Автори /
Юрій Пустельний
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
На марґінесах
•
***
•
Привид у барі
•
Вергайлівка
•
***
•
***
•
Про нас, колишніх
•
***
•
***
•
***
•
Міркування
•
Поети міняють минуле
•
Бузкові сутінки
•
Хижа птаха
•
Особисте життя
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Хотілося сміятись і ридати,
Хотілось жити в сяєві вогнів
Хотілось жити в сяєві вогнів
Це звичайний понеділок
Пересічний день життя
Пересічний день життя
На столі чоколяда коньяк і рука
Проливається ніч крізь розчахнуті двері
Проливається ніч крізь розчахнуті двері
...Приходять вкотре спраглі тіні,
Що від людей лишились нині.
Що від людей лишились нині.
Минуло все.
Я сам собі смішний.
Я сам собі смішний.
Книжки тоненькі на столі лежать;
По черзі кожну з них беру до рук...
По черзі кожну з них беру до рук...
Як гарно нам життя вдається
Як гарно пити не п’яніти
Як гарно пити не п’яніти
Ти зрозумів
Без Неї зле
Без Неї зле
Лишитись тут і далі вже не йти.
Все зрозуміло, не потрібно марних слів.
Все зрозуміло, не потрібно марних слів.
Згадай минулі часи
І сум погаси.
І сум погаси.
Зима то ближче, то все далі.
Вітриська дмуть, я майже змерз.
Вітриська дмуть, я майже змерз.
Збудилися дỳмки поснулі,
Завбачивши щось незвичайне –
Завбачивши щось незвичайне –
Бузкові сутінки.
Плач серця.
Плач серця.
Пильний погляд каже: „Стережись,
Ближче не підходь і не дивись”.
Ближче не підходь і не дивись”.
Горить у снах зоря остання,
А зранку – біль і самота.
А зранку – біль і самота.