День такий
Який непомітно пролітає повз тебе
Висковзає з найміцніших рук
Як літак, що ніжно пестить небо
І волочить за собою тільки звук

Ніч така
Якої ти зовсім не контролюєш
Вона приходить до тебе задумливо, тихо
Ти можеш лише сказати, що колись таки її полюбиш
Або не сказати нічого
Щоб не накликати лиха

Ранок такий
Яким ти хочеш бачити його уві сні
Божевільно щедрий, божевільно живий
Як вишневі сади навесні
Як намистини
із дитячих мрій

Вечір такий
Який приходить в порожню квартиру
Коли гості розійшлися по домівках
Коли говорить лиш подих
німими вустами сатири
Як вінтажне кіно на пошарпаних кіноплівках

2017

Туман зароджується у низовині
Спираючись на пагорб,
Змішується із сигаретним димом
Закутує ліхтарі у далечині
І накриває місто осіннє
Неначе турецький килим

Піднімається вище із плином часу
Ще трохи
і потопить струнку телевежу
Його спокій порушують так не вчасно
Автомобільні фари, вгризаючись
У сріблясте мереживо

І коли намагаєшся його наздогнати
Вирушаєш у подорож
За молочною ніжністю
Все, що він може тобі обіцяти
Це холодне повітря
Налите жовтневою свіжістю

2017