Автори /
Лілія Домнічева (2000)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
Елегійна ніч
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Аритмія
•
***
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
А дощ мовчить. Криклива німота
Мене сьогодні зовсім не лякає.
Мене сьогодні зовсім не лякає.
Мої спогади пахнуть медом, чебрецем. Та мені все мало.
Хоч від тебе тікаю в весни, щохвилинно біжу кудись.
Хоч від тебе тікаю в весни, щохвилинно біжу кудись.
Лягли на долоні мереживні тіні зірок,
Сп’янілі вітри пелюсткові збивають завії…
Сп’янілі вітри пелюсткові збивають завії…
Старішає місто. Й немов сивина
Торкнулася стін і численних парків.
Торкнулася стін і численних парків.
Так дивно. Ніби й не було.
Неначе пристрасть душу й не діймала.
Неначе пристрасть душу й не діймала.
Все вже було: і війни, й береги,
І неба стрічка, вплетена у коси…
І неба стрічка, вплетена у коси…
Наш сад тоді малиново зацвів.
Рядками соняшники біля хати стали.
Рядками соняшники біля хати стали.
Чуєш подих століть. Передзвонні чиїсь голоси
Все звучать і звучать, у серцях ритмомрії грають.
Все звучать і звучать, у серцях ритмомрії грають.
Океани змінюють визначені береги,
Речі втрачають рідкісні імена,
Речі втрачають рідкісні імена,
Ти повз мене пройшов непомітно,
Поспішав до свойого дому.
Поспішав до свойого дому.