Забув я вже, і ви, забули,
Як шлях разом отой ми гнули,
Та не зогнули до кінця,
І не досягнута мета.
Кров була ота пуста,
Що браття наші проливали,
Бо правди все ж то не знайшли,
Хто винен був, так і не пізнали.

Забув я вже, і ви, забули,
Як шлях разом отой ми гнули,
Та не зогнули до кінця.
Вернулись знов на ті місця,
Звідки ми і починали.
І знов прийшли нові кати,
Або ж самі катами стали,
Рідну неньку в такі борги загнали,
Що виходу і внуки не знайдуть.
А діти вже в чужі краї ідуть.

Забув я вже, і ви, забули,
Як волю тяжко ми здобули.
Не одні пройшли літа,
І не одна була війна.
Та все одно ми не навчились
І між собою, знов, не помирились.
Самі себе в ярмо штовхаєм
І свою землю розриваєм.
Одні біжать на захід,
Інші рвуться все на схід,
А головне, то ви забули,
Що рідної землі ми рід.
Що у нас одна, одна країна,
І одна ми є родина.

Забув я вже, і ви, забули …