И вновь сомкнулись губы,
Демон вновь меня погубит!
Вновь возьмет и не отпустит,
И уничтожит снова чувства!
Душа развеется туманом,
Воскреснет пиковая дама!
Бессмертной станет, как луна,
Ты не убьешь - уйду сама!
И оборвутся скалы вниз,
Ты для меня слишком близко…
Ты как волна ворвался в душу,
Но уходить я не прошу,
Прошу остаться, на миг остаться!
Ведь ты со мной не наигрался,
Уничтожит небо в клочья,
И для него остаться не порочной,
Остаться или вновь воскреснуть,
И снова навсегда ослепнуть…
****
И вновь душа восстанет с пепла,
Она жива, она бессмертна….

Осень золотая,
Закружила листопад.
Я теперь совсем другая,
А ты по видимо не рад?
Наши чувства растворились –
Вдруг растаяли, как дым,
А мы, та поздно спохватились,
Дай ты, уж стал совсем другим.
******
А осень в золоте листвы –
И нет уже былой любви…
Тоска пусть смоется дождями,
Ветрами прочь развеется,
Все случилось, как не снами,
Ну, нет любви! А сердце не успокоится….

Благословляю день, і місяць, рік,
Ту пору, час, і палку хвилину,
І той прекрасний край, куди прилинув,
Щоб потонуть в твоїх очах на вік.
****
Благословляю всі палкі страждання,
Як ми були разом с тобою,
Амур вколов мене стрілою,
І біль до серця проник безжально.
***
Благословляю всі ніжні імена,
Які лунали для моєї пані,
Усі зітхання, сльози і бажання.
***
Благословив всі написання,
Які я присвятив тобі,
Тільки тобі, тобі моє кохання!

Несказанні слова одні,
Давно згоріли у вогні,
Крізь час, крізь душу протягнулись,
І на дорозі десь спіткнулись...
Зникло все, що не сказала,
Чогось хотіла, чогось чекала...
Напевно всі слова "оті" -
Для тебе всі вони прості -
Вони вже не потрібні стали,
Як в листопаді листям впали.
Любов була?! Не пояснити...
Не має слів - не зрозуміти.
****
Вітрами рознесло по світу,
Дощами змило назавжди,
І серце в попіл знов спалити,
Як птаха-Фенікс відродивсь...

*
Моя весна ніколи не настане,
Ніколи не зацвітуть сади.
Душа боліть не перестане,
Бо нам не оминуть біди.
**
А я впаду знесилена додолу,
До рідної землі схилюся,
Кайдани не сила терпіти знову,
За Україну помолюся....
***
Дніпро криваве розільється -
Таки розтане останній сніг,
Дитина більше не засміється,
"Прощай" сказати козак не встиг.
****
І мати гірко заридає,
І припаде до рідної землі,
Вона ще вірить - вона чекає,
Бо син так матері звелів.
*****
Вона ще вірить і чекає,
Та сліз давно уже нема....
Горить країна - в огні палає,
Бо в Україні братська війна...

Ще є надія
На перемир’я–
Ще є надія –
Жити в мирі!!!
Чи просто нездійсненна мрія.
Але гори моя надія…
Невже не буде більше крові,
Знайдем вагоме слово Вові,
Його слову не повірять,
І продовжать люди гинуть,
Наші соколи-солдати,
За Вкраїну неньку-мати,
Невже даремно, а може ні?!
А на війні, як на війні,
Не жаліють своїх житів,
Зривають, б’ють, як ти хотів,
Не бути цьому перемирю,
Бо не хоче Путін миру,
Фашист російської держави,
Бажає цілим світом править,
Людське життя ніщо не варте,
І не важливі йому втрати,
Наші покидьки найомні,
Готові вбити за мільйони –
Брат на брата –
Йде стріляти,
Де ми ніхто і навіть мати.
Де «Руский мир» як ціль вбивати,
Україна вище за життя –
Готові бити до кінця,
Немає мирного слівця….
Виродок 21 століття –
Де життя – ніщо….. сміття…
Оланд, Меркель, як собачки –
На задніх лапках знову скачуть…
Перед Путіним, як Богом,
Гинуть люди знову-знову…
Гинуть мирні українці –
Просим миру, як колись в німців….
Ніщо не може зупинити –
Бо Путін хоче захопити.
Наш край він хоче розірвати –
Люба ціна – людей ховати…
Ми Крим так просто відпустили, -
А за Донбас й кров пролили.
Де українці ніщо – як раб,
Без прав –
Як бидло, тільки волю мав,
За неї свій труп під танк поклав…
Згоріла надія, -
На перемир’я,
Міни, «Гради» й рікою кров –
Почалося все спочатку знов –
І знову зброя задзвеніла,
Все Росія, як ти хотіла…

Липа цвіла, і співав соловей,
На небі сонце іскрило,
Пригорнула мене до своїх грудей,
Обіймала, і палко любила....
*****
Опадала листва, ворон лячно кричав,
А сонце морозно блистіло,
Ти назавжди мені сказала: "Прощай!",
Ти в останнє мені поклонилась....

О, Господи, пора!
І літу треба йти!
На сонячний годинник тінь свою клади,
І дай полями крутитися вітрам!
***
Плодам останнім дай дозріти,
Дай, їм ще два спекотних дні,
Щоб встигли ягоди налитись,
І потонути в терпкому вині!
*****
Хто без житла - його вже не збудує,
Самотній - завжди самотнім буде,
Не спить, лист довгий пише і читає,
Алеями туди-сюди блукає,
А листя покриває всюди....

Это маленькое черное платье,
я надену, но не для тебя…
И сегодня так нагло подкатит,
Про любовь мне что-то твердя …
**
Твоих ласковых слов,
Уже хватит!
Для меня на что ты готов?
Все купюры на меня он потратит,
Заливая мне вновь
Про любовь.
***
Я в агонии твой облик теряю,
разлетелся на тысячу слов,
Я в игру твою не поиграю,
И становится грязнее любовь…
****
С тобой постель разделят я не стану,
С моей жизни ты выбыл, увы!
В твоей памяти стервой останусь,
Вслед кричащей в порыве молвы….

Моє серце з тобою моя Україна –
Ти у мене одна,
ти у мене єдина.
З тобою в печалі, і в радості в кожну хвилину.
Розривають Україну ті прокляті кати,
А ми не в змозі їх прогнати.
Серце кров’ю знов заллється –
Від рани, від болю.
Затужила Україна , бо хоче на волю.
Затужила моя мила,
Що буде з тобою,
Як би мала крила,
Полетіла б на волю.
Полетіла б, як та птиця –
До сонця, до неба.
Затужило моє серце –
Нам болю не треба.
Ллється кров синів твоїх,
А що ж буде з нами,
Як же бути із «братами» -
З тими москалями.
Болить серце за країну –
За тебе доню, за тебе сину…

Твої очі
Дівочі,
І серце тріпоче –
Побачити хоче..
****
Йому забути несила,
Як тебе колись любила.
Як шептала діброва,
Такі ніжні три слова.
Шептала …. А може ні..
Здалось уві сні.
****
Твої очі –
Дівочі,
І серце тріпоче –
Кохати хоче.
****
Чекала я знову ,
Почути три слова,
Чекала ….а може ні??
Знов приснилось в вісні…
****
Приходжу я знову,
Де плаче діброва.
І вже не почути –
Ніжні три слова.
****
Твої очі –
Дівочі …
І серце не хоче….
І вже не тріпоче…

О море бушует,
Ему тоже не спится,
А я все смотрю,
как чайка кружится.
Волна набегает
На берег родимый,
Рисунки на песке стирает,
Моей жизни не длинной.
Вновь с тоскою я сдружилась,
А чайка надо мной кружилась.
Снова к морю возвращаюсь,
Рукою жизни касаюсь.
А жизнь, как кинопленка рвется.
Я жить хочу,
Душа из тела прется….
Душа моя, как птица в небе,
И былью снова станет небыль.
А чайка мой – Ангел,
Хранитель небесный,
А ворон прилетел –
Ворон зловестный!!
Ведь жизнь моя не повторится,
А чайка-ангел вновь кружится….

Люблю я сад весною,
Коли рожево-білий цвіт.
Все покривається красою,
Мого дитинства, юних літ.
****
Весна пришла, все оживає,
А цвіт летить-летить, кружляє.
І знов в думках до тебе лину
До того цвіту, мов перлини.
****
І квітне сад –
Мій милий сад.
І знов з’являєшся у сні,
Той цвіт, приснився ти мені.
****
Від аромату я п’янію,
І знов в думках про тебе мрію.
Мій сад розцвів в життєву днину –
Моєї юності хвилину.
****
Приснився мені мов наяву,
Лише для тебе я живу.
Для тебе, саде мій пашнистий,
Ти як сльоза дитини – чистий.
****
І знов приснився ти у сні,
Моєї юності весни.
Вітер закрутить, той цвіт у танок
Під пісню весняну, під пісню пташок….
****
Моя душа знов заспіває,
А цвіт летить-летить, кружляє…

Мій рідний край –
де я зростала,
і крок свій перший я ступила,
мене тут мати колихала
і вперше я тут полюбила.
****
Моя любов до тебе щира
і лине від душі тобі,
бо частка цілого ти миру,
всі болі я візьму собі.
****
О, краю, милий,
краю, мій чудовий,
твої дерева, квіти і поля,
такий же він мені казковий,
така вже рідна ця земля.
****
Твої поля і небо чисте,
і жита колосок зернистий.
І море з колосків шумить –
така щаслива, світла мить.
****
Я тут зросла серед хлібів,
Я слухала тут щебет-спів
Птахів….
Мій рідний край!
Я тут зростала,
І тут я вперше заридала.
****
Мій рідний край,
Пісенний край…..
Низько до землі вклонюся,
За тебе, Всевишньому я помолюся!