Малюй своє шалене небо,
в нім вир безумства й самоти...
Вгамуй той біль, що трощить ребра
й не пробуй погляд відвести...
Жадай, так, тої насолоди,
як спраглий крапельки води.
Бентежся від тієї вроди,
яка так близько від біди.
Не бійся, чуєш, тої згуби!
То лиш відтінок диких мрій...
бо поряд вже хтось гострить зуби,
на цей шматочок ласий твій.

Мельничук Орися
2017

Я тішусь тим, що маю Бога!
У серці, у душі ...в житті.
Я в радості й у горі лиш до Нього,
звертаюсь із сльозами на лиці.
За все ж я дякую, і все прймаю,
хай що готує мені світ.
Люблю, терплю і пробачаю,
і не боюся ні людей, ні бід.
Я тішусь тим, що маю віру,
надію в серці і любов,
крилату й полохливу мрію,
яка бентежить небо знов і знов.
Я тішусь тим, що є кого любити,
в моєму серці місце є для всіх,
Я тішусь тим, що можу жити,
і тішусь тим, що це не гріх...

Мельничук Орися

Де двоє - там вогонь в каміні,
на кухні пахне пирогом,
у вікнах - очі неба сині
і поцілунки перед сном.
Де двоє - завжди ніч співає
і місяць зорі розсипа.
Де двоє - третього не має
Й лише любов - на двох одна!
Де двоє - там без слів всі фрази,
всі карти однієї масті
і непомітні всі образи...
Бо там, де двоє,там і щастя!!!

Мельничук Орися

Прийшла весна,а в серці якось тихо...
ледь чутно пульс і губляться думки.
Десь поруч, сьогодення вихор,
скрізь розставляє капосні пастки.
Я ж не дивуюсь вже ні чому,
не сперечаюсь, не борюсь.
тихенько просто ставлю "кому",
й молюсь, молюсь, молюсь...

07.03.2005
Мельничук Орися

Здається світ відрікся від поетів...
сполохані думки шукають висоти.
Життя ж вирує в стилі піруетів,
на клаптиках паперу лишаючи сліди...

А серце, ледве чутно, постукує в грудЯх
бо біль німа й глуха безжально трощить ребра.
Якщо вже помирати...то в мрії на руках,
а якщо падать...то тільки... в Небо!!!

Мельничук Орися
21.03.2016

Ми знов чекаємо весни...весни і миру!
В молитві, кожен Божий день, минає.
Жадаємо добра, і то відверто й щиро,
та серце від тривоги й болю завмирає.

Нажертись багачі, ніяк, не можуть...
за владу душі й совість продають.
На сході, знову, смерть все множить,
життя, найкращі з кращих, віддають.

Так хочеться, вже мирного, світанку!
Весни, чарівного і ніжного, тепла!
Блаженної любові... до останку...
й добра усім...безмежного добра!!!

Мельничук Орися
2017

Робити світ добрішим - єдина моя мрія.
Писати такі вірші - де жевріє надія...
Терпіти пересуди та гордим не коритись.
Вони всього лиш люди - не варто їм молитись.

Мельничук Орися


Щастя є...воно в тобі,
ти вір, що все можливо.
А написані тобою вірші-
це твоє маленьке диво!
Це твоя перевага і кара
бо самотність диктує слова.
Вона щастю звісно не пара,
але в неї є своя краса.

Мельничук Орися


Згубилася віра ,пропала надія ,
солодка любов полином поросла!
Лишилась одна заповітная мрія
та високо в небі літає вона...

Мельничук Орися

Привіт мій мужній, любий друже!
Ти знай, що серце моє там...
З тобою, і сміється, й тужить,
дарує мрії небесам!
Тебе ж зігріє в час негоди
і під прицілом ворогів,
воно не прагне нагороди,
а молиться, щоб тiльки жив!
Я все віддам, що схоче небо,
за мить з тобою милий мій,
а більшого мені не треба...
Та сумувати ти не смiй!
Нехай гримить війна громами,
хай цілий світ услід кричить,
та той вогонь, що є між нами,
нікому, чуєш, не згасить.
Ти глянь на небо - мої очі,
а сонця променi - вуста.
Послухай вітер - я шепочу,
Бо там де ти - моя душа!

автор:
Мельничук Орися
2014р

У смутку криються тривоги
і не вщухає в серці біль.
Стою сама серед дороги
і тільки холод звідусіль...
Хтось за спиною ніби дише,
торкається душі вечірній сум...
Я ж заклинаю хай залише,
мене цей вітер лихих дум.
Розвійтесь капосні по світу,
губіться у нічному сні...
від вас нема уже де дітись
бо осоружні ви мені!
Закрию вуха!Закрию очі!
сховаю душу від людей,
а якщо серце плакать схоче -
То вирву із грудей...


25.02.2014
Мельничук Орися

У чому сенс твого життя?
Мабуть у променях світанку,
чи в тлі вечірнього останку
твого вже звичного буття.

У чому сенс? У чому ну ж...
на серці що і що в душі?
Навіщо всі оці вірші?
Очей від мене лиш не мруж.

Мовчиш...ну і нехай!Мовчи...
Твої вірші скажуть за тебе,
здається їх тобі диктує небо,
а ти?..Лиш пишеш ти...

08.02.2014 Мельничук Орися