Я далеко кудись утечу,
Бо до тебе дороги не маю.
Може я не насправді живу,
А тебе взагалі ще не знаю.
Може ти лиш моє почуття ,
Біль і виклик лихої тривоги.
Я б за тебе життя віддала,
Та напевно в нас різні дороги.
Що ведуть мов за руку кудись,
Де за хмарами сонце зникає.
Може я не живу взагалі,
А життя моє марно минає.
Ти уже не зустрінеш мене,
Бо вже пізно і часу не має.
Не було ні тебе ні мене,
Хто ми звідки?
Ніхто це не знає.
Те , що трапилось з нами видіння,
І кохання уже не існує.
Зрозумій , що мене вже не має,
Бо мій образ ніхто не змалює!
2011 рік

Дивилась в небо та молила Бога,
І в церкві свічку запалила.
То проклинала все на світі,
А після як вовчиця вила.
Змарніла мати біля сина ,
Схилила голову в труну.
Навіщо ж ти пішов єдиний,
На тую клятую війну?
Чому мовчиш , ти чуєш кличуть,
Тебе героєм як хотів.
Твій шлях троянди покривають,
Дали не мало орденів.
Ось обіцяли гроші сину,
І співчувають нам батькам!
А я ніяк не зрозумію,
Як можна жити тим катам?
Вони продавши все на світі,
Плюють народу у лице.
О Боже праведний, єдиний,
Коли вже ти припиниш це.
За защо нам це все за защо,
Скажи , а може чим згрішила?
Учора владу вибирала,
Сьогодні хоронила сина.
Рідненький знаєш ти відомий,
Про тебе всі в країні знають.
Чому нема мого синочка,
Коли герої не вмирають?

2016 рік