Хтось пройшов біля дверей,
надворі пташка проспівала.
Зникала тиша безсонних ночей
Десь за стінами світало…

Вже не кричить і не волає
і голову не здавлює в тиски
Та тиша що мене чекає
Щоб безумства навести мазки.

Щоночі я вільний, щоночі я раб
Ніхто не наказує і не неволить
Зі своєю свободою я сам на сам
І лиш вона мене з розуму зводить.

Вогні сотворіння, сніги забуття,
Порядок з Хаосом змішались в екстазі
В мені безкінечна Священна війна!
Яка назавжди застигла у часі…
2017

Я спогад, я мрія, від зірки я світло
Що згасла давно у далеких краях
Колись побувать довелось цілим світом
Й занадто вже довгим був шлях

Для кого все це? Народження, тлін
Для чого існую, хто всім заправляє?
Навіщо тут стільки заслонів і стін,
Коли наді мною нарешті світає!?
2016

Що є причиною, того відчуття
Яке командує що нам робити,
Чому віддати готовий життя
Хтось, щоб ідею свою захистити?

Чому є той, один на мільйон
Що проти мільйона виходить ,
Чому він не прийме шаблон
Що і кому він доводить?

За те що вважає добром,
За свою істину, справжню і чисту,
За ідеал що здається лиш сном
Пройде він дорогу тернисту.

Пройде і крізь зраду, крізь смерть
Через всі на шляху перешкоди
Ведуть його совість і честь
А шлях цей до перемоги!
2017

Я Україна, ваша мати старенька
Чужими чобітьми потоптана ненька
Століттями в рабстві була разом з вами
І спину я гнула під тими ж панами…

Я топилася в крові, горіла в вогні,
Повірте, за волю вмирали ви не одні!
Як фенікс із попелу й крові – вставала
Своїх дітей як могла – захищала.

Всіх тих пам’ятаю хто свою спиною,
Мене закривав, і не здався без бою!
Мільйони вже вмерли за мене, зі мною
І вранішні сльози за ними – пролию росою…
2016

Як померти ти маєш по Смерті законам -
Не змирися, не здайся. Борися в вогні!
І в битві із вічним червоним драконом
Не смій назавжди завершить свої дні!

Тож бийся у полум’ї! Борись у вогні!
І в тихому відчаї руки, не смій опускати
Борись на всю силу, борись як у сні!
В тебе немає причин програвати.

Крізь страху вогонь і крізь полум’я болю
Коли ти згораючи тонеш в думках,
Звичайно, покластися можеш на Долю…
Та не забудь і про Силу у своїх руках!
2016

На небі є зірок чимало
І кожна з них це новий світ,
Нас світло пізнання чекало,
Був безкінечним наш політ.

Вже сотні років за кормою
І безкінечність вдалині,
Чи залишились ми з тобою
В холоднім космосі одні?

Наш дім загинув, розвалився,
Помер в нас просто на очах.
Віри світоч наш розбився…
А дух надії в нас зачах

І ось, галактика безлика,
Конгломерат чужих світів.
Я впевнений, знайдеться тиха
Бухта що захистить від штормів.
2016

До бою готові! Сказали солдати
Зброю узявши, вдягнувши броню.
До бою готові по матері брати
За рідную землю, за неньку свою!

До бою готовий, вогонь розпалився
У душах, той щирий, той гордий вогонь.
До бою готовий, день розпочався
Снігу додавши до матері скронь…

У сутінках бій до кінця наближався
Там мертві лежали… А інших в полон
До бою готові нові патріоти!
Добою готові… І знову в огонь.
2014

У вічній темряві безмежного мовчання
Лягли слова мої рядами світла,
І поки буква не впаде остання,
До останнього ковтка повітря.

Я говорити буду і кричати
Легені мої поки не згорять.
В надії темряву оту прогнати,
Ту темряву, в якій усі мовчать…

Але оці рядки – як іскра,
А замість крику – шепіт з моїх уст.
І світ я сам не зміню звісно
Та може хтось мене почув?
2017

На світі є така країна
ЇЇ на світ весь прославлю,
Це любі друзі Україна
Любіть її як я її люблю!

Тут часом лихо та незгоди
Але завжди перемагали їх,
Завойовували нас чужі народи
Та виривалися ми з сітей їх.

Часто немає гарної погоди,
Грязюка в нас буває до колін.
Кожен день у нас пригоди
Любимо все ставити на кін.

Найбагатші в нас нардепи,
Найбідніші лікарі та вчителі.
Нас усіх вони зведуть у склепи
А щось добре є на цьому тлі?

А як же наші рідні чорноземи
Слава нашої чарівної землі,
Писали і вірші й поеми
Наші земляки поети у імлі.

Блистіли козаків шаблюки,
Топили чайки галери турецькі,
Втікали ляхи й москалюки
Як раніше хани половецькі.

А спортсмени переможці
Кличко брати та Вірастюк силач?
Нас прославляли люди ці,
Не відступали від невдач.

Співати вміли з давніх пір
Народних є пісень багато,
Та й рок у нас крутий, повір!
Музика для нас як свято.

Коротше, всяке в нас бувало,
А як часто горе було в нас
Та щастя завжди десь чекало
Терпимості великий є запас…

Ось така наша країна,
Я попри все її люблю!
Це любі друзі Україна
Любіть її як я її люблю!
2013

Чи є на цьому світі Бог? На це питання,
Всього лиж відповіді може бути дві.
Не дивлячись на церкви всі старання
Крім так, багато хто з нас скаже ні.

А з цих хто скаже так, велика частка
Насправді в житті не вірять ні у що
І Біблія для них це просто казка
І ангели небесні всі, для них ніщо.

А віра – це для них як звичка
«Всі ходять в храм і я піду
А як не піду, то біда ця невеличка,
Священник відпустить коли я прийду»

А ті люди, що віри не мають
Ті всі що кажуть, що доля це міф.
Тії хто вірять що Бога немає…
Вірять у себе в безмежжі світів!

В кожному з нас є віри хоч капля
У небо, у сонце і в себе, в любов.
Від віри залежить і доля і щастя
Віра основа земних всіх основ.
2014

Тиша… Вітер між листками
Чутно як трава росте,
Мрія бродить між рядками
Все шукаючи мене.

Спокій… Річка неквапливо
Води свої в океан несе,
Невже насправді це можливо?
Надіюсь сильно я на це!

Насолода… Зараз відчуваю
Жар вогню і сонячне тепло,
Неначе щастя в венах маю
Солодко-терпке, як вино.

Щастя… Поруч мене мрія
Навколо мене, у мені
Здається, я живу у мріях
Чи мрії сховані в мені?
2015

За каплею капля, на землю
Летить з безмовних небес.
Життя прожив я даремно,
Не зустрів я ніяких чудес!

А вогонь як в мені розгорявся
Так відразу і затухав…
Удачі я зовсім програвся -
Смерть свою їй, здається, віддав.

Тепер я існую, безликий
А секунди все мимо ідуть,
Тепер я безвітряно тихий
І мене за Межею не ждуть,

Про світ я не знаю нічого
Хоч був я всюди й ніде.
Не робив я і доброго, злого
Я робив лиш таке що зійде

Багато помилок позаду
А правильний шлях лиш один!
Я залишки духу поставлю,
На вівтар, і залишиться дим…

Так моя нитка безбарвна
На вишивці Долі крива
І сповідь для кого, ця дивна,
Вибирає тепер лиш Вона.
2016