один до зими,
дощ вже домиває кавярні терасу.
дощ вже домиває кавярні терасу.
…і з душею він не хоче розмовляти,
і вона із ним всі зупиняє справи.
і вона із ним всі зупиняє справи.
Ще на даху сузір’я Оріона,
ще вулицями бродить нічка сонна,
ще вулицями бродить нічка сонна,
Люблю кожну мить наяву,
і ту, що була десь учора,
і ту, що була десь учора,
Дні скорочуються надзвичайно,
наближаються до листопаду.
наближаються до листопаду.
Місто-сон, тут усе - як ніде більш нема.
Схожий вечір на ранок, а ранок – пітьма.
Схожий вечір на ранок, а ранок – пітьма.
В мене тичеться морда нестерпна
замість слів – час зі мною гуляти.
замість слів – час зі мною гуляти.
Чекаю на квіти, а замість
ростуть бур’яни.
ростуть бур’яни.
Коли час, мов гума (за день до відпустки),
коли мить - завдовжки години,
коли мить - завдовжки години,
Що сьогодні за день? – думав пес одинак
у метро, в прохолоду ранкову.
у метро, в прохолоду ранкову.
На світанні сьогодення
просурмить мені про справи.
просурмить мені про справи.
Є мета,
є жадання жити,
є жадання жити,
Не вистачає неба над головою, землі під ногами,
спілкування з друзями, навіть із ворогами,
спілкування з друзями, навіть із ворогами,
У справи думки перетворюють руки…
Їх жести не схожі, різняться їх рухи…
Їх жести не схожі, різняться їх рухи…
Наш настрій, насправді,
це суміш дрібниць:
це суміш дрібниць:
Десь блукає весна, у сторонніх дворах.
тонни снігу летять , ніби в небі діра.
тонни снігу летять , ніби в небі діра.
Ну, коли весна стане владою,
а не тільки моїм кольоровим сном?
а не тільки моїм кольоровим сном?
Так як він, мене не знає ніхто,
він наче слідкує за мною інкогніто.
він наче слідкує за мною інкогніто.
…це не вірші,
так - щось римоване,
так - щось римоване,
Ще у пам’яті лютий з Раммштайном,
а вже хмари вальсують під Штрауса.
а вже хмари вальсують під Штрауса.
Щодня, вже багато років
сімдесят вісім кроків
сімдесят вісім кроків
Відтінками миті усі відрізняються,
свої кольори має день наш кожний.
свої кольори має день наш кожний.
Буває, поки віра відвернеться,
пролізуть змії-сумніви у душу,
пролізуть змії-сумніви у душу,
У сірий пливу вечір я.
Позаду днів більш, ніж попереду.
Позаду днів більш, ніж попереду.
В неевклідовій геометрії
«паралельність» не відбувається.
«паралельність» не відбувається.
Зима-холоднеча рисує картини сумні -
знов сутінки довгі, навколо калюжі скляні.
знов сутінки довгі, навколо калюжі скляні.
Бог нікому не обіцяв, що житиме в церкві.
Він любить місця, де душі відверті,
Він любить місця, де душі відверті,
Коли розділимось до атомів,
що буде з нами, любий брате мій?
що буде з нами, любий брате мій?
Будинок забув довгих років число,
світанок новий не хвилює його.
світанок новий не хвилює його.
У парку позують клени,
красені жовто-зелені,
красені жовто-зелені,
Господи!
Відпусти гріхи.
Відпусти гріхи.
Що в ньому знайшла я - питала себе
низенький, до того ж плішив…
низенький, до того ж плішив…
День уходить, птахів щебетання
усе далі, відлуння тихіші.
усе далі, відлуння тихіші.
По парку йду, навколо осінь,
у плеєрі співа Гайтана.
у плеєрі співа Гайтана.
Жадав до тебе ближче стати,
але зумів день роз’єднати.
але зумів день роз’єднати.
Душа молода, що не день – кроси,
у тмуторокань готова рушати.
у тмуторокань готова рушати.
Театр у житті, комусь навколо
ролей не вистачає та удач.
ролей не вистачає та удач.
Мої чорні, тому ставлю я королеву праворуч.
Супротивник – особа відома, ця гра не проста.
Супротивник – особа відома, ця гра не проста.
У спорах завзятих нема рівноваги,
в них розум мутніє, неначе від браги,
в них розум мутніє, неначе від браги,
Замість бійки я миру шукаю.
Десь позаду запеклі бої.
Десь позаду запеклі бої.
Він небо хапав очима
до обрію,
до обрію,
Дарували нам віру у могутнього Бога.
Але душам нестиглим легше жити без нього.
Але душам нестиглим легше жити без нього.
Всередині нього, сховавшись за ребра,
живуть диваки два - сумний та веселий.
живуть диваки два - сумний та веселий.
Опустились на клавіши руки.
Розірвалась акордами вись.
Розірвалась акордами вись.
Прикро, десь скакунів загубив,
жвавих Мрію, Удачу я здуру.
жвавих Мрію, Удачу я здуру.
Тане сніг навкруги, тане сніг,
знову чую я подих доріг.
знову чую я подих доріг.
Місто спить ще, а з неба за вікнами
сніг пухнастий летить з вишини
сніг пухнастий летить з вишини
За миттю мить вплітається в життя,
даруючи думки та почуття.
даруючи думки та почуття.
До світанку шукає спокій,
тихо човгає ніч стара.
тихо човгає ніч стара.
Дощу чудовий блюз
у такт слова римує.
у такт слова римує.
Без тебе, кохана, мого життя кроки
порожні, сумні. День, чи може сто років
порожні, сумні. День, чи може сто років
О Боже, твій світ чудовий!
Безмежна його палітра.
Безмежна його палітра.
Душа спустошена, весь день сумна.
У неї зараз сил та слів нема.
У неї зараз сил та слів нема.
Мені так сумно, друже милий,
що рідко бачились, що не договорили.
що рідко бачились, що не договорили.
Нехтуючи законом тяжіння,
вагою, що тисне завжди на опору,
вагою, що тисне завжди на опору,
Мозок знову нагадує мені,
Хто насправді у нас головний.
Хто насправді у нас головний.
Лежить на будинках навколо
важке, дощове сіре небо.
важке, дощове сіре небо.
Захоплює небо блакиттю
весь простір. Тінь хмар замальовує,
весь простір. Тінь хмар замальовує,
Кожна помилка - спалах болю,
крок невірний - і на частини,
крок невірний - і на частини,
Несе у даль крихкий мій човен
бурхлива течія життя.
бурхлива течія життя.
Він читає думки, наче маг,
наче книги сторінки. Від нього
наче книги сторінки. Від нього
Бувай, ще один білий день!
Ти став однією з пісень.
Ти став однією з пісень.
Ми довго мовчали...
Нас мали за бидло...
Нас мали за бидло...
Чому вихідних днів так мало? -
питає мозок у когось вперто.
питає мозок у когось вперто.
А хмари сьогодні так низько над нами
пливуть. Снігом повні їх душі.
пливуть. Снігом повні їх душі.
Чому ти опинився тут,
де течія несе байдужих,
де течія несе байдужих,
Він лежав, та дивився у стіну,
коли раптом побачив скотину.
коли раптом побачив скотину.
Огляди