Коли зустрів в дорозі смуток,
коли відчув поразки смак,
хоч для надій залиш притулок,
не втрать безцінне за мідяк.
Узрівши лиш біди відтінки,
зламай її гнилий кістяк!
Змети пустих дилем пилинки,
не жди Всевишнього ти знак!
І вихід легко знайдеш поруч,
все змінить істини ковток,
та кволості собі не вибач,
уважно слухай цей урок.
Не смій впадати знову в розпач,
до успіху зроби свій крок
Недуг з тривогою у змові,
мов фенікс, вічний їх росток,
цей страх розбавлений у крові,
скеруй життя в новий виток!
Повір космічно творчій силі
потужності людських думок,
повір у справи неможливі,
зніми з уяви хибний блок!