Опис: Білесим дахом вкрились зорі,
І тихо плине в даль ріка.
І на засніженім просторі
Шепоче ковдра говірка.

Шепоче воєм заметілі
І скрипом криги на воді.
І лиш дерева почорнілі
Мовчать як на страшнім суді.

Й холодне сонце лиш журливо
Кидає погляд ізгори.
Й прозорий іній чарівливо
Блистить погожої пори.

І лютий вітер не зриває
Снігів пекучих з їх дахів.
Й шалена в‘юга завиває
Там,де вогонь колись горів.

А біла ковдра все пухкіша,
Все укрива лапатий сніг.
А біла ковдра все ніжніша
Й сніжинки падають до ніг.