Автори /
Микола Соболь (1973)
![]() |
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Прощання з вереснем
•
Але ж недаремно
•
Переродження
•
Парнаські історії
•
Політ орьла
•
Першохвилини
•
Гундарєвословіє
•
Десь там
•
Юркові катрени
•
Відгадка на Юрину загадку
•
Роздоріжжя долі
•
Алкоголічна муза
•
Юркові Гундарєву та подібним
•
Пустунка доля
•
Листопадова ніч
•
Юроваката бикує (ХХХ).
•
Грибна пора
•
* * *
•
Негода
•
Така робота
•
Осіннє безсилля
•
Миттєвість осені
•
Кривава православна церква
•
Вирок
•
«Азовсталь»
•
Новорічно-росіянтське
•
Зимові примхи
•
Шлях до мети
•
Шлях до свободи
•
Чугайстер
•
Чугайстер ІІ
•
Чугайстер
•
Юрковата бикує (ХХІХ)
•
Юрковата бикує (XXIIX)
•
Останній день літа
•
Вірю в ЗСУ
•
Жовтопряд
•
Вечірнє
•
Моя Україна
•
Повітруля*
•
Пізньоосіннє воскресіння
•
Яблуко спокуси
•
Кожному своє
•
Кам’яні брили Ґорґани
•
Материнська пісня
•
Юрковата бикує (ХХІІІ)
•
З поетичного безсоння
•
Чернігівське лихо
•
Паморозь
•
Яблучний Спас*
•
Обережно! Тут…
•
Передвесняне
•
Бранець ночі
•
Ностальгуючим
•
Перший сніг
•
Вогонь Прометея
•
Просто пізня осінь
•
Теперішні цінності
•
Слід долоні
•
Бути янголом
•
Падальщик
•
Чортоязиччя
•
Лавандове поле
•
Юрковата бикує (ХХІІ)
•
Юрковата бикує (ХХІ)
•
Травневий спогад
•
Бориса і Гліба
•
Круїзний лайнер
•
День літа
•
Присвята шкарпетці
•
Серпень
•
Нехай все збудеться
•
Влучання
•
Юроковата бикує (ХХ)
•
По/барабану
•
Московія
•
Юрковата бикує (ХІХ)
•
Пізня осінь
•
Юрковата бикує (ХVІІІ)
•
Вибори – то святе
•
Ще трохи
•
Юрковата бикує (ХVІІ)
•
Казкове
•
Юрковата бикує (ХVІ)
•
Коли настає завтра
•
Джерела
•
Юрковата бикує ХV
•
Досвід
•
Юрковата (бикує ХІV)
•
Парость
•
Після обстрілу
•
Десь у лісі
•
Передосінній настрій
•
Юрко бикує ХІІІ
•
З поміченого
•
Юрко бикує ХІІ
•
Вічне питання
•
Юрко бикує ХІ
•
Звіробій
•
Юрко бикує Х
•
Зневір’я
•
Юрко бикує ІХ
•
Петра і Павла
•
Трохи про Совість
•
Юрко бикує VIII
•
Світанкова сила
•
Юрко бикує VII
•
Юрко бикує VI
•
Розставання
•
Світанок
•
Ні хвоста, ні луски
•
УПЦ
•
Тихий дощ
•
Юрко бикує V
•
Десь північніше столиці
•
Прокидайся, пора
•
Юрко бикує ІV
•
Липень
•
Юрко бикує ІІІ
•
Осінній нарис
•
Юрко бикує ІІ
•
Сурб-Хач*
•
Сезон дощів
•
Пані
•
Відповідь на Юрко бикує
•
Батько
•
Хвіртка
•
Проста любов
•
Перша філіжанка чаю
•
Наука артефактів
•
Нічні роздуми
•
Смолоскип
•
Каховка
•
Укриття
•
Весна
•
Ріпка
•
Півсторічні роздуми
•
Ой, кумонько, щастя, або випадок у Хургаді
•
А на Парнасі
•
Московським каїнам
•
Після обстрілу
•
Червнева спека
•
Поезія вона така різна
•
Коли вбивство не гріх
•
Холодне літо
•
Айстри
•
Вередун
•
Ніхто не вічний
•
Піхота
•
Поза часом
•
Плин часу
•
Жук
•
Родина
•
Негрішна
•
Обійми ночі
•
Коли закохані
•
Дитяча математика
•
Така весна
•
Домашнє насилля
•
Онук
•
Пекельна ніч
•
Твій вихід, трубадуре
•
Ракетний обстріл
•
Травневі спогади
•
Любов це…
•
Уроборос
•
Навіяне ніччю
•
То у чому ж питання?
•
Каштани
•
Ліки від безсоння
•
Найжаданіший шлях
•
Поради Юркові
•
Геніальність – це просто
•
Аби писати
•
Швидкоплин часу
•
Осіння миттєвість
•
Поетичне перемир’я
•
Ой, Юро, краще мовчи!
•
Юрку Гундареву – «неперевершеному» майстру всіх майстрів
•
Петрові батоги
•
Степове
•
Степове
•
Великдень
•
Лебедія
•
Лебедія
•
Куди ж ви, діти?
•
Вірянам УПЦ
•
Роздуми з безсоння
•
Голос лісу
•
Пізносніжне
•
Державою вбитим Патріотам
•
Роздуми про життя
•
Дощове
•
Аромат землі
•
Любовне фіаско
•
Ляк небачений
•
Осінній наратив
•
Весняночка
•
Пописунам
•
Найулюбленіша іграшка
•
Запроданці
•
Лячна тиша
•
Спокуса
•
Спокуса
•
Ілюзія
•
Сумна весна
•
Поетична думка
•
Життєдайна сила
•
Вози небесні
•
Морелеві мрії
•
Тиша зимового парку
•
І було напочатку слово…
•
Найкраща дорога у світі
•
* * *
•
Шлях
•
Російськомовний адепт
•
Квітневе
•
Сім'я митців
•
Серпневий трунок
•
Рік тривалістю у лютий
•
23 лютого день ЗаСРанців
•
Із нічного життя
•
Останній снігопад зими
•
Ниточка
•
Серпень
•
До Ероса у гості
•
Кораблик спогадів
•
Весняночка
•
Старість то стан душі
•
Поміж гарматними пострілами
•
Ой, котику-муркотику
•
Біженці
•
Історія осіннього саду
•
Бахмут
•
Подих весни
•
Нотатничок поета
•
Відзимки лютого
•
Святоптах
•
Покращення
•
Світанкове
•
Морозний ранок
•
У бабці Галі
•
Сумне Різдво
•
Честь бусідо
•
Загиблим від ракетних обстрілів
•
Страшний сон
•
Напитися б води святої
•
Святвечір
•
Прогрес
•
Переродись
•
Думка про промовчане
•
Сила сала
•
Перше кохання
•
Досвід
•
Да буде світло!
•
Карашинське літо дитинства
•
Кармічне
•
Московитська «дружба»
•
* * *
•
Післязим’є
•
Звичайний день
•
Зимове кохання
•
Скажи мні, Боже
•
Грудневі першоджерела
•
Оркостан
•
Під обстрілом
•
Колір кремлядської зірки
•
Ранок з дитинства
•
Біль гідності
•
Передгруднева звістка
•
Із нічного
•
Вольниця
•
Передзимове
•
Русь буде тільки одна – Київська!
•
Ранкове натхнення
•
Ляшкове ополченіє
•
Відгомін бабиного літа
•
Зло твоє тобі ж у груди
•
* * *
•
Ситуація прояснилася
•
Ситуація прояснилася
•
Млинцева ода і не тільки
•
Севастопільська ганьба росії
•
Ракетопад
•
Ка – 52*
•
Хто винуватий і що робити
•
Мова неба
•
Душа словотвора
•
Хелловін по-нашому, або Ніч всіх Святих
•
Жнива
•
Ранньоквітневе
•
Нежданчик
•
Святий потоп 2022 року*
•
Час розплати
•
Дай, Боже, сил
•
Не підвладне Харонові
•
Роса
•
Осіннє
•
Прощай, друже, прощай
•
Пам’яті маестро
•
Осінні роздуми
•
Ечки-Даг*
•
Синдром пово**знюка
•
З яких країв приходить осінь
•
Сила мови
•
* * *
•
Релаксаційні многоходовочки
•
Тероросія
•
Чи я люблю?
•
В осіннім саду
•
Благаю, Отче:
•
Пізньоосіннє
•
Пора
•
Агасферизм
•
Кам’яні баби
•
Роздуми про душі
•
Жовтневий сум
•
Троглодити
•
Така собі осінь
•
Така була та ніч
•
Переможемо
•
Найтяжчий гріх життя
•
Перший сніг
•
На роздоріжжі осені
•
Горобина
•
Моя Україна
•
Повернення
•
Такі часи
•
Дощове
•
Чайка
•
Міська осінь
•
Слово
•
Остання ніч
•
Дух вольності
•
Звичайна ніч
•
Путінокардія
•
Травневий настрій
•
Леді осінь
•
Еволюція
•
Все буде
•
Листопадовий настрій
•
In vino veritas
•
Миттєвість осінньої ночі
•
Дощове
•
Ковточок вересня
•
З 1 вересня, поете
•
Переможемо
•
Бавовнятко
•
Невдовзі
•
Серпневе
•
Гуцуліада
•
Розіп’яте розп’яття
•
Тривога
•
Шанець
•
Передосіннє
•
Кавове
•
Гнилушка*
•
Сирота
•
На могилі побратима
•
Ротики для еротики
•
Біля намету
•
Чому на росії дуби шурхотять
•
Гречкосії
•
Осінній сплін
•
Російське плюгавство
•
Серпневе
•
Часоплин
•
Павучок
•
Дилемне питання
•
Ніч після горобиної
•
Село і люди
•
Час жоржин
•
Осінній куншт
•
Наприкінці 80-х
•
Церква сатани
•
Млість
•
На росії
•
Юнь
•
Requiem æternam dona eis, Domine*
•
Для тих, хто вірить
•
Ліверка
•
Злочинне мовчання
•
Обережно рашисти!
•
Така тоді була весна
•
Купальська ніч
•
Префікс, що так багато міняє
•
Не необґрунтований вірш
•
Горобина ніч
•
Ой, не куй, зозуленько
•
* * *
•
Зруйноване дитинство
•
Послідовникам секти УПЦ
•
Чекаю на звістку
•
Жити – це просто
•
Солдатська Совість
•
Повітряна тривога
•
Обпалені крила душ
•
Ослу ніколи не стати мустангом
•
* * *
•
Часові периферії
•
Волошки
•
Ой, поле, поле…
•
Завія вона така різна
•
Суче плем’я
•
Бабина наука
•
Перехідний вік
•
Живодери
•
Педагогічно-мережевий маркетинг
•
В останній день травня
•
Чогось завжди не вистачало
•
Іграшковий сум
•
Не спішіть!
•
Не спішіть!
•
Коли навіть природа проти русні
•
Наступним разом
•
Трохи про зраду
•
Дідо, що то – орки?
•
Півонії від мами
•
Московський приход
•
Краще говорити зі зміями
•
* * *
•
Колискова для лиски
•
І буде мир
•
Парадобесіє
•
І знову про мову
•
У підвалі
•
Часоплин
•
Одинадцята заповідь
•
Травнева ніч
•
Безумний полк
•
Відродимося
•
Звонику Дану
•
Кульбабки
•
Куди по копаному!
•
Тяжкі реалії
•
А ти сходив у ту церкву?
•
Ірпінський котик
•
Блокада
•
Весна і жінка
•
Розмир
•
Крейсер мос-ква (або: анало-говнєт)
•
Донечці
•
Титани сучасності
•
Все буде Україна
•
Великдень
•
Тому і лютий
•
Російська окупація
•
Краматорська іграшка
•
Бородянка
•
Врожай 2022 року
•
Розплата
•
На грані
•
Дорога повз дитячий садочок
•
Тихі ночі
•
Доціна лялька
•
Ще одна ніч
•
Переможемо!
•
* * *
•
***
•
Гуртуймося
•
Ходіть до саду
•
Путінщина
•
Каїни московські
•
Наша мова калинова
•
Знову втрати
•
Сірий ранок
•
У чому наша провина?
•
Історія провінційного містечка
•
Сага про камінь
•
Провесінь
•
Недоеліта
•
Бокораш*
•
Зрада
•
Кожному своє
•
Ви з ким, поете?
•
Терпи, братику
•
Що краще?
•
А було…
•
Передосінь
•
Село
•
Вічний поклик
•
Дитяча радість
•
Якщо уважно придивитись
•
Вагітна
•
Запитаннячко
•
Любов – це Бог
•
Чому лютує лютий
•
Згублені орієнтири
•
Казка країни не Оз, або просто – БІЛЬ!
•
У кінозалі
•
Просто з іншого боку
•
Голос ночі
•
Запроданцям
•
Весняночка
•
Поезія зимового ранку
•
Завія
•
Повертайся
•
Війна на порзі
•
Водохреща
•
* * *
•
Смак пам’яті
•
У підтримку Олександра Сушка
•
У підтримку Олександра Сушка
•
Хащі
•
День народження тата
•
Священний празник – бухалово
•
Літературний облом
•
Секрет вдалої страви
•
Праліс
•
Він знову втомився
•
Зимовий ранок
•
Відлига
•
Зрада вона повсюди
•
Смак сміливості
•
Бути сніговиком
•
Червень
•
Нежданчик
•
З нічного
•
Кафе на двох
•
Кам’яний рок
•
Дві дати
•
Підсумок року
•
Нижче плінтусу
•
Яка вона Українська зима?
•
Шоу-бізнес в політиці
•
Котики
•
Десь за містом
•
Ціна миру
•
Надир
•
Дитячі мрії
•
Миколай
•
Білі лелітки
•
Втрачене кохання
•
Дорога
•
* * *
•
Така наша віра в Бога
•
Поезія дощу
•
* * *
•
Груднева негода
•
Катавасія
•
Повня
•
Живодерня
•
Людська формула добра
•
* * *
•
Ну, з покращенням!
•
* * *
•
Голодний 1932
•
Суцільна несправедливість (з народного гумору)
•
Пам'ять
•
Переболить
•
Поетична отрута
•
Чари кохання
•
Напередодні
•
Така ця ніч
•
Останній лист
•
Будьте пильними
•
Вамп
•
Безсоння
•
Батькові
•
Одного разу
•
Вечірній променад
•
Часи такі
•
Яблука з батьківського саду
•
Люди кажуть
•
Невпевненість
•
В останню ніч жовтня
•
Час до бою
•
Добажались
•
Завірюхове
•
Ранкова пісня
•
Якось так
•
Таке собі полювання
•
Листопадне
•
Осінньопогодне
•
Лист до осені
•
Сезонне
•
Переболить
•
Пізнати суть
•
Осінній джаз
•
Pandora Papers, або дурні, бо бідні…
•
Холодний ранок
•
Прозріння одного вечора
•
Хризантемове
•
Просто сніг
•
Калиновий світанок
•
Пізня осінь
•
Хвороба самоти
•
Цирк, як цирк
•
А ще недавно
•
Ах, яка була ніч
•
Спи, козаче…
•
Мелодія осіннього саду
•
Що первинне?
•
Горіхопад
•
Гуцульщина
•
Осінні рядочки
•
Надписи на воротях
•
Богатирський сон
•
Клята щелепа
•
Одвічне питання
•
До матері
•
Будьте собою
•
Дожилися
•
Національні страви
•
Міжсезоння
•
Ранковий гріх
•
Звичайна осінь
•
Не соромтесь, діду
•
Осінній діалог
•
Закохана
•
Видіння
•
Нарукотворили
•
Пострадянський синдром
•
Бабине літо
•
Чумацький Шлях
•
Наука
•
Метеозалежність
•
Новорічне
•
Де ще козача слава мріє
•
Спостереження
•
Люлька
•
Передосіннє
•
Казка з осіннього лісу
•
Дні минають
•
Чи єдині?
•
Заговори зі мною
•
Поетична самовпевненість
•
На Трійцю
•
Сумна спадщина
•
* * *
•
Вибір за нами
•
Досвід
•
В одну з ночей
•
16 червня
•
Змієве злощастя
•
Липова печаль
•
Сіножать
•
Червневе
•
Столичне
•
Миру Вам
•
День, як день
•
Деградація
•
Дощовиця
•
Дощовиця
•
Доля
•
Со́вки*
•
Тиша
•
Ще трохи
•
Мужі держані
•
Побачити казкове
•
Наступна «Площа Ринок»
•
До річки
•
Ранок буде
•
Крихітка добра
•
Бездуховність
•
Півонії
•
Дощ
•
Тиха ніч
•
Сьогодення
•
Останній дзвоник
•
Опісля
•
Дністер
•
Убієнним за Україну
•
Манівцями
•
Післядень вишиванки
•
Град
•
Перша гроза
•
У відпустку
•
Травневий вечір
•
Бути сильним
•
Одна з ночей
•
Колообіг
•
Конвалії
•
Холодний травень
•
Сила у слові
•
Дороги
•
Ранкове поле
•
Ранкове поле
•
Череда
•
Дорога з дитинства
•
Всі на шашлик
•
Брати у хресті
•
Запасайтеся попкорном
•
Все починається з початку
•
Перша гроза
•
Вечірнє
•
Квітневий снігопад
•
Запроданці
•
Не переженеш
•
Про що співають солов’ї
•
Переродись
•
Втрачене
•
Адажіо душі
•
Самотній світанок
•
Сонечко
•
Вербне Воскресіння
•
Небо заплач!
•
Наука кропиви
•
Поезія закоханих
•
Чорний Черемош
•
Цінності
•
Така весна
•
Великоросійська дружба
•
* * *
•
Наука кропиви
•
Криваві «спасителі»
•
Квартира вікнами у двір
•
Пізньоосіннє
•
Схід сонця
•
Домо арігато гозаймасу*
•
Здається, ми забули
•
Великоросійська дружба
•
Жура
•
Життєве мрево
•
Світлої пам’яті
•
Суп з галушками
•
День сміху
•
Палії
•
Пілігрим
•
З нічного
•
Ольжина гора
•
Поетичне безсоння
•
Річка-Монашка
•
Сучасний етикет
•
День щастя
•
Роса слова
•
Країна зла
•
Провесінь
•
Липень
•
Буде
•
А на Парнасі
•
Ранкове
•
Поетичне
•
Вибір за тобою
•
Лікар
•
Спокуса
•
Березневе
•
Соціально-неблагонадійні
•
Остання банка вишень
•
Віршар
•
Безсоння
•
Дитяче серце
•
Дорога кульбаб
•
Журавлі
•
Квітка орігамі
•
Китайська вишня
•
З весною
•
У мене так
•
Вечір на двох
•
Варення
•
Напередодні весни
•
Казка
•
Понти
•
Відлига
•
У лікарні
•
Лютий
•
Чим пахне сніг
•
* * *
•
Ранковий вибір
•
Тісто
•
Слово
•
Шахи
•
Рахуй до ста
•
Комуналка
•
І поженилися
•
* * *
•
До бабусі
•
І дай нам днесь
•
Бранець
•
Снігопад
•
Солодкий гріх
•
Солодкий гріх
•
Холодний ранок
•
Яблуня
•
Не докоряй
•
Кретин-карантин
•
Всенародний вибір
•
На пенсії
•
* * *
•
Зима
•
З Новим роком
•
Цілунок янгола
•
Новорічне
•
Осіннє
•
Грудневий дощ
•
Новорічна метушня
•
Коротко про нас
•
Розпука
•
Вона
•
Один сезон
•
Коханці
•
Борімося
•
З дитинства
•
Солодкий гріх
•
Лабух
•
У саду
•
* * *
•
Жага слави
•
Перехожа
•
Все буде добре
•
Свято після свята (або друге грудня)
•
Державне свято
•
Святвечір пам’яті
•
Устеріки лиховоддя Черемошу*
•
* * *
•
Листо́пад душ людських
•
Омріяна любов
•
Сучасні цінності
•
Українка
•
Сплюндрований Майдан
•
Під смітником
•
Казка пізньої осені
•
Пегасик і піїт
•
* * *
•
Навесні
•
Зимовий ранок
•
Кожному своє
•
Ще…
•
Вибір
•
Мамо, де тато?
•
Вишня
•
На межі
•
Останній лист
•
Червона ріка
•
Правосуддя по-Українські
•
А завтра...
•
Спілка
•
Листопадове
•
Сценарій осені
•
Сповідь
•
Перша любов
•
Смак дитинства
•
Вчення великого Гуру
•
Інтернет невігласи
•
Манкуртство
•
Свята вода
•
Вишгородські ночі
•
Спи, дитинко.
•
Я єсмь – суд! (або всенародна ганьба!)
•
Все збудеться
•
Судилище
•
Пастка
•
Спогад дитинства
•
Тому що…
•
Прийде час
•
Я – ледар
•
Вирішуй сам
•
Треба встигнути
•
Фейкова сучасність
•
Алея парку
•
Вірші
•
Вірші
•
Вірші
•
Чи бачиш Ти, Боже?
•
IQ тест
•
Маленька птахо
•
Ирій
•
Цінності
•
Вибори, вибори…
•
Жовтневий настрій
•
* * *
•
* * *
•
Пора йти
•
У бабусі
•
Фарби пізньої осені
•
Справа у кожному
•
Життєвий пелех
•
Ранок на дачі
•
Золота осінь життя
•
Скоро, скоро, скоро...
•
* * *
•
Сага про вічне місто
•
Осіння меланхолія
•
Перше вересня
•
Вічне місто
•
Давайте зробимо всіх разом
•
Листи осені
•
Яблука
•
Жорна долі
•
Жорна долі
•
Літо ще буде
•
Не зросійщуйся
•
Вишгородщина
•
* * *
•
Шлях в нікуди
•
Яблуневий спас
•
Мовчання капелана
•
Кінець
•
Мінські заварушки
•
Інтернет-шавка
•
* * *
•
Ще одне літо
•
Шукаючи гармонії
•
Сандармох
•
А вибір був!
•
Час
•
Суцільна шарада
•
Шлях до незалежності
•
У селі
•
Спека яблуневої надії
•
Материнські руки
•
Світанкове
•
Прощання з морем
•
З покращенням
•
Ніч валькірії
•
Кожному своє
•
Відчуття
•
Карпатська ніч
•
Негода
•
Вежі
•
Сніг
•
Життя
•
Даруй мені
•
Мабуть, тому
•
Мантачка
•
Сорок сьоме літо
•
Ліс на Трійцю
•
Дядько Петро
•
Дій
•
Храм
•
Думай
•
Обережно миші!
•
Оберіг
•
Місце сили
•
А сенс?
•
Прощай весно
•
Добридень люди!
•
Казка для дорослих
•
Не вір нікому
•
Коротка пам'ять у сторіччя
•
За Батька
•
Замковище*
•
Борщику зварити?
•
Переосмислення
•
Від Силків до Силків*
•
Домовлялися
•
Кумасик, гречка і овечка
•
Бажання весни
•
Пташа
•
Час іде по колу
•
Суходіл
•
У селі
•
Один із…
•
* * *
•
Нічний дощ
•
У …надцять
•
У Львові
•
Йди но сюди!*
•
Весняна ніч
•
Хаос пандемії
•
Та що вам відомо про любов!
•
«Закон» підписано!
•
Казковий ранок
•
* * *
•
Проводи
•
Душа
•
Чи була вона та казка?
•
Кам’яний хрест
•
Не йди!*
•
Не йди!*
•
Перспектива майбутнього
•
Іспит
•
Дитинство
•
* * *
•
Кожному своє
•
А шо робити?
•
* * *
•
Службовий собаковець
•
Обручка
•
* * *
•
Прийди
•
Рехворми
•
* * *
•
Винен! А хто?
•
За наші степи
•
Сільський антисептик
•
Сьогодні
•
Національне свято
•
Готуймося
•
Поцілунок на все життя
•
* * *
•
Чорний день
•
* * *
•
Чи ти поет
•
Даруйте добро
•
У відповідь не стріляти!
•
Пандемія
•
* * *
•
Масочка потрібна???
•
* * *
•
Танок кленового листка
•
Травнева казка
•
На сході втрати
•
Невідомий Солдат
•
А, що восьмого не було?
•
День весни
•
У темному лісі
•
Весна прийшла
•
Молись за мир
•
Перший день весни
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Росою вересень умився
й пішов собі за виднокрай,
й пішов собі за виднокрай,
Час летить. Не стомлюються коні.
Був алюр, тепер уже галоп.
Був алюр, тепер уже галоп.
Перекипить цей лютий гнів.
І перетопиться на милость.
І перетопиться на милость.
На парнасі гикає коняка
(Гундарєв дописує катрен)
(Гундарєв дописує катрен)
Наче орьол із Поті
ширяє в піднебессі.
ширяє в піднебессі.
Щастя уламком комети
зникло в лютневій метілі.
зникло в лютневій метілі.
– Коротша думка, кращі пироги!
– Це правда, Юро?
– Це правда, Юро?
Полинути ув інший вимір,
де малахітова зоря
де малахітова зоря
Геніальність мислі у катрен
не дається Юрі, хоч ти трісни!
не дається Юрі, хоч ти трісни!
Для ребусів є лиса голова,
вона розумна, наче два єврея,
вона розумна, наче два єврея,
Облиш мене. Все виправить світанок.
Недопалки завжди надто гіркі.
Недопалки завжди надто гіркі.
Силабічна чи тонічна
муза в мізки лізе,
муза в мізки лізе,
Кожній людині своя є ціна.
Я переконаний в цьому віднині.
Я переконаний в цьому віднині.
Пустунка доля зваблює людей,
веде за руку, солодко щебече,
веде за руку, солодко щебече,
Перегорну цей листопад
календарем чи падолистом,
календарем чи падолистом,
Мовчи, писака, маєш Божий дар,
коли мовчиш – одне суцільне чудо.
коли мовчиш – одне суцільне чудо.
Напоїть дощ сосновий бір,
гриби потягнуться до хмар
гриби потягнуться до хмар
Слова молитви линуть із душі.
Хіба важливо в голос чи про себе?
Хіба важливо в голос чи про себе?
Заколише буря сни,
захурделить спогади
захурделить спогади
Без сюрчка фізрук немов без рук.
На уроці хаос та гармидер.
На уроці хаос та гармидер.
Осінь обдере до слова.
Вірші голі, мов дерева.
Вірші голі, мов дерева.
Упало сонячне проміння
крізь шибку на робочий стіл,
крізь шибку на робочий стіл,
Московське православ’я – вищир тьми,
що славить смерть невинних на планеті.
що славить смерть невинних на планеті.
Думка глибокого польоту
ширяє над чаркою столу,
ширяє над чаркою столу,
Плакали стіни й стогнали.
Промінь сонця, немов Божий дар.
Промінь сонця, немов Божий дар.
Шукає дід мороз заначку,
аж вата лізе з голови.
аж вата лізе з голови.
Закрутить, захурделить, замете…
Зима шукає чим подивувати.
Зима шукає чим подивувати.
На тихих вулицях пам’яті
бродять одинокі спогади.
бродять одинокі спогади.
Ворог внутрішній страшніше зовнішнього.
Здираю наліпку про «братські» народи.
Здираю наліпку про «братські» народи.
Частина ІІІ – Світанок.
Частина ІІ – ніч біля багаття
Де Черемоші* сходяться в єдино
й вітрисько у розпадині живе,
й вітрисько у розпадині живе,
Юрковати бикує (ХХІХ)
Воно без язика не може жити,
хоча прижився на Святій землі,
хоча прижився на Святій землі,
Збреши мені, що це останній день,
що завтра буде календарна осінь
що завтра буде календарна осінь
Ракета небу ріже жили,
земля спиває кров людей,
земля спиває кров людей,
Махне діброва здалеку гіллям:
«До мене йди, моє повітря чисте» –
«До мене йди, моє повітря чисте» –
Гранатовим зайнявся небосхил,
жара спадає, кам’яніє спека
жара спадає, кам’яніє спека
Чумацьким Шляхом котяться Вози.
А світ стоїть, куди йому спішити?
А світ стоїть, куди йому спішити?
Повітрулі крила уночі поцупив,
біля Марічейки* вижидав її.
біля Марічейки* вижидав її.
Сумують парапети за теплом.
Їм одиноко без дзвінкого сміху.
Їм одиноко без дзвінкого сміху.
Яке воно те яблуко на смак?
Вже не згадають, навіть старожили.
Вже не згадають, навіть старожили.
Шукає прихистку голубка
між двох розлючених котів
між двох розлючених котів
Над полониною рокоче
гроза, неначе день останній,
гроза, неначе день останній,
Хай вітровій роздмухує надію,
накинь на плечі вересневу шаль
накинь на плечі вересневу шаль
Ай так Юрка, ай так сучий син, –
ерудит радянського розливу!
ерудит радянського розливу!
Ранок шукає слово до вірша.
Ходять кімнатою тихо думки,
Ходять кімнатою тихо думки,
Боже Всевишній, де ти?
Чуєш сирен виття?
Чуєш сирен виття?
Із інею одягнеш пектораль,
вишневий саде, в сіре передгрудня.
вишневий саде, в сіре передгрудня.
Лине журба лелеча,
яблук і меду смак,
яблук і меду смак,
Усюди: Тут люди! Тут діти! Тут…
По надписах летять снаряди «градів».
По надписах летять снаряди «градів».
Ще провесінь проталин не зробила,
дерева не зняли снігів кашкет,
дерева не зняли снігів кашкет,
Вітре, де твої крила?
Чом став безкрилим, чому не летиш?
Чом став безкрилим, чому не летиш?
А, що тобі столипінські вагони
де у кутках валялись трупаки?
де у кутках валялись трупаки?
Захурделить, аж світу не видно.
У каміні вогонь – оберіг.
У каміні вогонь – оберіг.
Дай нам вогню, безсмертний Прометею,
хай спопелить двоглавого орла,
хай спопелить двоглавого орла,
Здається вітер заблукав у парку,
шматує листя, казиться щосили
шматує листя, казиться щосили
«Ай так щастя, ви мої хороші,
грієте і тішите мене…» –
грієте і тішите мене…» –
Долоні слід на склі роса не змила.
Людські перестороги ніпочім.
Людські перестороги ніпочім.
Бути янголом просто, треба платтячко доці
накрохмалити трохи, заплести в косу бант…
накрохмалити трохи, заплести в косу бант…
Стерв’ятником, здається, бути просто –
торгуєш Честю на чужій землі.
торгуєш Честю на чужій землі.
Чорти московські сплять і бачать,
як проростає їх язик.
як проростає їх язик.
На полі лавандовім жиє* вічність,
така ж прекрасна і такого ж кольору,
така ж прекрасна і такого ж кольору,
Майструн свої стругає байстрючки
ні ритміки, ні розміру, ні рими…
ні ритміки, ні розміру, ні рими…
Іди, хвазанчик, покормлю з руки
чи вищипаю твій павичий хвіст.
чи вищипаю твій павичий хвіст.
Травень лежав у травах,
пив краплини роси.
пив краплини роси.
Дорога в осінь ледь помітна.
І наче день, і наче юнь,
І наче день, і наче юнь,
Зійшла нанівець у пошуках
своєї дитини.
своєї дитини.
Дозріє аґрус на колючих вітах
і половина літа промайне.
і половина літа промайне.
Куди ти пропала із пральної?
Я вже обшукав всю квартиру.
Я вже обшукав всю квартиру.
Серпень дозріє димом у городі,
туманом на оболоні, Персеїдами…
туманом на оболоні, Персеїдами…
Шахеди знов украли сон.
Чумацький шлях кудись плететься.
Чумацький шлях кудись плететься.
Чуєш виє швидка?
Пилу та гару чад.
Пилу та гару чад.
На сайті знову віддає душком,
Юрко своє роззявив піддувало…
Юрко своє роззявив піддувало…
Під час тривоги треба барабан.
Без тулумбаса в укритті залячно.
Без тулумбаса в укритті залячно.
Долетить і до вас. Ще умиєтесь кров’ю, потвори.
Запитаєте в Бога чи неба: «За що це нам все?» –
Запитаєте в Бога чи неба: «За що це нам все?» –
Завелась на сайті …вошка, –
лисий та підступний паразит.
лисий та підступний паразит.
Пізня осінь сльози ллє і ллє
вередує, аж немає спасу.
вередує, аж немає спасу.
Цап вселився у Юркову душу,
як побачить вірша зразу – бе-е!
як побачить вірша зразу – бе-е!
Я не люблю цю сучу владу.
І попередні не любив.
І попередні не любив.
Тебе зречуться, принесуть в офіру
та спопелять на капищі богів.
та спопелять на капищі богів.
Думав, що ухопить бультер’єр.
Помилився, то московська тойка*
Помилився, то московська тойка*
Коли роса впаде на мальви,
неначе зійде Божий дух,
неначе зійде Божий дух,
«Сьогодні СОНЦЕ ЗАГЛЯНУЛО ВРАНЦІ…»
Микола Соболь «Коли настає завтра»
Микола Соболь «Коли настає завтра»
«А, як же там де стін нема й будинків,
а душі – біля Бога, як же там?» –
а душі – біля Бога, як же там?» –
Із джерела витікає ріка.
Від храму дверей – віра.
Від храму дверей – віра.
Ірже пегас: «Рятуйсь хто може – майстер!» –
плішивий знову суне напролом,
плішивий знову суне напролом,
Коли дозріють полуничні мрії,
несміло ти натиснеш на дзвінок…
несміло ти натиснеш на дзвінок…
Півень кудкудакає на фермі,
треба, каже, висидіти яйця,
треба, каже, висидіти яйця,
Вода сточує камінь.
Не лий з пустого в порожнє.
Не лий з пустого в порожнє.
Коли прилітає знову
по Одесі чи Харкову
по Одесі чи Харкову
За словом російським приходять російські танки.
За думкою змосковщеною тягнеться Сандармох.
За думкою змосковщеною тягнеться Сандармох.
А журавлі давно летять ув осінь,
хоч літо ще по-справжньому пече
хоч літо ще по-справжньому пече
На північ суне оле́нь,
а утки летять на йух.
а утки летять на йух.
Ранок. Повітря чисте.
Хоча бракує роси.
Хоча бракує роси.
«Геніальність» Юри очевидна
в хід уже пішов і Окуджава.
в хід уже пішов і Окуджава.
Шукає сад роси напитись,
а ніч ні краплі не дає.
а ніч ні краплі не дає.
– На тобі божественний нектар,
намасти на чуба, буде розум… –
намасти на чуба, буде розум… –
Нарву звіробою на зиму.
Щоб літом пахкотіла хата.
Щоб літом пахкотіла хата.
Спокійно, Юро, не сміти словами,
за це медалі точно не дадуть.
за це медалі точно не дадуть.
До вчора дороги немає.
Хмари і мла, і пам'ять.
Хмари і мла, і пам'ять.
Єдрьон-батон, які великі люди!
Вам чолобитну стукнути чи ні?
Вам чолобитну стукнути чи ні?
Петра і Павла – половина літа.
Розріже небо блискавка навпі́л.
Розріже небо блискавка навпі́л.
Мовчала і «Шевченкова просвіта»,
за мову не вступився геть ніхто.
за мову не вступився геть ніхто.
Заричало телятко, аж страшно:
«Я тепер не бичок, а зла рись!» –
«Я тепер не бичок, а зла рись!» –
Сила світанку. Ви відчували неї?
Коли природа ледь-ледь ворушить лист,
Коли природа ледь-ледь ворушить лист,
Куди нам всім до Гундарєва Юри?
Там Пушкін чимось по чолу водив.
Там Пушкін чимось по чолу водив.
Напікає сонечко макитру,
геніальна мисль завжди туга,
геніальна мисль завжди туга,
А треба йти. Так сильно треба йти.
Хіба ти хочеш? Мусиш, мусиш, мусиш…
Хіба ти хочеш? Мусиш, мусиш, мусиш…
Зашарілося сонце над садом
та ще роси холодні стоять.
та ще роси холодні стоять.
Ранок для рибалки – дар богів.
Поки бачать сни ліниві люди,
Поки бачать сни ліниві люди,
Пригріли змія на своїй землі,
а він пустив церковні метастази,
а він пустив церковні метастази,
Який сьогодні тихий дощ
і теплий-теплий, наче літо,
і теплий-теплий, наче літо,
– Куди ти сунеш?
Віра!
Віра!
Намастили жовто-синього
де потрібно і де ні.
де потрібно і де ні.
Гірчить полином доля України.
На смертнім одрі полягли сини.
На смертнім одрі полягли сини.
У Юри язичьок, як порнокуб*!
Тут навіть Саша Грей* безсила зовсім.
Тут навіть Саша Грей* безсила зовсім.
Пишнотрав’я, буйноквіття…
липень із руки легкої
липень із руки легкої
У Юри українська мова фсьо.
Її хватило «генію» на вірша.
Її хватило «генію» на вірша.
Холодні світанки коли, аж біліє роса
і павутина літати властивість втрачає,
і павутина літати властивість втрачає,
Аз єсьм поет! Незгодні? Геть до лісу!
Пишу Миколі гнівного листа
Пишу Миколі гнівного листа
Коли упав ченець останній
від рук червоного терору
від рук червоного терору
Сезон дощів, природній амаретто,
це літо не дарує надто див,
це літо не дарує надто див,
Вона була сумна і трішки п’яна
від липи цвіту, може й від вина
від липи цвіту, може й від вина
Щодо Лучано думаю, що ні.
Який там Паваротті з русофіла?
Який там Паваротті з русофіла?
Як дичавіла «Прима» зранку,
давила горло, аж до кашлю,
давила горло, аж до кашлю,
Ця хвіртка стара, мов життя,
її пам’ятаю з дитинства
її пам’ятаю з дитинства
Немає снів, не маю слів,
вірші пісні, немов проскура
вірші пісні, немов проскура
Ранковий чай, солодкий, наче тиша,
терпкий-терпкий, як перший плід хурми.
терпкий-терпкий, як перший плід хурми.
Історія – єдиний аргумент
і артефакт історія єдиний,
і артефакт історія єдиний,
Чатую ніч. Чи долетить, чи ні?
Одеса, Кропивницький у вогні…
Одеса, Кропивницький у вогні…
Смолоскипи розріджують млу
та пробуджують душі людей.
та пробуджують душі людей.
Принишкнув світ. А після стався вибух.
Й пішла вода вбивати все живе.
Й пішла вода вбивати все живе.
Ця ніч довжезна, мов життя.
Підвалу морок непідкупний.
Підвалу морок непідкупний.
Побіг кудись перший трамвай,
каштани запалили свічі,
каштани запалили свічі,
Вхопився Онуфрій за хобот Кирила,
Кирюха за хобот тримає пуйла…
Кирюха за хобот тримає пуйла…
Лелійте день, можливо це останній.
Можливо завтра просто вже нема.
Можливо завтра просто вже нема.
– Ой, кума, чи Ви це чули?
В славнім місті Хургада
В славнім місті Хургада
Знімаю перед Музою кашкет,
доземно б’ю чолом їй віншування,
доземно б’ю чолом їй віншування,
Ой, буде лихо, буде лихо і вам,
росіяни!
росіяни!
…і стало тихо. Так минула ніч.
Хвости комет сприймаю за ракети.
Хвости комет сприймаю за ракети.
Здощилося небо,
упала додолу жара,
упала додолу жара,
Віршика пишу про квіточки,
бо про смерть вкраїнців не гуманно.
бо про смерть вкраїнців не гуманно.
Лягай, поспи, поки ракета
ще не поцілила у дім,
ще не поцілила у дім,
Літо виплаче очі,
а мало бути б щасливим.
а мало бути б щасливим.
Пора до школи. Айстри зацвіли.
Туманами укутані світанки.
Туманами укутані світанки.
Що, маленький йойлик*,
знову все не так?
знову все не так?
Розлуку всім готує час.
Чи стрінемось десь між зірок?
Чи стрінемось десь між зірок?
Хай замете снігами біль війни.
Хай затуманить розпачі утрати.
Хай затуманить розпачі утрати.
Поміж минулим і майбутнім
гартуємося у борні,
гартуємося у борні,
Отак й життя – дмухнеш й нема,
уже й онуки йдуть до школи,
уже й онуки йдуть до школи,
«Ану візьми мене до рук.
Ага! Я так і знав. Боїшся»! –
Ага! Я так і знав. Боїшся»! –
7 – Я:
батьки, дружина, я й дитина.
батьки, дружина, я й дитина.
Хай жевріють словами вірша
серцеві ритми почуттів.
серцеві ритми почуттів.
Які цупкі обійми ночі
до ранку спати не дають,
до ранку спати не дають,
Куди закоханим спішити
на тихих вулицях весни?
на тихих вулицях весни?
Закривала нам на зиму мама
огірки, томати, аличу…
огірки, томати, аличу…
Така весна, що ніби й не було.
Бузок ховає зледенілі квіти.
Бузок ховає зледенілі квіти.
Насилля вдома, то довічний біль.
Скажу вам більше – це родинна драма!
Скажу вам більше – це родинна драма!
Комусь рідня Адам та Єва,
а я онук Силка Миколи.
а я онук Силка Миколи.
Уламки ракет і обривки сну
все, що лишила ся ніч по собі.
все, що лишила ся ніч по собі.
Давай-но, трубадуре, дми в трубу
і пробуди в країні біомаси,
і пробуди в країні біомаси,
Боже Всевишній, де ти?
Чи бачать війну твої очі?
Чи бачать війну твої очі?
Травень спогади колише,
мов дитя мале,
мов дитя мале,
Що буде далі? Я не знаю.
Фантазії юначих мрій.
Фантазії юначих мрій.
Ти знову будеш вірити в богів.
Й тебе за віру розіпнуть укотре.
Й тебе за віру розіпнуть укотре.
Світ біліше снігу чи навпаки?
Але хіба у тому річ?
Але хіба у тому річ?
Питання не у мові, а у людях –
тепер таке я чую на ПееМ*,
тепер таке я чую на ПееМ*,
Коли визрівають каштани,
відкриваються їхні їжачки,
відкриваються їхні їжачки,
Безсоння – це маленька гільйотина
і ніч її беззмінний ешафот.
і ніч її беззмінний ешафот.
Чи знаєш ти, трамваю, шлях в дитинство?
На коліях ще спогади живуть.
На коліях ще спогади живуть.
Лепетала на привозі курка,
і просила проса чи зерна...
і просила проса чи зерна...
Геніальність, друзі, дуже просто
написав у по́сті: «Геній – Я!» –
написав у по́сті: «Геній – Я!» –
Літери зламались.
Не лягають в рими.
Не лягають в рими.
Тиша доповнює мовчання,
стократно підсилюючи
стократно підсилюючи
Минає ніч і стомлені думки,
шукають у зорі собі розради,
шукають у зорі собі розради,
Не хочу поетичних війн.
Бажаю миру, сонця, тиші…
Бажаю миру, сонця, тиші…
Пописун із ретязя зірвався, –
о! тепер обгавкає усіх!
о! тепер обгавкає усіх!
План у Ліри нині ого-го!
Треба їй і ямби, і хореї…
Треба їй і ямби, і хореї…
Дивись, які петрові батоги
стоять посеред поля синьоокі,
стоять посеред поля синьоокі,
Коней розсідлали козаки.
На багатті куліша відерник.
На багатті куліша відерник.
Коней розсідлали козаки.
На багатті куліша відерник.
На багатті куліша відерник.
Іще у печі жар не спав
і не тікала пріч опара…
і не тікала пріч опара…
Лебедем стати, ой, важко,
вірність не всім дається,
вірність не всім дається,
Лебедем стати, ой, важко,
вірність не всім дається,
вірність не всім дається,
(диптих)
І
І
Глузує Лебідь* із біди держави,
запроданці у рясах УПЦ
запроданці у рясах УПЦ
Чи ти шукаєш ніч, чи ніч тебе?
Одне безсоння знає те напевно.
Одне безсоння знає те напевно.
Затихнути, мов у молитві
та пралісів почути глас,
та пралісів почути глас,
Куди спішиш, спізнілий снігу,
деревам хочеться тепла,
деревам хочеться тепла,
Коли юрма зголосить вирок – Він!
Й судилище свою відкриє браму…
Й судилище свою відкриє браму…
Куди цей шлях? Із дому чи додому?
Ніхто не скаже. І не знаю я.
Ніхто не скаже. І не знаю я.
Кошлатий дощ, а він таки кошлатий.
Таких дощів ніколи не стрічав.
Таких дощів ніколи не стрічав.
Я дочекався запаху землі.
Чи це весна, чи мо́ душі відлига?
Чи це весна, чи мо́ душі відлига?
Писати вірші треба лиш про секс!
Бо цей сюжет засмоктує відразу.
Бо цей сюжет засмоктує відразу.
Зник інтернет. Хтось ходить по квартирі.
А двері холодильника – ляп-ляп…
А двері холодильника – ляп-ляп…
Ти осені підспівуєш на біс.
Збираєш листя і до серця тулиш.
Збираєш листя і до серця тулиш.
Руслом Дніпра стікає вітер,
ще день чи два і піде лід,
ще день чи два і піде лід,
Іди, Пегасе, серце не тривож!
Бездушному поезія не дасться.
Бездушному поезія не дасться.
Купила мама тулумбас
(люблю його нестямно)
(люблю його нестямно)
Ти міцно спиш. Тебе не мучить Совість.
Як помелом лабаєш язиком.
Як помелом лабаєш язиком.
Тепер лякає тиха ніч.
Таке невтішне сьогодення,
Таке невтішне сьогодення,
Як тихо плаття падало до ніг
і порівняти навіть з чим не знаю,
і порівняти навіть з чим не знаю,
Як тихо плаття падало до ніг
і порівняти навіть з чим не знаю,
і порівняти навіть з чим не знаю,
Заплющу очі всюди мир і спокій,
дерева не подзьобані війною,
дерева не подзьобані війною,
Ой, бо, льолі-льолі, що ти плачеш, мила?
Вітер неспокійний, степовий задме,
Вітер неспокійний, степовий задме,
Ранок народжує вірші.
Ніч спопеляє думки.
Ніч спопеляє думки.
Не знаю чи жура, чи пустка
торкнула зранку струн душі,
торкнула зранку струн душі,
– Ну здрастуй, Возе, де твої воли?
– Є Волопас, воли ж пішли за обрій…
– Є Волопас, воли ж пішли за обрій…
Заблукали сніжинки у квітні,
метушаться, мов бджілки між віт,
метушаться, мов бджілки між віт,
Сумують лави попід снігом
і тишею хворіє парк,
і тишею хворіє парк,
У пошуках чи віри, чи любові,
переконався, тіло – це острог,
переконався, тіло – це острог,
Дорога до дитячого садка,
перетріщали* з доней сотню тем,
перетріщали* з доней сотню тем,
Весна –
це перших пролісків диха́ння
це перших пролісків диха́ння
А люди що? Вони живі та грішні,
хоча життя триває тільки мить,
хоча життя триває тільки мить,
А, що війна? Нехай собі воюють,
Я сію враже слово, руZький мир…
Я сію враже слово, руZький мир…
Зашарівся неба виднокрай,
заблудився в очереті вітер
заблудився в очереті вітер
Моїм друзям
Віктору Кучеруку та Галині Сливці
Віктору Кучеруку та Галині Сливці
В першім падолисті,
у серпневій млості,
у серпневій млості,
Щастя людське, ну де ж ти?
Наче тебе й не було.
Наче тебе й не було.
Сьогодні день ґвалтівників та вбивць
на болотах вся нечисть при параді
на болотах вся нечисть при параді
Ніч дратує звуками,
аж мурахи по шкірі
аж мурахи по шкірі
Сніг замітає околиці,
мабуть, не скоро весна.
мабуть, не скоро весна.
На хмаринці янголя сидить
і збирає душі, мов малину,
і збирає душі, мов малину,
Небо зорі струшує стиглими морелями,
світанкові роси щедрі схожі на дощі,
світанкові роси щедрі схожі на дощі,
Ходім до Ероса у гості,
для цього знайдено мотив:
для цього знайдено мотив:
Кораблик спогадів поринув
у хвиль безмежну давнину,
у хвиль безмежну давнину,
Переливи струмків зачаровують піснею зранку,
ще відзимки тремтливі кошлата поборе зима
ще відзимки тремтливі кошлата поборе зима
Тіла чи постаріють, чи не дуже,
хіба важливо люблячим серцям?
хіба важливо люблячим серцям?
Поміж виходом і прильотом
промайнуло життя.
промайнуло життя.
Котику-муркотику, де ж бо твої китиці,
ой, замітає-стелиться за вікном зима,
ой, замітає-стелиться за вікном зима,
Намистинками по світу,
перлами роси,
перлами роси,
Осінній ночі сльози витру,
хай не ревнує нас борвій,
хай не ревнує нас борвій,
Знову атака, знов
ворог повзе на редути,
ворог повзе на редути,
Мороз шукає ще лазівки,
як тільки ніч, він у село.
як тільки ніч, він у село.
Від слів уже втомився записник,
але й без слова, як людина тужить,
але й без слова, як людина тужить,
Химероводять снігопади,
витьохкує під ранок лід…
витьохкує під ранок лід…
Лети, лелеко, крила заживуть.
Тобі нелегко у цій чорній днині.
Тобі нелегко у цій чорній днині.
У поштовій скриньці дві платіжки –
за доставку газу та за газ,
за доставку газу та за газ,
Ще ніч гуляла на задвірках
і зорі глипали у сад,
і зорі глипали у сад,
Летить синичка під вікно
і плачеться: «Зима дістала –
і плачеться: «Зима дістала –
На ранок пахкотіла груба,
димар здавався паровозом,
димар здавався паровозом,
На площі Ринок зранку задощило.
Таке Різдво, таке сумне Різдво,
Таке Різдво, таке сумне Різдво,
Який же ти боєць кіокушин*?,
хіба ти воїн?, ні – сцикопіхота!
хіба ти воїн?, ні – сцикопіхота!
Недоспівана пісня. У лебедя зламані крила.
Не злетіти йому в піднебесся, де мрії живуть.
Не злетіти йому в піднебесся, де мрії живуть.
Дружина каже: вірші – це хула,
читай псалми, ходи, як люди в церкву…
читай псалми, ходи, як люди в церкву…
Напитися б. Та де те джерело? –
роса Дзвонкової криниці.
роса Дзвонкової криниці.
Запахло дідухом у хаті,
парує зварена кутя,
парує зварена кутя,
Раніше дим із димарів
будив село: «Вставайте, ранок!
будив село: «Вставайте, ранок!
Ти до вирію чи до пристанища,
моя душе, зібралась летіти?
моя душе, зібралась летіти?
Помовчати я хочу, як і ти.
Мовчи, мовчи воно тобі так личить,
Мовчи, мовчи воно тобі так личить,
Посеред ночі з неба хвища,
під ранок дощ рясний іде.
під ранок дощ рясний іде.
На тихих берегах Дунаю
защебетали солов’ї.
защебетали солов’ї.
А, як шуміли, як вони текли
струмком спочатку, а за ним рікою
струмком спочатку, а за ним рікою
Блекаут нам, що гусаку вода.
Немає світла? Йдем, кохана, спати.
Немає світла? Йдем, кохана, спати.
Між двох полів неспішно коні йшли
та і життя ішло тоді не швидко.
та і життя ішло тоді не швидко.
Боги безсмертні. Але ж люди ні.
Вставляю стрічку в ПКМ четверту.
Вставляю стрічку в ПКМ четверту.
І заповіді й заповіти
перетворилися на прах.
перетворилися на прах.
Травневі ночі вигорять ущент,
росу отави до схід сонця вип’ють,
росу отави до схід сонця вип’ють,
Пора цікава – післязим’є,
ще не весна та вже струмок
ще не весна та вже струмок
Зледеніле небо. Залізних стерв’ятників злети.
Матінка молиться в укритті над дитям.
Матінка молиться в укритті над дитям.
Полилися відтінки зимові
у пастельно-холодних тонах.
у пастельно-холодних тонах.
Чим завинив перед тобою,
великий Боже, наш нарід?
великий Боже, наш нарід?
Це сніг чи метелики? Студень.
Ярило з неба пішов.
Ярило з неба пішов.
Дожере собака орка,
набереться люті.
набереться люті.
Серце налите сумом,
болем сповнене теж.
болем сповнене теж.
То не рубін, – то кров людська,
від неї навіть площа красна
від неї навіть площа красна
Ранок плекає Здвиж,
спить на стовпі лелека,
спить на стовпі лелека,
…Як дивно сніг зашарудів,
де свіжовириті могили.
де свіжовириті могили.
Ще теплиться на лозах виноград
налитий сонцем і дощами вмитий,
налитий сонцем і дощами вмитий,
Коли тебе дістане ностальгія
і дзиґарів замре веретено,
і дзиґарів замре веретено,
Я не люблю липкої крові
і не липкої не люблю,
і не липкої не люблю,
Коли за вікнами зима
одягне білосніжні шати,
одягне білосніжні шати,
Коли над Києвом литаври
благу нам звістку проречуть:
благу нам звістку проречуть:
Не поетиться слово сьогодні,
здичавів безнадійно Пегас
здичавів безнадійно Пегас
Політиків почався променад.
Нацупили химери біле пір’я.
Нацупили химери біле пір’я.
Залистападить мою душу,
закрасоточить осінь знов,
закрасоточить осінь знов,
Любить море тишу. Але шторм.
Господи Всевишній, де той мир?
Господи Всевишній, де той мир?
Поезія осіннього дощу
ти неповторна
ти неповторна
Червоній армії хана.
Нема великої росії!
Нема великої росії!
Червоній армії хана.
Нема великої росії!
Нема великої росії!
А пузу просто хочеться млинців.
Яке кохання коли їсти хочеш?
Яке кохання коли їсти хочеш?
Ну, що, російський Ґоліяте*,
ти спіднє виправ після Криму?
ти спіднє виправ після Криму?
Де роздуми глевкі, як глина –
знеструмлені міста живуть
знеструмлені міста живуть
Я птаха-смерть, яка шматує небо
і тінь моя скажено по землі
і тінь моя скажено по землі
Хто винуватий
А жовтень – шлях у листопад,
бо навпростець ніяк не можна
бо навпростець ніяк не можна
Чи маєш ти ключі від раю,
моя поранена душа?
моя поранена душа?
Вставайте, братчики, егей!,
така сьогодні нічка.
така сьогодні нічка.
Налий мені життя із глека...
У полі жарко. Тут жнива.
У полі жарко. Тут жнива.
Впаде печаль на ранні роси,
на ще незорані поля,
на ще незорані поля,
Щоб не увібгатися в халепу
й не пізнати розпачі й жалі,
й не пізнати розпачі й жалі,
Вовік благословенний Борисфен
й ріка Ірпінь вовік благословенна
й ріка Ірпінь вовік благословенна
Сьогодні повня спила крові,
умила в ній своє лице…
умила в ній своє лице…
Дивись, палає небосхил
усюди чорні хмари…
усюди чорні хмари…
– Чому ти плачеш?
– Я не знаю.
– Я не знаю.
Можливо хтось і прошипить,
що недоречно пити роси.
що недоречно пити роси.
Візьму за наречену осінь,
за дружбу дощ нехай іде.
за дружбу дощ нехай іде.
Земля осиротіла на поета.
У засвіти пішов Микола, друг,
У засвіти пішов Микола, друг,
Живіть, маестро, в пам’яті людей,
душі не можуть росіяни вбити.
душі не можуть росіяни вбити.
Дозрів і виноград, і груші,
і сонце вигоріло вщент.
і сонце вигоріло вщент.
На Ечки-Дазі біля джерела
де Бакир-Баш* рятує всіх од спеки
де Бакир-Баш* рятує всіх од спеки
Для тих, хто має уші віслюка
й ковтає все лайно з телеекрана
й ковтає все лайно з телеекрана
І не старий ще наче зовсім
лиш просидь як туман у вітах…
лиш просидь як туман у вітах…
Дзвени булатом, рідна мово,
рубай мені до світла шлях,
рубай мені до світла шлях,
Нехай горить свіча за вас і нас.
І за живих, і за безвинно вбитих.
І за живих, і за безвинно вбитих.
Не вдаюся надто у деталі,
в небі знов стерв’ятники летять…
в небі знов стерв’ятники летять…
Ракетами нас ви не скорите, ні.
Гарматами теж не скорили.
Гарматами теж не скорили.
Чи я кохав? Та я люблю і досі
цей вітру запах у твоїм волоссі,
цей вітру запах у твоїм волоссі,
Під ранок вгледів у саду,
де місяця гуляли тіні
де місяця гуляли тіні
Благаю, Отче:
Лиши цю осінь у тривожних снах
нехай вона ще визріє дощами,
нехай вона ще визріє дощами,
Прокиньтесь, Змієві вали,
пора спинити московитів,
пора спинити московитів,
Приречений на муки жити вічно
він і донині гріх тяжкий несе
він і донині гріх тяжкий несе
Ой, не чіпайте кам’яних бабів!
Не знає скіфський меч врагу пощади.
Не знає скіфський меч врагу пощади.
Зима все вибілить. А душі?
Зчорнілі душі, мабуть, ні.
Зчорнілі душі, мабуть, ні.
Коли душі захочеться співати,
нехай співає, що їй тій душі.
нехай співає, що їй тій душі.
Павук у лісі плів тенета,
гукав кохану тетерук,
гукав кохану тетерук,
Ні бабиного літа, ні тепла.
Дощі, дощі…,
Дощі, дощі…,
Пізнавши ночі божевілля
назад не буде вороття
назад не буде вороття
Тихими переливами, дзвонами зорі́
заспівала пісню квітневу Десна.
заспівала пісню квітневу Десна.
На тихих вулицях дитинства
живе і досі той ласун,
живе і досі той ласун,
Мовчать вітри, замовкли зливи,
калини кім’яхи горять
калини кім’яхи горять
Упав каштан під ноги, як і дощ.
Штовхає вітер навіжено в спину.
Штовхає вітер навіжено в спину.
Напийся сонця, горобино,
коротшають осінні дні.
коротшають осінні дні.
Моя Україна болить у мені,
моя Україна ридає.
моя Україна ридає.
Сльози з дощем не солоні,
навіть чомусь не гіркі
навіть чомусь не гіркі
Часи важкі. Не меркніть, світлі люди.
Бо це не ніч, якась суцільна мла.
Бо це не ніч, якась суцільна мла.
Сьогодні дощ мене приспав
до ранку, аж не звично.
до ранку, аж не звично.
Чайка надриває крила,
п’є Дніпрові хвилі…
п’є Дніпрові хвилі…
Жовтопора багать каштанів –
бульварних велетнів краси,
бульварних велетнів краси,
Шукаєш сло́ва? Ось воно, бери.
І не кажи, що ти чекав на інше
І не кажи, що ти чекав на інше
Іди до мене, донечко, удвох
мороз лютневий легше пережити.
мороз лютневий легше пережити.
Степи не люблять лаптєногих,
бо там живе козачий дух.
бо там живе козачий дух.
Ні сну, ні снів, лиш тихе небо
і вітер грає над Дніпром,
і вітер грає над Дніпром,
Російська велич – міф і лжа,
байстрючі діти Катерини
байстрючі діти Катерини
Сьогодні день такий, як всі,
не краще і не гірше,
не краще і не гірше,
Кажуть – осінь безкрила.
Ви у те вірите, люди?
Ви у те вірите, люди?
Стали розумніші хробаки,
не їдять убитих московитів,
не їдять убитих московитів,
Заждалася земля озимини,
граки на південь крила розминають,
граки на південь крила розминають,
А листя хоч і золоте
та, що воно людині значить?
та, що воно людині значить?
Шукаєш істин і вина
у їх єдинім поєднанні.
у їх єдинім поєднанні.
Коли змішається палітра
у небі чистім та ріці
у небі чистім та ріці
Заплаче перший дощ осінній,
завередує за вікном.
завередує за вікном.
Немає рим, немає ритму,
слова кошлаті, як бомжі…
слова кошлаті, як бомжі…
Пора, пора…
відкрити б двері школі,
відкрити б двері школі,
У березні берези війною покосило.
Чи квітнули у квітні сади у нас, чи ні?
Чи квітнули у квітні сади у нас, чи ні?
Не тремти немов ягнятко,
москалю, надвечір.
москалю, надвечір.
Коли утомляться Титани
тримати небо на плечах
тримати небо на плечах
Заплачуть в небі Персеїди,
коли покошені жита,
коли покошені жита,
На горі реве трембіта
ніби ся питає:
ніби ся питає:
Коли зґвалтоване дитя
в останній раз шептало: «Мамо…» –
в останній раз шептало: «Мамо…» –
Не вий, сирено, не буди дітей.
І хоч війна розкрила чорні крила,
І хоч війна розкрила чорні крила,
Згадати можна і простити,
а повернути, на жаль, – ні.
а повернути, на жаль, – ні.
Чесала косу над ставком верба
гнучкі стелила по водиці стебла.
гнучкі стелила по водиці стебла.
Горнятко кави й де вона біда?
Стоїш на перехресті міжусобиць
Стоїш на перехресті міжусобиць
О, як смакували гнилушки,
що впали поміж бур’яни,
що впали поміж бур’яни,
Учора ти був щасливий,
і радував батьків.
і радував батьків.
Мовчи, козаче, тут слова безсилі,
тут навіть вітер множиться на нуль.
тут навіть вітер множиться на нуль.
Еротики потрібно більше віршу,
щоб не відмер навіки м’яз слабкий.
щоб не відмер навіки м’яз слабкий.
Серпнева ніч розбудить цвіркунів.
Чи цвіркуни пробудять морок ночі?
Чи цвіркуни пробудять морок ночі?
– Скажіть, Безрукове Сергію,
де Ваш акторський апогей?
де Ваш акторський апогей?
Господи, ми грішні!
Та ніколи не зраджували хліба,
Та ніколи не зраджували хліба,
Відкорковуй вино молоде,
ще зима не стоїть на порозі,
ще зима не стоїть на порозі,
Зґвалтовані та вбиті не кричать.
Сліпі мовчать. Їм нічого сказати.
Сліпі мовчать. Їм нічого сказати.
Жарінь за вікнами нестерпна
ген вигорає день палкий.
ген вигорає день палкий.
Немов дурне лоша по колу
моє стривожене життя,
моє стривожене життя,
Читаю вірші мов листи,
алея парку прагне тиші,
алея парку прагне тиші,
Коту, що мешкав у підвалі,
не снились кольорові сни.
не снились кольорові сни.
Ця ніч не плакала й не вила,
як попередня у димар.
як попередня у димар.
Як билися ув унісон серця
і душі їх, напевно, мали крила…
і душі їх, напевно, мали крила…
Каштани наїжачились на вітер,
тремтять у росах досвіту жоржини…
тремтять у росах досвіту жоржини…
Сади вдягають позолоту,
напевно, вже прийшла пора.
напевно, вже прийшла пора.
Чи то були світліші люди?
Чи то були такі часи?
Чи то були такі часи?
Російське православ’я – виток тьми.
Окрім війни, що принесло ти людям?
Окрім війни, що принесло ти людям?
Полетіти б до вирію, мила,
і забути про біди свої
і забути про біди свої
Запатякав мерин язиком:
всюди вороги одні та змова!
всюди вороги одні та змова!
Як перша птаха заспіває
межи каштана білих свіч,
межи каштана білих свіч,
Ранок німослівний і душа порожня.
Вітер не розбудить стомлені думки.
Вітер не розбудить стомлені думки.
Скажи мені, Хрещатий яре,
про що ти Господа молив?
про що ти Господа молив?
– Дайте ліверної трошки…
…шмат, що на прилавку,
…шмат, що на прилавку,
Мовчали ваші ссучені роти.
Й питали очі: а, що буде далі?
Й питали очі: а, що буде далі?
Лукашисти, путіністи –
нелюди з одного тіста.
нелюди з одного тіста.
Чомусь весна нагадувала осінь,
де вітер дер картини полотно
де вітер дер картини полотно
Купальська ніч грозою йде зі сходу.
Із тих країв, напевно, що й орда.
Із тих країв, напевно, що й орда.
Мовчать світанки, ніби оніміли.
І небо не розродиться дощем.
І небо не розродиться дощем.
Допоки мізки промивала клізма
дядьки сурйозні, певно, із обкома
дядьки сурйозні, певно, із обкома
Тихими кроками, стишено
небо сіріє в імлі.
небо сіріє в імлі.
Спогади затесалися скабкою під нігтем.
Ой, летіть, летіть у вирій кляті.
Ой, летіть, летіть у вирій кляті.
Про любов не пишеться ні слова,
про кохання серце теж мовчить.
про кохання серце теж мовчить.
Твоє зруйноване дитинство
не зацікавить сюзеренів.
не зацікавить сюзеренів.
Чи віра сліпа, чи люди?
Чуєш? Це голос Іуди.
Чуєш? Це голос Іуди.
Ніч готує ракети,
сажею маже небо.
сажею маже небо.
Гординю сховай за сльози,
вітер збери у жменю,
вітер збери у жменю,
Мовчи, солдате, твоя Совість чиста.
Бо землю боронити – це святе.
Бо землю боронити – це святе.
Ранок який. Тиша. За вісім п’ять.
У соннім саду пахощі м’яти.
У соннім саду пахощі м’яти.
Безпритульні душі, огрубілі,
зранені, спаплюжені війною
зранені, спаплюжені війною
Забрів осел у стайню рисаків:
«Які ж стоять тут вишукані коні!» –
«Які ж стоять тут вишукані коні!» –
Блукала правда на задвірках світу,
чекала правда правди від людей,
чекала правда правди від людей,
Настане час летіти в ирій,
не допоможе й частка – не,
не допоможе й частка – не,
Літо спивають волошки
і небо синє до дна –
і небо синє до дна –
За селом сьогодні здичавілі трави
не хлібами родить зранена земля.
не хлібами родить зранена земля.
Тополина заметіль,
мов завія в січні.
мов завія в січні.
Куди ж, скажи, тобі летіти?
В яку землі чи неба сторону?
В яку землі чи неба сторону?
Казала бабця: «Внуче, свят, свят, свят
прийшла до нас пора зелених свят,
прийшла до нас пора зелених свят,
Реве сусід під тином, як дитина.
Хоч наче і здоровий чоловік.
Хоч наче і здоровий чоловік.
І старовіри й рідновіри
геть всі торкнулися біди.
геть всі торкнулися біди.
Ув освіті чудо із чудес.
Поле дурнів у знання долині.
Поле дурнів у знання долині.
Прощався травень понад вечір мжею,
лишаючи у небі грому схлип.
лишаючи у небі грому схлип.
Перекатами річка співає,
жебонить, наче доля моя,
жебонить, наче доля моя,
Іграшки сумують вдома:
«Де ти наше янголятко?
«Де ти наше янголятко?
Дай-но косу розплету тобі.
Дзюркотять у спеку водограї.
Дзюркотять у спеку водограї.
Дай-но косу розплету тобі.
Дзюркотять у спеку водограї.
Дзюркотять у спеку водограї.
Наші зорі ворогу не сяють
(зчитують його координати)
(зчитують його координати)
Примирення було лише за крок.
Мабуть, не нам написано сценарій.
Мабуть, не нам написано сценарій.
Ллється зрада прямо з Ради
з Банкової теж.
з Банкової теж.
Я ж тебе не лаю. Вітер дме в долину.
Москалі не дуже схожі на людину.
Москалі не дуже схожі на людину.
Півонії розквітнуть днями –
найкращі квіти на землі.
найкращі квіти на землі.
П’ята колона церкви
посіє російський «мир».
посіє російський «мир».
Відверто говорю зі зміями,
про Маріуполь вщент розбитий,
про Маріуполь вщент розбитий,
Ні Совісті не маєм, ні стида.
Подай, Господь, хоч фігового листика!
Подай, Господь, хоч фігового листика!
Йди, налисник їсти, лиско,
бо не хоче доня.
бо не хоче доня.
Яка незвична тиша, аж дзумить.
Травневий день у вишитій сорочці.
Травневий день у вишитій сорочці.
Віл волає, бик – бикує
і дрантя червоне в ряд.
і дрантя червоне в ряд.
Які гидотні люди та нікчемні.
Країна їм дарує хліб і сіль,
Країна їм дарує хліб і сіль,
Сни розлетілись хороші.
Ніч не оставила мрій.
Ніч не оставила мрій.
Там де юність швендяла полями,
поросли волошки на весні.
поросли волошки на весні.
Ця нелюбов іде, мов поклик серця.
Ще однією заповіддю – знищ!
Ще однією заповіддю – знищ!
В обіймах ночі шепотить Десна
і тихо гомонять сади русяві,
і тихо гомонять сади русяві,
«Безсмертний полк» загнувся під Ізюмом.
Безславно пали виродки дідів.
Безславно пали виродки дідів.
Горять знедолені міста,
домівкам вибиває очі,
домівкам вибиває очі,
Тиша стоїть над татамі,
очі окутав туман.
очі окутав туман.
Своє життя відбухкають снаряди,
ракети упадуть додолу всі…
ракети упадуть додолу всі…
Російський танк (де командир бурят)
заїхав у город до баби Пріськи
заїхав у город до баби Пріськи
Чого стоїш? Заплач, маленький,
нехай стікає біль сльозою.
нехай стікає біль сльозою.
Стоїть московська церква. Б’ють у дзвони.
Із уст попів зрікає чорт хулу:
Із уст попів зрікає чорт хулу:
Тобі тут, певно, пахло молочком.
І зігрівали спогади родинні,
І зігрівали спогади родинні,
Господи, воскресни, подивись
на залитий кров’ю Маріуполь.
на залитий кров’ю Маріуполь.
Весна і жінка йдуть собі та йдуть
у них одна на двох лежить дорога.
у них одна на двох лежить дорога.
Чи п’є туман росу, чи землю поїть?
Світанок не відкриє таїни.
Світанок не відкриє таїни.
Вітер шматує хмари,
диму чорного шлейф…
диму чорного шлейф…
Тобі ще мріяти і жити,
дітей народжувати і
дітей народжувати і
Далеко так до Ватикану,
а до Голгофи тільки крок.
а до Голгофи тільки крок.
Танцювали лебеді, розбудили ранок,
в молоці туманному плуталась зоря,
в молоці туманному плуталась зоря,
Тихими переливами, піснею квітня,
струмки потечуть десь під гуркіт грози.
струмки потечуть десь під гуркіт грози.
Тепер я знаю звідки лютий
наймення місяцю узяв.
наймення місяцю узяв.
Вітер ламає крила,
тонкі вигинає віти.
тонкі вигинає віти.
Дитяча іграшка лишилась
сама лежати на землі.
сама лежати на землі.
Весни обгорілі крила.
Чорного льоху прокльон.
Чорного льоху прокльон.
Цей хліб святий. Він знав війну.
Його ворожі м’яли траки
Його ворожі м’яли траки
Імперія впаде, як стіни
фортець в облогу вікову,
фортець в облогу вікову,
На грані банкрутства розуму
існує сьогодні земля.
існує сьогодні земля.
Мовчить садочок. І садок,
хоч скоро яблунька розквітне.
хоч скоро яблунька розквітне.
Хай ніч не будять сполохи ракет.
А доця міцно обнімає зайку
А доця міцно обнімає зайку
Пограюсь з лялечкою доні,
казок їй безліч розповім.
казок їй безліч розповім.
І знову ніч жаска, мов подих смерті.
Опівночі стерв’ятники летять.
Опівночі стерв’ятники летять.
Кожна ніч, мов пекло,
кожен день – тартар.
кожен день – тартар.
І можливо живу я минулим.
Страх потужно штовхає у спину.
Страх потужно штовхає у спину.
Я побачив чудовий захід.
Та не знаю чи сонечко стріну?
Та не знаю чи сонечко стріну?
Перший день весни прийшов зі снігом.
«Гради» б’ють по стомленим містам.
«Гради» б’ють по стомленим містам.
Мовчать задумливі сади,
поміж гілля гуляє вітер,
поміж гілля гуляє вітер,
Хай війна прокотиться по миру,
нехай правлять світом: біль і жах…
нехай правлять світом: біль і жах…
А, що робити, якщо братом Каїн
самоназвав себе і вже прийшов з мечем?
самоназвав себе і вже прийшов з мечем?
Читаю вірш і хоч сиди та плач.
Ти ж, певно, мітиш бути майстром слова!
Ти ж, певно, мітиш бути майстром слова!
Зажурилася зоря
на два береги.
на два береги.
Сніг сирий. Сіріє ранок
і стікає по вікну.
і стікає по вікну.
Боги, Боги, чи Ви готові
нові збирати врожаї?
нові збирати врожаї?
– Чи Вам далеко?
– Через місто.
– Через місто.
Бабаї поховались у нори,
так морози лютневі тріщать,
так морози лютневі тріщать,
Буде казка для провінцій
зустрічайте гранд-митця.
зустрічайте гранд-митця.
Політична «еліта»
дорогий п’є коньяк.
дорогий п’є коньяк.
Ти знаєш свою справу, бокорашу,
гірський потік невпевнених не любить,
гірський потік невпевнених не любить,
Як загірчить кохання на губах,
у грудях серце збайдужіле згрубне…
у грудях серце збайдужіле згрубне…
На тему: що в нас на обід –
найкраще розбирався кіт.
найкраще розбирався кіт.
Нам єдності б у нашій боротьбі.
Шматують Україну супостати.
Шматують Україну супостати.
Терпи, мій братику, ти воїн,
давай один ривок: на три!
давай один ривок: на три!
Люблю фейсбук за сонмище талантів.
Хтось про любов рече, а хтось про зраду.
Хтось про любов рече, а хтось про зраду.
Сліди дороги польової
ведуть у спогади дитячі,
ведуть у спогади дитячі,
А вітер летом через гай
перетікає в передосінь
перетікає в передосінь
Тієї вже нема криниці,
яка стояла край села.
яка стояла край села.
І сміх, і гріх, і Божа кара
усе б минулося, але
усе б минулося, але
Дитяча радість: сніг і гірка.
А решта? Решта хай зажде.
А решта? Решта хай зажде.
В тихім омуті чорти,
наче на параді –
наче на параді –
Вклоніться жінці! В ній святе – життя.
Вона нове несе у лоні серце
Вона нове несе у лоні серце
У дитинстві все так просто
захотілося… і… раз!
захотілося… і… раз!
Колись усі мікроінфаркти
переростуть в нестерпний біль,
переростуть в нестерпний біль,
Лютує лютий, бо йому
не додали два повні дні.
не додали два повні дні.
Де правда? Де віра?
Де лігвище звіра?
Де лігвище звіра?
Уже буде так, як буде
(та навряд щоб краще).
(та навряд щоб краще).
Як відбивало серце: тьох-тьох-тьох…
Сеанс і ряд останні в кінозалі.
Сеанс і ряд останні в кінозалі.
Дивись – це щастя! (Просто вигляд ззаду).
Нічого не кажи мені про такт.
Нічого не кажи мені про такт.
Тихо, тихо, тихо
ніч іде і сніг.
ніч іде і сніг.
Своїх Героїв тобі мало?
Чи ти не знаєш про таких?
Чи ти не знаєш про таких?
Не бідкайся на зиму, все мине.
Кульбабки змінять біле покривало
Кульбабки змінять біле покривало
Коли німує білий світ
перед зорею у морози,
перед зорею у морози,
Завила біла заметіль.
Немає сну, немає сну…
Немає сну, немає сну…
Падають зорі у роси
тиша така, що аж-аж.
тиша така, що аж-аж.
Шини горіли, погорять і танки,
але не бути імперії тут!
але не бути імперії тут!
Лізуть п’яні орки у святий Дніпро,
щоб на Водохрещу гріх із дупи змити.
щоб на Водохрещу гріх із дупи змити.
Все повернеться на круги своя
і відповіді будуть, і дилеми.
і відповіді будуть, і дилеми.
Зламані крила у мрії.
Ранок в кімнаті німий.
Ранок в кімнаті німий.
Чи є хоч щось жаскіше для людини,
чим рев землі та сліз по домовині.
чим рев землі та сліз по домовині.
Чи є хоч щось жаскіше для людини,
чим рев землі та сліз по домовині.
чим рев землі та сліз по домовині.
В чагарях російськомовних,
паростки синів козачих
паростки синів козачих
Народини тата – це велике свято
(тут до бабці навіть не ходи).
(тут до бабці навіть не ходи).
А, як це – старий-новий рік?
Це, мов колишній чоловік,
Це, мов колишній чоловік,
Тихо ступає розсвіт, ніби котик,
месенджер каже: «Тобі есемес!»
месенджер каже: «Тобі есемес!»
Кашоварство справа непроста.
Головне не втратити надії.
Головне не втратити надії.
Ліси благають спокою і тиші.
А всюди п’яні крики пилорам.
А всюди п’яні крики пилорам.
Щось собі собака лиже.
Сніг немов ягня бліде.
Сніг немов ягня бліде.
Як вичахають димарі
у них вселяються химери.
у них вселяються химери.
Березові сни потривожить відлига
та ще замете всі стежки до весни.
та ще замете всі стежки до весни.
Москалі безмежно раді –
хохляки шукають зраду!
хохляки шукають зраду!
Смак лайму і текіли,
і пахітоски дим…
і пахітоски дим…
Сніговик не боявся сльоти
і чекав гамірливу малечу.
і чекав гамірливу малечу.
Чуєш лелечий клекіт?
Жайвір у високості…
Жайвір у високості…
Прісноводні прагнуть океану,
а морські – пірнути до ріки…
а морські – пірнути до ріки…
Цупкі обійми безсоння
тре заварити чай.
тре заварити чай.
Маленьке, затишне кафе
нас прихистило від дощу.
нас прихистило від дощу.
Дай можливість каменю впасти з висоти,
може, і не має він іншої мети.
може, і не має він іншої мети.
Нам загадку небо відкрило,
де вітер гуляє планетою,
де вітер гуляє планетою,
Скумбрія – по вісім, гречка – по дванадцять
ось вона – країна мріяного щастя!
ось вона – країна мріяного щастя!
Дівчинці з ескорту зараз не до сну.
Хоче під ялинку, може і сосну –
Хоче під ялинку, може і сосну –
В плем’я Ігбо нині свято. Хоч немає клубу
Абідемі зустрічають із дипломом КНУБА.
Абідемі зустрічають із дипломом КНУБА.
Ну все. Капут. Пакуй валізи, –
на дерево корова лізе!
на дерево корова лізе!
Коли весна ще дихає морозом
і переддень укутує в льоди,
і переддень укутує в льоди,
Ця краса: падолист, падосніг…
І повітря незаймано-чисте.
І повітря незаймано-чисте.
Ні прізвища, ні імені, ні дати…
Така ціна є миру в Україні.
Така ціна є миру в Україні.
Вийди цьогоніч надвір,
скипню послухати скрегіт.
скипню послухати скрегіт.
Казка вкладається спати,
лялька заплющує очі,
лялька заплющує очі,
Миколай йшов сьогодні окопами
і тужливо так стало йому,
і тужливо так стало йому,
Білими лелітками надії
на сирі та сірі береги
на сирі та сірі береги
Пробач мені незграбність моїх слів,
якісь не зовсім вмілі компліменти,
якісь не зовсім вмілі компліменти,
Вигорить із часом пам'ять,
наче льоля.
наче льоля.
Доля – ромашкою,
вітер на пласі,
вітер на пласі,
Беріть мечі, брати ортодоксальні,
за віру в Бога треба лити кров!
за віру в Бога треба лити кров!
Розбираю на цитати дощ.
Ось вона – поезія від Бога.
Ось вона – поезія від Бога.
Привіт, привіт, метрдотель дощу.
Чого мовчати? Капосна погода.
Чого мовчати? Капосна погода.
Грудневий дощ. Дерева скрижаніли,
налипло льоду сірого на все.
налипло льоду сірого на все.
Де орієнтири? Де ті маяки?
У столиці дядько, в полі – будяки…
У столиці дядько, в полі – будяки…
А, що приховують сніги?
Не розбереш крізь морок ночі.
Не розбереш крізь морок ночі.
Хазяїну дивився кінь услід
і розумів, що вороття не буде,
і розумів, що вороття не буде,
Усі шукають формулу добра.
Мужі учені і ченці у скитах.
Мужі учені і ченці у скитах.
Давай почнімо з чистого листа.
Вже підросли посаджені дерева.
Вже підросли посаджені дерева.
Ярмо собі накинули на карк
і тягнем балагулу* з балаганом…
і тягнем балагулу* з балаганом…
Іноді так хочеться сказати:
провались усе під три чорти.
провались усе під три чорти.
Як яблучко біля яблуньки
впало дитя біля матінки –
впало дитя біля матінки –
– Така сумненька пані.
Налляти Вам вина?
Налляти Вам вина?
Вона свічу тримала у руках
та сили не було уже у плоті
та сили не було уже у плоті
Чи зможете душу спустілу
втиснути стисло у вірш?
втиснути стисло у вірш?
Коли з пера стікає трійло
в цнотливість чистого листа,
в цнотливість чистого листа,
Тиха ніч. Та холодна.
Роси впали на луки.
Роси впали на луки.
Хто вас, галактик зернятка,
в небі нічному посіяв?
в небі нічному посіяв?
Пройдусь простудженим Дніпром,
нап’юся з нього світла повні,
нап’юся з нього світла повні,
Листа забуду на скамниці.
Хай дочитає його вітер.
Хай дочитає його вітер.
Тихенько ходить заздрість між людей.
Вивідує до кого завітати.
Вивідує до кого завітати.
Ти фарбуєш волосся
в масть далекого щастя.
в масть далекого щастя.
Розбагатію на цю ніч.
Багатшим стану на безсоння.
Багатшим стану на безсоння.
На кухні зранку холодно і батько
затягне «Ватру»* й ватру розведе
затягне «Ватру»* й ватру розведе
Колись, коли настане осінь.
(Ти не протився, це нормально).
(Ти не протився, це нормально).
Не за горами перші холоди.
Дніпро лютує, б’є об берег во́ди,
Дніпро лютує, б’є об берег во́ди,
Ні Зеланда я не люблю, ні Воланда
Хоч Бегемота няньчив на руках.
Хоч Бегемота няньчив на руках.
Ще яблука у батьківськім саду
обтяжують уже безлисті віти
обтяжують уже безлисті віти
Кажуть, що фей не існує.
Вигадка – феї пуста.
Вигадка – феї пуста.
Він роздягав її очима,
складав букети ніжних слів.
складав букети ніжних слів.
Жовтень сходить туманом,
мов парним молоком.
мов парним молоком.
Карпати ві́ршами Франка
співають пісню Україні,
співають пісню Україні,
До дерева бажань ішли усі,
в'язали, що могли на біднім древі,
в'язали, що могли на біднім древі,
Не порівнюй заметілі
вони різні у зими
вони різні у зими
Ранок співає пісню,
чуєш її чи ні?
чуєш її чи ні?
Якась дивакувата незалежність
до рук взяли мечі, поклали рала,
до рук взяли мечі, поклали рала,
Полює час на стомлених людей
йому плювати, що ти хочеш жити,
йому плювати, що ти хочеш жити,
Палають хризантеми та жоржини,
хоч студить сонце вітровію свист.
хоч студить сонце вітровію свист.
Опів на п’яту плачуть ліхтарі,
шматує вітер неопале листя…
шматує вітер неопале листя…
Серед осінніх листопадів
є лист написаний тобі,
є лист написаний тобі,
Не введіть мене в оману
осені сльотливі дні,
осені сльотливі дні,
розмова з Наталкою Фурсою
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Без цукру чай прогірклий, як життя.
Іду вперед із долею ми квити,
Іду вперед із долею ми квити,
Затарабанив вітер в тулумбас:
«Пора міняти літні свої звички!»
«Пора міняти літні свої звички!»
Що ви, що ви, призедент хороший!
Це вам не донецький неук-хам.
Це вам не донецький неук-хам.
Сіріє ранок,
сиріє листя.
сиріє листя.
Візерунки жіночих думок
під маленький ковточок вина.
під маленький ковточок вина.
Чом, брате жовтню, сивим став, як лунь?
Куди поділись твої срібні роси?
Куди поділись твої срібні роси?
Чи багато треба для людини?
Подивись довкіл яка краса.
Подивись довкіл яка краса.
Стає на серці п’янко-п’янко
і відлітає геть жура
і відлітає геть жура
Цариною йшов звечора туман.
Ховав пейзажі осені довкола.
Ховав пейзажі осені довкола.
Відчуваю потяга потугу,
рейок дві натягнуті струни…
рейок дві натягнуті струни…
Клоуни гарцюють по арені
Туш лунає, гаснуть ліхтарі…
Туш лунає, гаснуть ліхтарі…
Сидим на лаві я та кіт,
воркочемо про вчора.
воркочемо про вчора.
Ах, яка була ніч. Твої губи на смак
і на колір немов зрілі вишні
і на колір немов зрілі вишні
Внуки сплять головами на захід,
не порушуй козацького сну.
не порушуй козацького сну.
Листячко землю зігріє,
укриє її до весни.
укриє її до весни.
Згадались: лебідь, рак та щука
і віз, який донині там.
і віз, який донині там.
Горіхопад. Який чудовий місяць.
Ще листя допиває літа смак.
Ще листя допиває літа смак.
Бери трембіту, сповіщай про зиму.
Із полонин вернулись чабани.
Із полонин вернулись чабани.
Коли ув осінь охололу
вогонь дібров не знає меж,
вогонь дібров не знає меж,
Там, де вершилися долі,
писали не всюди: Arbeit macht frei*.
писали не всюди: Arbeit macht frei*.
Не гупають «Майстерні». Все, хана.
Поетика поснула і поети.
Поетика поснула і поети.
Для сусіда українська, як собаці блохи.
Ніби і живуть у мирі та кусають трохи.
Ніби і живуть у мирі та кусають трохи.
Чи можна щастя з гілочки зірвати?
Воно на вітрі одиноко зріє.
Воно на вітрі одиноко зріє.
До снігів потрібно йти туманом.
До весни по пояс у снігах…
До весни по пояс у снігах…
Не піддавайтеся ніко́ли
брудному наклепу кремля,
брудному наклепу кремля,
Відколи ми назвалися богами
і над природою вершили самосуд –
і над природою вершили самосуд –
Я без сала, як узбек без плову.
Є шматочок? Нарізай мерщій!
Є шматочок? Нарізай мерщій!
Думка стала жовтою, як липа,
очі ніби небо – голубі.
очі ніби небо – голубі.
Цілуючи безперестанку,
забувши усе та усіх,
забувши усе та усіх,
Така собі звичайна осінь.
Нічим не гірша за минулу.
Нічим не гірша за минулу.
Не соромтесь, діду, одягайте кітель,
час прийшов калині розцвісти.
час прийшов калині розцвісти.
– Час напитись осені.
– Авжеж.
– Авжеж.
Та, що своє серце віддала,
не чекає у замін нічого
не чекає у замін нічого
Ранок лоскоче носик
сонця промінчиком теплим.
сонця промінчиком теплим.
Рукотворне «море» зацвіло.
Тхне неначе спіднє комуніста.
Тхне неначе спіднє комуніста.
Собака знає точно: в кого палка,
той легко стане зграї вожаком.
той легко стане зграї вожаком.
Бабине літо чи осінь жіноча?
Сонячні дні відпускати не хочеш.
Сонячні дні відпускати не хочеш.
Шлях Чумацький – неба пектораль.
І по сіль, і на війну дорога.
І по сіль, і на війну дорога.
«В новій ми будем жирувати ері!» –
казали, коли був я піонером.
казали, коли був я піонером.
Пішли дощі? Давай писати про…
Завіє сніг – змалюєш завірюху.
Завіє сніг – змалюєш завірюху.
Без свята і дива не буде.
По вінця мені наливай!
По вінця мені наливай!
Розправляймо, братове, знамена!
Красний день для козацьких полків.
Красний день для козацьких полків.
Дзумить над квіткою бджола,
висотує нектар.
висотує нектар.
Було б здоров’я. Вріжу тютюну,
заб’ю з горою пра-пра-діда люльку.
заб’ю з горою пра-пра-діда люльку.
Я думав пульс. А це лише вони –
три яблука упали на долівку…
три яблука упали на долівку…
Дрібненькі крапельки роси
аж досхочу напоять душу
аж досхочу напоять душу
Стояло щастя на осонні
та людям заглядало в очі.
та людям заглядало в очі.
Для когось – veni, vidi, vici*,
у воду хтось не влізе двічі,
у воду хтось не влізе двічі,
Піду на двір, погомоню з зірками.
З людьми хотів, але вони – глухі.
З людьми хотів, але вони – глухі.
Спокійніше, друже, не психуй,
кожен з нас народжений поетом.
кожен з нас народжений поетом.
Господи! Про що тебе благати?
Про хороми? Золото? Чи статки?
Про хороми? Золото? Чи статки?
Вишгородська спадщина – бариги.
До Десни не підійти й Дніпра…
До Десни не підійти й Дніпра…
Життя хтось не прожив, а пролетів.
І навіть не відчув на крилах лету.
І навіть не відчув на крилах лету.
У пісні є мотив.
У вчинків це – мотиви.
У вчинків це – мотиви.
На зорі відірвався від мами.
Дуже рано покинув гніздо.
Дуже рано покинув гніздо.
Упавши у цупкі обійми ночі
угледіти не важко і мотив.
угледіти не важко і мотив.
Душі не злікувати смутком.
Від сліз посохли й дуба віти,
Від сліз посохли й дуба віти,
У змія шанс був розірвати узи
і подолати цей безжальний шлях,
і подолати цей безжальний шлях,
Куди поділась прохолода ранку?
Рясна роса – найкраща із прикмет.
Рясна роса – найкраща із прикмет.
Й таке було: візьму я ко́су
і йду будити комарів.
і йду будити комарів.
Пелюстками троянда устеляє дорогу,
ніби літа іще й не було.
ніби літа іще й не було.
Як просто трамваю, обмежень нема,
є рейки: від краю до краю…
є рейки: від краю до краю…
Ні про що говорити не буду.
В такий ранок потрібно мовчати.
В такий ранок потрібно мовчати.
Слід одинокий в небі,
це – літак.
це – літак.
Чого чекати у країні Леніна?
Ні проблисків, ні світла маяка…
Ні проблисків, ні світла маяка…
Травицею гуляю босий,
крокую садом біля хати…
крокую садом біля хати…
Травицею гуляю босий,
крокую садом біля хати…
крокую садом біля хати…
Купає мати сина у любистку,
про горлицю наспівує пісні́,
про горлицю наспівує пісні́,
Зорі такі ясні,
ну, а мені не спиться.
ну, а мені не спиться.
М’яка передранкова тиша
не любить галасу та слів
не любить галасу та слів
Ще трохи й календарна осінь
смарагдовий огорне сад
смарагдовий огорне сад
Черпаю силу ложкою із каші,
бо відчуваю: зелень шелестить,
бо відчуваю: зелень шелестить,
Скажи мені, ти дійсно ка́зки хочеш?
Послухай день, що майже догорів.
Послухай день, що майже догорів.
«Наступна Ваша, – «Площа Ринок»,
це місце рандеву й розлук…».
це місце рандеву й розлук…».
Дорога ця вела до річки,
поміж полів овес де зріс,
поміж полів овес де зріс,
Помолися. Сьогодні ще буде.
Хтось на небі роздмухав зорю.
Хтось на небі роздмухав зорю.
За кожним вчинком янголи стоять
із чорними, чи білими крильми.
із чорними, чи білими крильми.
Живе байду́же серце сотню літ.
Байду́же серце не болить, не плаче
Байду́же серце не болить, не плаче
Цей аромат не сплутати ні з чим.
Дурманить він іще до цвіту липи.
Дурманить він іще до цвіту липи.
Із ночі ллється безперервно дощ,
дрібоче об залізне підвіконня,
дрібоче об залізне підвіконня,
Мовчала ніч і в ній мовчали ми.
Та чи була тоді в словах потреба?
Та чи була тоді в словах потреба?
Розікрали усе, розтягнули…
Нема спасу від гурми злодюг.
Нема спасу від гурми злодюг.
Не позабудеться ніколи
травневий, непримітний день,
травневий, непримітний день,
Земле, впокой грішне тіло,
душу прийми, Всевишній,
душу прийми, Всевишній,
Налий мені рому із льодом,
я хочу тобі розказати,
я хочу тобі розказати,
Рано, чи пізно настане тиша.
Вбите катами тіло не дише.
Вбите катами тіло не дише.
Чи ріже правдонька, чи коле?
Там, де натоптані стежки́
Там, де натоптані стежки́
Диво-дивне з-поза ранку
геть забули вишиванку.
геть забули вишиванку.
Похнюпився від зливи сад,
віщує небо нехороше,
віщує небо нехороше,
Нарешті! Ось вона – гроза:
легка, розкотиста, травнева…
легка, розкотиста, травнева…
Серце доїдає стужа.
Вітер наганяє хмари…
Вітер наганяє хмари…
Довшають дні,
ближчає літо.
ближчає літо.
Немає слабкості причини,
у неї витоки геть інші.
у неї витоки геть інші.
Розсипом зорі у небі
та битий Чумацький шлях.
та битий Чумацький шлях.
Костур стоїть у кутку,
аж блідне кирпата свашка.
аж блідне кирпата свашка.
Ні чудес тобі, ні аномалії
у тумани вкутані світанки.
у тумани вкутані світанки.
Сховався десь у травах травень,
заснув і певно бачить сни.
заснув і певно бачить сни.
Сила у слові.
І ліки у ньому теж.
І ліки у ньому теж.
У доріг нема кінця і краю
їм тому й пасує назва – шлях.
їм тому й пасує назва – шлях.
Травневий день міцнішає й зростає.
Дощі спиває молоде зело.
Дощі спиває молоде зело.
Травневий день міцнішає й зростає.
Дощі спиває молоде зело.
Дощі спиває молоде зело.
Ще віддає свою вологу Здвиж,
проміння сплутав у тумані ранок
проміння сплутав у тумані ранок
До «Львівської площі» з вокзалу на двійці,
а там до «Шевченка» тролейбус везе,
а там до «Шевченка» тролейбус везе,
Свята травневі, шашликовий бум.
Усюди запах м’яса, не яєчні.
Усюди запах м’яса, не яєчні.
Охрестити тіло надто просто.
Душу охрестити – неможливо.
Душу охрестити – неможливо.
Є попкорн, таранька, свіже пиво…
Назріває телесеріал:
Назріває телесеріал:
Чи німці уб’ють? Чи «свої» розстріляють?
В атаку піднявся і йди!
В атаку піднявся і йди!
Блискавка – квітнева перлина –
тебе одягне чисте небо,
тебе одягне чисте небо,
Вечірнє сонце стомлено пече:
«Не можу залишатись більше з вами.»
«Не можу залишатись більше з вами.»
Сьогодні знову заметілі
розперезались у саду.
розперезались у саду.
А що тобі? Що мова, що язик,
що вишкварки, що цілим кусень сала…
що вишкварки, що цілим кусень сала…
Тобі зазвучав Мендельсон,
сусіду заграли Шопена…
сусіду заграли Шопена…
Про що співають солов’ї?
Коли цвітуть сади вишневі,
Коли цвітуть сади вишневі,
Тому, хто йде – осилити дорогу.
Тому, хто вірить – не хитких думок…
Тому, хто вірить – не хитких думок…
Пам'ять устеляє дим,
скільки всього не збулось –
скільки всього не збулось –
Послухай, шелестить як очерет –
адажіо вкраїнської природи.
адажіо вкраїнської природи.
Солов’ї не прокинулись в гаю.
Ще туманом окутаний ранок.
Ще туманом окутаний ранок.
Сіло на руку сонечко,
ніби подмухала мама.
ніби подмухала мама.
Хитає вітер гілочки верби,
заходяться церковні передзвони…
заходяться церковні передзвони…
Небозводе, сьогодні заплач,
завоскуй свої сльози туманом.
завоскуй свої сльози туманом.
Моя мама педагог від Бога,
як до рук ухопить кропиву,
як до рук ухопить кропиву,
Нічна поезія наповнена коханням,
цілунками і світлом ліхтарів…
цілунками і світлом ліхтарів…
Замовкає на горі трембіта
і смереки умиває дощ…
і смереки умиває дощ…
Настане час, коли гламурні діви
в тобі не збудять пристрасті Венери,
в тобі не збудять пристрасті Венери,
Така весна, що без чобіт ніяк!
Дерева похилились на болоті…
Дерева похилились на болоті…
Давайте будемо дружити.
А, якщо ні, я маю палку!
А, якщо ні, я маю палку!
Зорею у холодні роси,
у ще незорані поля,
у ще незорані поля,
Моя мама педагог від Бога,
як до рук ухопить кропиву,
як до рук ухопить кропиву,
«Спасителі» крокують по землі
у колір крові їх криваві стяги.
у колір крові їх криваві стяги.
Картина за моїм вікном
мені здавалася не змінна:
мені здавалася не змінна:
В небо журливе сьогодні
линуть крикливі птахи.
линуть крикливі птахи.
Не холодно наче.
Сонце зійшло березневе.
Сонце зійшло березневе.
Я шляху не зрікаюсь, ні!
Але знімаю білі догі*,
Але знімаю білі догі*,
Ми звели сьогодні в Україні
поетичну силу нанівець,
поетичну силу нанівець,
Давайте будемо дружити.
А, якщо ні, я маю палку!
А, якщо ні, я маю палку!
На кухні живе жура,
я з нею пив чай сьогодні.
я з нею пив чай сьогодні.
Воду шукаємо – чисту,
свіже повітря від втоми,
свіже повітря від втоми,
Зорею у холодні роси,
у ще незорані поля,
у ще незорані поля,
Зварив баб Лушиного супу,
ледь не забув про галушки
ледь не забув про галушки
На землі без сміху нікуди,
як базарній бабі без реклами.
як базарній бабі без реклами.
Наробить лиха цей вогонь
підступно сунеться до лісу,
підступно сунеться до лісу,
Іти до Риму, чи до рим?
В достатку жити, чи у скруті?
В достатку жити, чи у скруті?
Як парує філіжанка!
Ніч ковтками виміряю,
Ніч ковтками виміряю,
Мене ти завжди чарувала,
велика Ольжина гора,
велика Ольжина гора,
Ти відчував, як ніжно будять вірші?
Як зріють ще не скошені думки́…
Як зріють ще не скошені думки́…
Із далеких ярів
текла річка-Монашка
текла річка-Монашка
В обличчя усміхнуться, плюнуть в спину.
А, що поробиш? Треба. Етикет.
А, що поробиш? Треба. Етикет.
Сьогодні – день щастя, а Щастя лежить у руїнах.
Воно від нещастя і досі ковтає сльозу.
Воно від нещастя і досі ковтає сльозу.
Стікає ніч по краплі темноти.
Сіріє ранок першими думками.
Сіріє ранок першими думками.
Окрім розрухи і смертей,
що ти росіє принесла?
що ти росіє принесла?
Принаймні хочеться весни,
зігрітися в промінні сонця
зігрітися в промінні сонця
Листочки облітають з липи
на лаві в парку ні душі.
на лаві в парку ні душі.
Політики – мертві. Їх душі скупив сатана.
Химери залазять щоночі в будинок напроти…
Химери залазять щоночі в будинок напроти…
Розгублено шукаю зранку
свій залишок нічного сну,
свій залишок нічного сну,
Зранку ві́рші кавою,
або чаєм терпким,
або чаєм терпким,
Що таке слава? То – хопта* і все, –
примха людської плоті.
примха людської плоті.
Руки, що серце збирають в єдино,
хай береже від утоми вас Бог.
хай береже від утоми вас Бог.
Вона щаслива. З букетом квітів
іде дорогою прямою.
іде дорогою прямою.
Березневі сльози не стійкі,
як льоди над сонною Десною.
як льоди над сонною Десною.
Пропито все, всі бабині ікони
на стінах дранка* ребрами похмілля
на стінах дранка* ребрами похмілля
Остання банка вишень, то на свято.
Наварить мамка з неї киселю
Наварить мамка з неї киселю
Серце у грудях мов птаха
рими дарує мені.
рими дарує мені.
Кожна ніч пече у грудях.
Рух планет майже не чути.
Рух планет майже не чути.
Добро не знівечить дитини
маленьке серце в доброті
маленьке серце в доброті
Поведу дорогою кульбаб
я тебе за руку, моя доне,
я тебе за руку, моя доне,
Думками горнуться до неба,
тепла чекають на землі
тепла чекають на землі
До ранку небо упаде снігами
картина маслом, посіріло тло.
картина маслом, посіріло тло.
Зацвітала китайка* щороку
на городі раніше за всіх
на городі раніше за всіх
Гарних, весняних днів,
ярого сонця у вікна.
ярого сонця у вікна.
Дешевих ні ві́ршів, ні танців
чомусь у житті не люблю
чомусь у житті не люблю
Мовчиш укутавшись у плед.
Потріскує вогонь в каміні.
Потріскує вогонь в каміні.
Диміло парою варення,
пахтіло літо за вікном…
пахтіло літо за вікном…
Чи лютувати наостанок?
Сиділа, думала зима,
Сиділа, думала зима,
Казка була такою:
ніч спустилась на вії,
ніч спустилась на вії,
Пусте породжує порожнє,
не розкидай на вітер слів.
не розкидай на вітер слів.
Закапало. Морози відступили.
Підмоклий сніг. На старті ручаї…
Підмоклий сніг. На старті ручаї…
Ліжко лікує чи ліки?
Я вперше цю ніч проспав.
Я вперше цю ніч проспав.
Зимові сни вони такі ясні
збагнути хочуть, як зігріти лютий.
збагнути хочуть, як зігріти лютий.
Чим пахне сніг? Здавалося б – нічим.
Вкриває землю до весни та й годі.
Вкриває землю до весни та й годі.
Спасибі, Боже, є вода і хліб,
і солі грудка у вузлику є.
і солі грудка у вузлику є.
Ранок пахне кавою і чаєм,
вітер заглядає у вікно.
вітер заглядає у вікно.
Далеко снів останні міражі.
З бабусею вимішуємо тісто,
З бабусею вимішуємо тісто,
Як холодно. На вулиці зима.
Горять світанки сонячно-лілові.
Горять світанки сонячно-лілові.
Давай зіграємо у шахи.
На упередженість думок.
На упередженість думок.
Вдихни повітря повні груди,
повільно порахуй до ста…
повільно порахуй до ста…
Тримаю платіжку за газ.
Її не намажеш на хліб.
Її не намажеш на хліб.
Поцілунок замерз на щоці зі сльозою,
пізня осінь ворожить надвечір дощем…
пізня осінь ворожить надвечір дощем…
О, Боже!
Даруй нам не понти, а розум
Даруй нам не понти, а розум
І ось вона, омріяна зупинка,
мені дорога через все село
мені дорога через все село
Цей день ти проживеш немов останній.
Твій вимір інший. Розуміння смерті.
Твій вимір інший. Розуміння смерті.
Чужий біль до сорочки не липне.
На водиці умити лице…
На водиці умити лице…
У заметіль знайшовши двері,
стояв, дивився скільки міг,
стояв, дивився скільки міг,
Палкі ці ночі жевріють іще,
дощі стікають краплями по тілу,
дощі стікають краплями по тілу,
Палкі ці ночі жевріють іще,
дощі стікають краплями по тілу,
дощі стікають краплями по тілу,
Розпали небокрай,
дай погрітися сірому льоду.
дай погрітися сірому льоду.
Старенька яблуня іще цей рік народить.
Ще дасть врожаю кольору зорі.
Ще дасть врожаю кольору зорі.
Ніколи у влади зі столу не брав,
за що і вклоняюся долі.
за що і вклоняюся долі.
Убогість це стан душі.
Бідний ніяк не убогий.
Бідний ніяк не убогий.
Народе мій, ти сам обрав ганьбу!
Такого ще не бачила країна.
Такого ще не бачила країна.
Тарілка супу, ось і вся кутя.
Така вона державна соціалка.
Така вона державна соціалка.
Крихітко мишко, сідай-но на ручки,
давай об горішка зубки поточим.
давай об горішка зубки поточим.
Зима народжує казки
найнезрівняніші у світі,
найнезрівняніші у світі,
Чи був поганим рік старий?
Ми ще не звідали Нового,
Ми ще не звідали Нового,
Ти до мене прийшла, ще Різдво не набралося сили.
Наливалися зорі таємної ночі єством.
Наливалися зорі таємної ночі єством.
І прийде скоро рік новий… І що?
Ми хочем – змін, мінятися не хочем,
Ми хочем – змін, мінятися не хочем,
Омріяна осінь устеле дороги листвою.
Дозріють на гілці останні шипшини плоди.
Дозріють на гілці останні шипшини плоди.
Січе весь день холодний дощ,
не має грудень інших свідчень.
не має грудень інших свідчень.
Війна. Вона торкається не всіх.
За Миколаєм час корпоративів.
За Миколаєм час корпоративів.
Такого небувало ще ні разу.
Дивись, як влада дбає про людей:
Дивись, як влада дбає про людей:
Мені уже не вистачає злості.
Пусту кабзу* тримаю в кулаці.
Пусту кабзу* тримаю в кулаці.
Дивилася у білу заметіль
і відчувала цю блаженну втому
і відчувала цю блаженну втому
А що зима? Лише один сезон.
Нехай собі минає, обминає…
Нехай собі минає, обминає…
До нього вона йшла, мов на причастя,
торкнутись губ, можливо це востаннє.
торкнутись губ, можливо це востаннє.
Душі не втішити. Віками
Дніпрову воду п’ють кати.
Дніпрову воду п’ють кати.
Червоногруді снігурі присіли на бузок.
Як хочеться узріти їх іще хоча б разок.
Як хочеться узріти їх іще хоча б разок.
Чи гріх тебе любити? Звісно – гріх.
Стікає час за браму горизонту…
Стікає час за браму горизонту…
Хіба наша країна – потаскуха
з німецького, дорослого кіно?
з німецького, дорослого кіно?
Світять зорі холодні у небі,
але снігу не видно, нема.
але снігу не видно, нема.
Істинні викрутять руки,
правду загонять у кут…
правду загонять у кут…
На геніальність претендують всі.
Парнас ґвалтують аси й дилетанти…
Парнас ґвалтують аси й дилетанти…
Награється – кине.
Не радій думками.
Не радій думками.
Все very good*, мій брате, охолонь!
Чи варто в бій іти за Україну?
Чи варто в бій іти за Україну?
Вітаннячка скінчилися і ми
буденно стріли перший день зими…
буденно стріли перший день зими…
Привіт, підвищення тарифів!
Ой, зимо-зимонько, - йди геть!
Ой, зимо-зимонько, - йди геть!
Святвечір пам’яті. Молись.
Нехай свіча не затухає…
Нехай свіча не затухає…
Дивлюсь на виток Черемошу
в його розбурханій красі…
в його розбурханій красі…
Вечір згорає у присок*,
легіт знімає утому
легіт знімає утому
Вперше земля не пахла землею
і вперше від неї тхнуло…
і вперше від неї тхнуло…
А на душі так любо
і щастя через край.
і щастя через край.
Олжа, здається, нині у ціні.
Нещирість – смуток засіває в серці.
Нещирість – смуток засіває в серці.
Про що твоя печаль, осіння жінко?
Ще гріють серце спогадів перлини
Ще гріють серце спогадів перлини
Заплач сьогодні, небо, більше ні́кому.
Чи ще Нігоян та Жизневський на місці?
Чи ще Нігоян та Жизневський на місці?
Життя пропити легко, навіть дуже.
Сідай но, поговоримо про це.
Сідай но, поговоримо про це.
Закликає осінь до зими: «Не спіши!
Тобі ще на морози ча́су буде.
Тобі ще на морози ча́су буде.
Рже пегасик із «труда» поета:
«Свідок Бог, я диктував не це!»
«Свідок Бог, я диктував не це!»
Україно, подаруй надію
твоя мова – квітка польова.
твоя мова – квітка польова.
Згубилися з тобою навесні
та зорі до світанку рахували.
та зорі до світанку рахували.
Ранок почався. Вже чайник кипить.
Сонце розплющує сонні ще очі…
Сонце розплющує сонні ще очі…
Вчитель захворів і депутат.
Ув обох діагноз неутішний.
Ув обох діагноз неутішний.
Ще спогадів не вичах час
і тіні мов живі на стінах,
і тіні мов живі на стінах,
У юності мені казав комбат:
«Дивись, ти прізвище російське маєш, друже,
«Дивись, ти прізвище російське маєш, друже,
«Мамо, – крізь сльози питає синочок, – де тато?
Ти ж обіцяла, що прийде сьогодні по ме́не.
Ти ж обіцяла, що прийде сьогодні по ме́не.
Чи є у світі ще мудріша вишня?
Іду до неї у далекий сад.
Іду до неї у далекий сад.
Маленьке яблуко, а так багато бід.
Чи жінка винна, чи лукавий змій?
Чи жінка винна, чи лукавий змій?
Вогонь зжере дописані листи.
Жодна тирада не дійде до цілі,
Жодна тирада не дійде до цілі,
Ту́га сірої осені
та річки береги…
та річки береги…
Закон такий: коли бабла багато –
автівкою дави, стріляй людей…
автівкою дави, стріляй людей…
Осіння депресія скресне,
зійде, як лід на ріці,
зійде, як лід на ріці,
Голова болить не від горілки.
Не від неї нудить і нутро…
Не від неї нудить і нутро…
Прийшла пора розхристаних думок.
Дерева голі, вечоріє рано,
Дерева голі, вечоріє рано,
Все за осіннім сценарієм:
дощ у вікно дріботить,
дощ у вікно дріботить,
Я на сповідь піду у поля,
де волошки співають пісні́
де волошки співають пісні́
За вікном завиває зима,
мокрий сніг налипає на віти…
мокрий сніг налипає на віти…
Умитися росою на світанку
та випити парного молока,
та випити парного молока,
Піду до Гуру. Там умови кращі.
Не вірую в «за пазуху Христа».
Не вірую в «за пазуху Христа».
Невігласом жити легше у світі,
лексичний запас не муляє мозок
лексичний запас не муляє мозок
Як швидко ви забули запах крові,
розтерзані тіла російським «градом»…
розтерзані тіла російським «градом»…
Стежиною цією тищу літ
ходжу до небокраю воду брати.
ходжу до небокраю воду брати.
Кручі дніпрові не стануть го́рами,
сяде за обрій сонечко зморене,
сяде за обрій сонечко зморене,
Спи, дитинко, цвинтар – це твій дім.
Грошенят на ліки бракувало…
Грошенят на ліки бракувало…
Я – Суддя, мене судити зась,
Ми велика каста – неосудних!
Ми велика каста – неосудних!
Хай воля Божа і неба ласка
зійдуть сьогодні до тебе
зійдуть сьогодні до тебе
Судилище медведя відбулося.
Не дивно. Але це не Божий суд.
Не дивно. Але це не Божий суд.
Присядь опліч, мій друже, поговорим
у світі є для цього сотні тем.
у світі є для цього сотні тем.
Були у світі лише ми й каштани,
як тільки листопад тікав із двору,
як тільки листопад тікав із двору,
Які ж красиві твої очі
наповнюють життя моє,
наповнюють життя моє,
Як чесні повернуться імена
москвою закатованих Героїв,
москвою закатованих Героїв,
Мабуть, я – ледар! Не іду ніку́ди.
Усюди на парканах пишуть – Зе…
Усюди на парканах пишуть – Зе…
Мовчи про Совість, куплений народе!
Тобі уже вручили продпайок.
Тобі уже вручили продпайок.
А де він є отой єдиний шлях
та стежечка, тасьма, пішник, дорога?
та стежечка, тасьма, пішник, дорога?
Мій пост – Помер – відразу 300 лайків…
Я стільки не збирав за все життя!
Я стільки не збирав за все життя!
Ця алея восени чарує,
повертає силу до життя,
повертає силу до життя,
Мої ранкові молитви́
до Бога тільки вами лину
до Бога тільки вами лину
Мої ранкові молитви́
до Бога тільки вами лину
до Бога тільки вами лину
Мої ранкові молитви́
до Бога тільки вами лину
до Бога тільки вами лину
О, Боже, скільки іще жертв
Вкраїна покладе на твій олтар?
Вкраїна покладе на твій олтар?
Від сьогодні, друзі, я не п’ю,
сподіваюсь ви зі мною згодні.
сподіваюсь ви зі мною згодні.
Маленька птахо, заспівай мені.
Чи є у світі голоси чистіші?
Чи є у світі голоси чистіші?
Не уповай на вічний спокій,
його не буде на землі.
його не буде на землі.
Плодяться партії мов кролики на дачі
і кожна дбає про майбутнє…, про народ…
і кожна дбає про майбутнє…, про народ…
Звичайний цей жовтень. Не кращий, не гірший.
Штовхає дощами у спину нас грішних.
Штовхає дощами у спину нас грішних.
Не гримай дверима, нічого назад не вернути.
Парадом планети минуле проводять у путь.
Парадом планети минуле проводять у путь.
Вільготний ранок манить за поріг.
Він пахне: жовтнем, осінню, грибами...
Він пахне: жовтнем, осінню, грибами...
О, ноче, не спіши будити ранок.
Яка чудова світанкова мить.
Яка чудова світанкова мить.
Ледь ранок я біля вікна
вдивляюся на двір у шибку:
вдивляюся на двір у шибку:
До саду підкрадалася зима,
її відчув у димнім ароматі,
її відчув у димнім ароматі,
Я хочу – пролісків, а всюди лиш асфальт
з під нього в пекло лине навіть Лета.
з під нього в пекло лине навіть Лета.
Це ранок ще чи пізня осінь?
Себе питаю на зорі.
Себе питаю на зорі.
Попід вікном сіріє ранок,
тумани звіює Дніпро,
тумани звіює Дніпро,
Молись про осінь. Злука не любов
у небосхилі є зоря розлуки…
у небосхилі є зоря розлуки…
Вітер зриває партійні афіши,
політика, друже, то річ надтонка –
політика, друже, то річ надтонка –
У світі все іде своїм шляхом
і ніч, і день, і за весною літо…
і ніч, і день, і за весною літо…
Літописи напише час,
а віру примножить пітьма.
а віру примножить пітьма.
Опале листя, заспівай мені
про день який щомиті догорає,
про день який щомиті догорає,
…І вересень нас освятив дзвінком,
і квітів ароматом неповторним…
і квітів ароматом неповторним…
Чи можеш ти стояти на сторожі?
Такий старий. Тобі вже літ і літ…
Такий старий. Тобі вже літ і літ…
Країна йде упевнено у «рай»,
на газ та світло підіймають ціни…
на газ та світло підіймають ціни…
Осінь така наївна
пише весні листи:
пише весні листи:
Струшує осінь фруктові дари,
літо боротись не в силі.
літо боротись не в силі.
Жорна мололи долі
зернятами у могили
зернятами у могили
Жорна мололи долі
зернятами у могили
зернятами у могили
Цей дощ періщить цілий день,
сиджу собі у сінях.
сиджу собі у сінях.
Не зростуть дерева без коріння
та не вчить минуле нас чомусь –
та не вчить минуле нас чомусь –
Полюбив переливи Десни
і Дніпра мальовничі лимани…
і Дніпра мальовничі лимани…
День витікає із ночі,
ранок тумани наводить,
ранок тумани наводить,
Тенденція така у нас давно,
кіно стає – життя, життя – кіно…
кіно стає – життя, життя – кіно…
Духмяний ранок освятив село
і яблука чарують ароматом,
і яблука чарують ароматом,
Про що мовчить сьогодні капелан?
Не заглядай у вимучену душу
Не заглядай у вимучену душу
Соняхи горіли за селом,
стрекотали черги кулемета…
стрекотали черги кулемета…
Ставай у стійло, зробимо масаж.
Сябру негоже без російськой палки.
Сябру негоже без російськой палки.
Малесенька шавка лякливо
іззаду так хоче кусь-кусь,
іззаду так хоче кусь-кусь,
На плечі падають літа,
здавила серце аритмія,
здавила серце аритмія,
Піском крізь пальці, водою у ситі…
Як дні вигорають швидко у серпні.
Як дні вигорають швидко у серпні.
Вишукую поміж рядків слова,
які бальзамом вилікують душу
які бальзамом вилікують душу
Вини не чує Сандармох –
земля ні в чом не винувата.
земля ні в чом не винувата.
Півень заспівав із рання:
«Прокидайся чесний люд!» –
«Прокидайся чесний люд!» –
Він поміж листям шерхотить,
виманює із нас життя,
виманює із нас життя,
Кричати проти вітру
даремна справа, всує,
даремна справа, всує,
Тернистий шлях лежить з московських пут.
Здається, що і виходу немає.
Здається, що і виходу немає.
Липневий дощ ти запорука сили.
Запахла м’ята у моїм саду,
Запахла м’ята у моїм саду,
Трава шепоче: «Дай мені роси,
не маю сили серпень пережити,
не маю сили серпень пережити,
Материнські руки – лебедині крила
ніжно огортали, дарували сили,
ніжно огортали, дарували сили,
Наллю собі у склянку смутку
і день потроху догорить,
і день потроху догорить,
Море хвилюється раз…
Легіт розгойдує хвилі,
Легіт розгойдує хвилі,
Усюди чути ахи-охи
Не "слуг народу", навпаки...
Не "слуг народу", навпаки...
Хай ніч розсудить і зведе рахунки
Валькірії не місце на землі.
Валькірії не місце на землі.
Комусь болить на фронті кожна втрата.
Залита кров’ю – матінка-земля.
Залита кров’ю – матінка-земля.
Радій сьогоденню.
Довкола безмежна блакить
Довкола безмежна блакить
Молитвами тихими,
коси аж до пліч,
коси аж до пліч,
Вирує Чорний Черемош,
Кипить вода, несе дерева,
Кипить вода, несе дерева,
Сьогодні зранку буде літо
І завтра теж.
І завтра теж.
На площі за вікном сніги
Вибілюють сіреньке місто
Вибілюють сіреньке місто
Усе життя спливе перед очима.
А, що попереду того ніхто не зна.
А, що попереду того ніхто не зна.
Твоїх очей безмежний океан
Дивитися у них мені несила,
Дивитися у них мені несила,
Маленьке серце б’ється пташенятком,
Воно кохає віддано та щиро,
Воно кохає віддано та щиро,
Цей звук не сплутати ні з чим,
Де косу по росі мантачать,
Де косу по росі мантачать,
Ось ми і зустрілись, сорок сьоме літо,
Чи заплаче дощик, чи задріботить?
Чи заплаче дощик, чи задріботить?
У лісі густо пахне чебрецем.
Шукає щось скрекочучи сорока,
Шукає щось скрекочучи сорока,
У хаті гуляє вітер, миші, вибите шкло.
Двір не тримає порядку і виросла хо́пта*…
Двір не тримає порядку і виросла хо́пта*…
Візьми у руки крихітку добра,
Із ближнім поділись хорошим словом,
Із ближнім поділись хорошим словом,
Застеляйте обрусом столи,
Наливайте кожному по вінця,
Наливайте кожному по вінця,
Природа бачить, чує та мовчить.
Невігласи не чують і не бачать,
Невігласи не чують і не бачать,
Відчуваю, що у тиші
Не початку, ані краю...
Не початку, ані краю...
Чи припаду до джерела добра?
Поезія не сповнена любові.
Поезія не сповнена любові.
Буря розхитує крони дерев,
Шелест здійнявся в зеленому листі
Шелест здійнявся в зеленому листі
А сенс твоєї вищої освіти
Коли ти лізеш ближньому в кишеню,
Коли ти лізеш ближньому в кишеню,
Рядочки ледве зримі
У відсвіті вікна
У відсвіті вікна
Вітер колише ще сонні лілеї,
Трави спивають ранкову росу,
Трави спивають ранкову росу,
На болоті жаба ква та ква
Витирає сопляки зелені:
Витирає сопляки зелені:
Не вір своїм очам і власним вухам.
Нарід купити легко на «Свати».
Нарід купити легко на «Свати».
Сьогодні усе, як сто років тому.
Одвічна ця трійця: рак, лебідь і щука
Одвічна ця трійця: рак, лебідь і щука
Ось мій Батько, подивись росіє,
Ти мені у вічі подивись!
Ти мені у вічі подивись!
Чи стане вітер у пригоді
На цій насупленій горі?
На цій насупленій горі?
Ну що, панове, борщику зварити?
Картопелька не муляє в ціні?
Картопелька не муляє в ціні?
Я не лізу в державні мужі.
Відхворів. Людям правди не треба.
Відхворів. Людям правди не треба.
Шлях лежав через річку і ферму.
Інший кладкою та через ліс.
Інший кладкою та через ліс.
Зелений ліс накрила мряка,
У шибку дощик дріботить…
У шибку дощик дріботить…
Скочив якось кум у гречку,
Терпіти не сила.
Терпіти не сила.
Ми чекали теплої весни,
А вона вмивалася сльозами
А вона вмивалася сльозами
Під стріхою цвірінькає пташа.
Беззахисне. Шукає маму й тата,
Беззахисне. Шукає маму й тата,
Дощиком дрібненьким здивувала осінь,
Вранішнім туманом, жовтим листям клена,
Вранішнім туманом, жовтим листям клена,
Порожнеча висотує душу.
Килимами у полі підбіл.
Килимами у полі підбіл.
Любив Адама я і Єву*
І цей Едем, що за селом…
І цей Едем, що за селом…
Через лінію фронту він пройшов до своїх,
Полихала війна і було не до жартів.
Полихала війна і було не до жартів.
Ремінісценція життя
Туманами густими вкрита,
Туманами густими вкрита,
Сумує дощ в нічному кінозалі,
Не йде глядач, овації нема.
Не йде глядач, овації нема.
Вона іде закохано-щаслива
Нема на юнім серці відчуття –
Нема на юнім серці відчуття –
Старими вуличками знову
Дощу чекаючи іду.
Дощу чекаючи іду.
Нас кожна мить наближує до Бога.
Купуй валізи, гроші в них клади!
Купуй валізи, гроші в них клади!
Біленька хата у саду вишневім
Зраділа першій пісні солов’я,
Зраділа першій пісні солов’я,
Лихі минули дев’яності
І слово – рекет призабули,
І слово – рекет призабули,
Про любов писати надто важко,
Це – інтим, а зайвим туди зась!
Це – інтим, а зайвим туди зась!
Гуляй степами, вітре! Це востаннє.
Узавтра землю виставлять на лот.
Узавтра землю виставлять на лот.
На березі річки ніч догора.
Роздмухує вітер неба пожар.
Роздмухує вітер неба пожар.
Я притулю до рани подорожник,
Хай болі зцілить у моїй душі,
Хай болі зцілить у моїй душі,
Ці дні минуть, відсивіють тумани,
Дерева скинуть білі пелюстки…
Дерева скинуть білі пелюстки…
Коли біда відходить від порогу,
Людині не потрібні молитви́,
Людині не потрібні молитви́,
Нині мавки вже не ті.
На цім хресті вже стерті імена
І хто під ним ніколи не дізнатись.
І хто під ним ніколи не дізнатись.
Сьогодні церква може стати склепом.
Тебе благаю, дома пережди.
Тебе благаю, дома пережди.
Сьогодні церква може стати склепом.
Тебе благаю, дома пережди.
Тебе благаю, дома пережди.
Верстат друкує тисячні купюри,
Діру в бюджеті будемо латать.
Діру в бюджеті будемо латать.
Можна скласти екзамен з історії, фізики, мови
Та прожити життя від початку і до...
Та прожити життя від початку і до...
Попід вікнами бузок
Ароматом вабить.
Ароматом вабить.
Безхребетність породжує – Крути,
А сплатимо кров’ю дітей,
А сплатимо кров’ю дітей,
А малороса тягне до кремля.
Історія не вчить манкурта зовсім.
Історія не вчить манкурта зовсім.
Шановний маестро, гравець на роялі
Чи змиє дощами заразу із площ?
Чи змиє дощами заразу із площ?
Вітер голосить на кручах Дніпрових,
Він пам’ятає Тарасове слово.
Він пам’ятає Тарасове слово.
Купив я Бобику мундира,
Навчив командам – «гав» і «фас».
Навчив командам – «гав» і «фас».
Одне кільце і сорок років
Усе, що з’єднувало їх,
Усе, що з’єднувало їх,
Чи поставить доля на коліна,
Чи здіймешся птахом до небес…
Чи здіймешся птахом до небес…
До плеча пригорнутися хочу,
Там де квітнуть вишневі сади.
Там де квітнуть вишневі сади.
Раніше курви працювали в лазні,
А нині – аташе, як не крути.
А нині – аташе, як не крути.
Усе впирається в межу:
Для відьми маю помело
Для відьми маю помело
На злодієві шапка не горить.
Горить на тім, хто злодія застукав!
Горить на тім, хто злодія застукав!
На розбитих руках перетворяться рани на шрами.
Бахнув постріл і з неба летить, підвиваючи, смерть.
Бахнув постріл і з неба летить, підвиваючи, смерть.
Ох, який чудовий антисептик
Баба Варка продала вночі.
Баба Варка продала вночі.
Сьогодні – хіба це багато?
До неба тягнеться трава.
До неба тягнеться трава.
Сьогодні день дурня. А вчора?
Здається у нас він щодня.
Здається у нас він щодня.
А цім, що вірус, що чума
Не візьме їх і срібна куля.
Не візьме їх і срібна куля.
Розквітає морелеве диво,
Наче вкрили дерева сніги.
Наче вкрили дерева сніги.
Кохання варте найтепліших слів.
Бо так воліє не юрби, а тиші.
Бо так воліє не юрби, а тиші.
Чого смієшся? Вірус – убивця!
Поки його не відчув на собі?
Поки його не відчув на собі?
Чи доживу до спілих яблук,
Налитих життєдайним соком,
Налитих життєдайним соком,
Чи ти поет? Покажуть барикади
І міцність слова, і вірність народу.
І міцність слова, і вірність народу.
З народження нам шлях один – до Бога.
Через життя неси свого хреста,
Через життя неси свого хреста,
Сьогодні вкотре чую слово – снайпер…
Гори у пеклі вбивця, ворог, кат!
Гори у пеклі вбивця, ворог, кат!
Чи ти готовий до пандемії?
Крила чорні накрили півсвіту.
Крила чорні накрили півсвіту.
Жінку потрібно пізнати, як витоки світу.
Вона джерело, що натхнення дарує й життя.
Вона джерело, що натхнення дарує й життя.
Із лідером нам дуже повезло!
Як кажуть у народі мудрі люди,
Як кажуть у народі мудрі люди,
Жінку потрібно пізнати, як витоки світу.
Вона джерело, що натхнення дарує й життя.
Вона джерело, що натхнення дарує й життя.
Грає вітер листочком кленовим,
Підкидає його в небеса…
Підкидає його в небеса…
Люблю травневі ночі запашні,
Коли сади в зеленому розмаї.
Коли сади в зеленому розмаї.
Здається: підкорися долі
Й омріяний настане мир.
Й омріяний настане мир.
Ти зупинив триклятий «руський мир»,
Солдате, досі невідомий
Солдате, досі невідомий
Сьогодні кажуть вже дев’яте.
А восьмого, що не було?
А восьмого, що не було?
Нашкрябаю сьогодні оду,
Про «День весни» і про любов,
Про «День весни» і про любов,
У темному лісі весь ранок дощило.
Ворона стулила від холоду крила.
Ворона стулила від холоду крила.
Рахую дні до квіту абрикоси,
Що сповістить усім: «Весна прийшла!» –
Що сповістить усім: «Весна прийшла!» –
За мир молись не завтра, а тепер.
У цей момент коли читаєш вірша,
У цей момент коли читаєш вірша,
А сьогодні весна про яку були мрії.
Я на згадку про зиму собі скипень візьму.
Я на згадку про зиму собі скипень візьму.