Тяжкі часи,багато що змінилось,
А Україна помирає у вогні,
Скільки невинної крові пролилось,
А материнський голос сліз не спить ще,ні.

Молюся я до Тебе, склавши руки,
Прошу Тебе помічі у війні,
Зроби, щоб закінчились дні розлуки,
І українці все ж перемогли.

Пошли яскраву долю для солдатів,
І пам'ятю згадай померлих тих,
Що знають, як землю оберігати,
В яких стукіт серденька давно стих.

Тим матерям, що ждуть свого синочка,
Не дай в сльозах й в чеканні тяжко гинуть,
Щоб хлопець не згубив життя платочка,
І зміг додому скоро вже прилинуть.

Раніше з книги про війну ми знали,
Не розуміли повністю це слово,
Країну, звичаї не шанували,
А зараз дорогая, навіть мова.

Пошли нам миру, Отче наш єдиний,
Щоб перепоною не був і камінь,
І не роби тяжкими ці години,
Дай долю для Вкраїноньки,Амінь.

Ну що ж скінчилось все і не почавши,
Ти вибрав тьму, а я іду у вись,
Я тут жила, щодень свій біль ковтавши,
Молила лиш, на землю опустись.
Признай, у світі цім були ми двох чужими,
Не врятувала стан і далина,
Й шляхи життєві не були чужими,
Тому й сказали тихо «Прощавай».
Щодень з тобою були тяжкі муки,
Хоча і не бажав гірких страждань,
Щоразу підіймав до мене руки,
Коли летіла крізь сумних чекань.
Ну що ж скінчилось все і не почавши,
Ми намагалися сховати ту печаль,
Але тому, хто почуття продавши,
Не вибратися з смутку, прикро й жаль.
2017