Любов моя, як птах летиш,
Тихенько пір'ям шелестиш.
Куди не гляну - завжди ти,
Оберігаєш з висоти.

Любов моя, ти не мовчи.
Ти бачиш як течуть струмки?
Чи чим цвіте моя Весна?
Куди не глянь - усе краса!

Любов моя, як птах лети.
Де буду я , там будь і ти,
І зігрівай близькі серця,
Любов моя, бо ти - це я!

29.03.2020

Кораблем, літаком чи потягом
Намагатись втекти, та не зуміти.
Тому що ти - восьме чудо світу.
Тому що ти - мої крила,
Моя надприродна сила.
І водночас закон тяжіння.
Ти мій біль, ти мій страх.
І моє розуміння.
Ти мій гріх і мій крах,
Моє божевілля.
Подарунок небес
Серед цього чистилища.
Я зустріла тебе. Покохала.
І не помилилася.

26.03.20

Холодний дощ, що лиється журбою,
Усі мої надії розлива.
Але я знаю: ще зустрінемось з тобою,
Бо з цього й починається весна.

Жовте листя впало на моє волосся,
Вже без сумніву, то бушує осінь.
Вже десята а хтось ще й досі,
Не прибрав свою теплу постіль.
Ідучи по ранковій вулиці
Я до тебе ніжно притулюся.
І мені не холодно, зовсім
Хоч по вулицях біситься осінь.

Я хочу у сні закохатися
І бути разом з тобою.
На вищі скали забратися
Торкнутися неба рукою.

Хочу у сні закохатися,
Пірнути в глибоке море.
Тихо тобі усміхатися,
Відчути як серце хворе.

Я просто хочу кохати
І дертися знову нагору.
Від щастя крила здіймати,
Летіти знову і знову!

Колись ти мені подзвониш
Піти пройтися, чи з іншим наміром.
Колись ти мені дозволиш
Забути мого страху гамір.
Колись це стане належністю,
чи просто не матиме значення.
Я буду тобі протилежністю,
А часом мінятиму бачення.

...........................

Колись безумовно відбудеться,
Представиться твоїм іменем.
І мрії мої пробудяться,
Під срібним надії інеєм.

Був час, коли не все ще втрачено.
Чи навіть більше - усе попереду.
Тільки "Вибач" і тебе пробачено.
Тоді слова не вимагали перекладу,
І ніщо більше не мало значення.

У пошуках чогось схожого до вічності,
Ми знову ходимо на побачення.
Життя проходить, набирає ліричності.
І все ж, ніщо не має значення.

Поки час вітром носить
Ледь теплі осінні грози,
Любий, забудь про осінь,
Попереду ждуть морози.

Любий, забудь й про зиму,
Зараз не час зітхання.
Любий, до тебе лине
Весна - пора кохання.

А тепер, у весняний вечір,
Коли тепла уже вдосталь,
Обійми мене ніжно за плечі,
І не вертайся більше у осінь.