Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Зоряна Інша (1988)
Шукаю слів, якими можу торкнутися безсловесного. І себе самої десь там в глибині, де ще душа недоторкнута, де слова ще не налилися буквами. Там, де я справжня і ще собі сама невідома.

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Лариса Пугачук, [ 2017-03-03 08:01:46 ],
на сторінці поезії     "Мільярди слів"   Інша Зоряна

"Не втратьмо тих, хто ще не втратив нас" - гарно
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2017-03-09 09:33:18 ],
на сторінці поезії     "Хтось вмирає тихо"   Інша Зоряна

"Тільки смерть мало знає народ мій"

Невже?

4 пари дієслівних рим. Техніка слаба.

Й заколисує кулями нерви.
Це важко уявити: заколисування кулями...

Мені вірш, даруйте, не сподобався.
Наче приреченість...Смерть...помирати... "у ранах майбутнє будують".
Де Ви бачите паростки розбудови...
Чи вони вже міцні?
смерть не є деміургом, це нищення.
Біль матерів...вдів...дітей...

"Та на смерть і неволю не згодний"... Це добре, якщо не згодний.

"Франклін Рузвельт у квітні 1945 казав про те, що більше, аніж завершення тієї великої війни, люди чекають закінчення усіх воєн.
Щоб раз і назавжди був покладений кінець оцим брутальним, нелюдським, глибоко непрактичним, як він висловився, методам подолання міжурядових дурощів".
(стріла ці слова на сторінці Олександра Апалькова, переклала українською).

От залишу Вам слова ці.
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2017-03-09 09:44:48 ],
на сторінці поезії     "Мільярди слів"   Інша Зоряна

Зоряно, Ваші вірші (два я прочитала) це - емоції. Нема свіжих образів, метафор, це розмисли.
Вони не зримі яскраві картини, де скристалізована дійсність, пересвідчення життєві... а водянисті тексти.
В сухому залишку:

"Так мало залишилося людей,
Хто справді твою душу відчуває…".

Можна було написати лише це.
Але це моя думка. Комусь такі вірші видаються гарними.
Не ображайтеся. Можливо, весна принесе Вам натхнення і барви. Успіхів.
Щиро.
Коментатор Зоряна Інша, [ 2017-03-09 21:14:14 ],
на сторінці поезії     "Хтось вмирає тихо"   Інша Зоряна

Пані Світлано! Щиро дякую Вам за коментар!
Вірш не мусить всім подобатися. Його мета - донести те, що для мене дуже важливе і болюче. А кожен вже його розуміє по-своєму.
Згодна з Вами, що твір - недосконалий. Я ніколи не старалася писати досконало, бо мета мого писання - не технічна досконалість, де слова, коми і крапки "на кант". Коли пишу, то не думаю, чи рима дієслівна. Я пишу, бо не можу не писати. І цей твір народився з досвіду саме такого мого народу. В нашого народу, на мою думку, справді є комплекс жертви, який формувався століттями. Але є також інша його сторона - боротися. І за це я його люблю. Може у Вас інший досвід українців. Може Ви більше прожили і більше розчарувалися. Досвід кожного має право на існування. А про мрію людства - закінчення всіх воєн... Я сама теж маю таку мрію. Але щось не видно, щоб до того ішло...

І хай мене каменують всі професійні поети, я не згоджуся з тим, що поезія - це математика і правильні рими. Поезія - це сповідь душі. Так казав Гете. І я з ним згідна.
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2017-03-09 21:43:49 ],
на сторінці поезії     "Хтось вмирає тихо"   Інша Зоряна

Ніхто Вас не збирається "каменувати", пані Зоряно.
Сьогодні ліпше писати не згідна, а згодна.
"Пишу, бо не можу не писати"...
Співаю, бо не можу не співати... Малюю, бо не можу не малювати...
Можна продовжити.
Але ж читач...слухач...споглядач хоче насолоди.
І Ви - як автор мусите творити так, щоб це було і красиво, і мудро, і образно. І - найголовніше - неповторно!
Поезія це не математика, згодна......але ж поезії у Вашому тексті...я не бачу.
Написала Вам доступно, у надії, що зрозумієте.
у поміч є стаття Сергія Осоки, якщо не читали, посилання:
http://poezia.org/ru/publications/27433


Є пункт для тих, хто каже: Я писав...бо не міг не писати...
Вчіться... Читайте класиків, сучасників.
Запевняю, що я умію розуміти чужий досвід, перелитий у слово.
І якщо коментую чийсь вірш, то не задля критики, а лише з бажання ... дати стимул авторові - рости.
Коментатор Зоряна Інша, [ 2017-03-09 22:23:22 ],
на сторінці поезії     "Хтось вмирає тихо"   Інша Зоряна

Дякую! Я справді хочу рости.
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2017-03-09 22:26:01 ],
на сторінці поезії     "Хтось вмирає тихо"   Інша Зоряна

Втішно). Я це відчула. Поетичні майстерні - Вам у поміч...
Дякую за розуміння.
Коментатор Олексій Могиленко, [ 2017-03-23 10:42:55 ],
на сторінці поезії     "Сину мій"   Інша Зоряна

Ви добре відчули та гарно ,чуттєво передали біль Марії ,Матері Сина Божого.
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2017-03-23 11:20:31 ],
на сторінці поезії     "Сину мій"   Інша Зоряна

Вірш цей"сирий", потрібно шліфувати написане, багатослівно, неструнко.


Для порівняння вірш, тема спільна

сторінка автора

http://maysterni.com/user.php?id=3605&t=1&sf=1#41215_Як було

Світлана Козаченко

Як було

А нам здавалося: пройшло все чисто:
його взяли і вивели за місто,
а там – всього лише дещиця крові,
і ту розмили роси світанкові.
Та все було інакше, о, інакше!
Так, як тоді воно бувало завше...
Були різки, і “кішка” з пазурами,
і в муці нелюдській Мадонна – мама.
Був хресний хід – найперший, невмолимий.
Була весна. Мабуть, цвіли оливи...
Вінок із терня впився в плоть жертовну...
Чи може Бог уподобитись овну?
Людина тягне, йде, то пада раптом,
і шкіри висять скрізь криваві клапті.
Нестерпна спрага, біль. Де межі болю?!
Хутчій кінець, що дасть жадану волю...
Та жертва вимагає крок за кроком
для свідків змалювать панно широке.
А фарби вибір, як завжди, скупий –
червоне все, лиш вечір золотий.
Той вечір, що настане після бурі,
коли покинуть стражники похмурі
пустельні схили пагорба святого,
не стрівши по дорозі вже нікого.
Десь був Петро, і прийде ще Хома,
прощення Агасферу вже нема,
у зашморгу – кому було найважче,
минули розпач, біль... – і все це нащо?
А ранок устає, й холодні роси
омиють Божі руки й ноги босі.
І сяйво прийде в світ і в людські душі,
бо Він сказав: “Їх врятувати мушу”.
Хто Він: чи Бог, чи, може, чоловік, –
того ніхто не знатиме повік.
Але Він був, і це Його офіра –
вогонь добра, любові, щастя й миру.
2003
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2017-03-23 11:32:52 ],
на сторінці поезії     "Сину мій"   Інша Зоряна

Погоджуюсь з попереднім коментатором.
Дочитала до цього рядка -

Лишіть Його ноги, хай будуть пробиті лиш руки!...

- далі не могла вже. Бо - ВИ СПРАВДІ ХОЧЕТЕ, ЩОБ ФІЗИЧНІ МУКИ ХРИСТА були ще стражденнішими?!
Думайте, що пишете, спробуйте самі уявити те, що виходить з-під Вашого пера: людині, навіть, якщо вона не просто створена за подобою Божою, а Його Син в людському тілі - висіти на прибитих до хреста руках?! Це хорстоке бажання. Вибачте.

Біблійна тема, духовна тема - потребують особливої надчутливості авторського пера. Я Вам цього щиро зичу.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2017-03-23 12:08:08 ],
на сторінці поезії     "Сину мій"   Інша Зоряна

Ось. Це, звісно, не вершина досконалості...
Але, можливо, Вам буде цікаво. Цикл "Шлях до Воскресіння". Вірш "Сповідь Чесного Хреста".

http://maysterni.com/publication.php?id=60731