забуті обіцянки стають віроломні
невичерпну юність вичерпує сум
задуми Бога вже здаються убогі
яскраві очі тьмянúми стають

перша закоханість вже не надихає
несправджені мрії спати дають
зневіра у людях скорш не подивляє
а пліч-о-пліч зі мною продовжує путь

прожúте позаду снує тягарем
досвід - нікчемний, реальність - бутор
та вогник надії в мене ще є
бо сонце ще сяє, хоч нáвколо брудно

журавель у небі - то для душі
що радує душу завше важливо
та мінорні тона наповняють пісні
бо незагоєні рани ще ниють зрадливо

всесвітня печаль - обраний мною тягар
самотність приїлась якось випадково
гармонія з болем - божественний дар
але чомусь я не бачу Бога довкола

05-09-2017

невимовний біль породжує замкнутість,
та, в свою чергу, породжує страх.
біла брехня дає волю абстрактності,
та робить ще складнішим буття.

відмова від буденності - побіг від себе,
жага до нового вже як жага до життя.
кругообіг буторності, залишений в небі,
чекає від кожного лише каяття.

знеславлена честь шкребе душі стіни,
незламлений дух плекає лють.
блаженний спокій - в минулому нерви,
образа дає побачити суть.

слабке серце - це випитий келих.
сльози - омана: печаль вже пройшла.
кров з молоком течуть в кожного в вені,
та часу вже майже ні в кого нема.

12-08-2017