Автори / 
  Ігор Терен (2018)    
  
     
 | 
 | 
    Рубрики
 / Ліричні етюди  
 
  
      
    
Опис: В тому числі аірші, які шукають мелодію. 
        Огляди  ⁄  Переглянути все відразу
    • 
    Наслідування                      
              • 
    Весна в розстрочку                       
              • 
    Домашній сон                      
              • 
    Там, де рай                      
              • 
    Вчителька                      
              • 
    У течії омани                      
              • 
    Приречення                       
              • 
    Жалі необачного парі                      
              • 
    Запрошення до пародії                      
              • 
    Літня жура                      
              • 
    Було чи ні?                      
              • 
    Коловорот                      
              • 
    Репетиції незвіданого                      
              • 
    Як-не-як і коли...                       
              • 
    Смутна пора                      
              • 
    Май в карантині                      
              • 
    Квітневий шум                      
              • 
    Доля без кебети                      
              • 
    Обсервація творчості                      
              • 
    Привіт у стилі ретро                      
              • 
    Міні-романи                      
              • 
    Територія непройденого                      
              • 
    Крок у юність                      
              • 
    Колядування                      
              • 
    Соняшникове дитинство                      
              • 
    Біс в ребро                      
              • 
    Лісова трагедія                      
              • 
    Пахне зимою                      
              • 
    На вихід                      
              • 
    Усмішка дежавю                      
              • 
    Дачна новела                      
              • 
    Осінь на розпутті                       
              • 
    Естафета оновлення                       
              • 
    Ріка пам'яті                      
              • 
    Жовтневий вернісаж                      
              • 
    Протест                      
              • 
    Любов по спіралі                      
              • 
    Дідове літо                      
              • 
    Осінні витинанки                      
              • 
    Безумство хоробрих                      
              • 
    Затяжні канікули                      
              • 
    Осінь по колу                       
              • 
    Додому                       
              • 
    Фабула щастя                      
              • 
    Літній ранок війною                      
              • 
    У промінні зорепаду                       
              • 
    Пам’ять  серця                      
              • 
    Душа і серце                       
              • 
    Фікція  життя                      
              • 
    Пасіка                      
              • 
    У павутинні таїни                      
              • 
    Зоряний привіт                      
              • 
    Літо на спомин                      
              • 
    Не розвіяне у снах                       
              • 
    Фронтовий вальс                      
              • 
    Мій край                      
                  
        Переглянути всі твори з цієї сторінки
      
  
Не новина, що літо догорає. 
Його не зупинити ні на мить
             
                  Його не зупинити ні на мить
Досіває як на рану солі
завірюха іній і сніги...
             
                  завірюха іній і сніги...
ІУ сни прилітає весна
і з нею хороші новини –
             
                  і з нею хороші новини –
Заманюють оманливі світи,
де маємо усі відпочивати
             
                  де маємо усі відпочивати
Її ще пам’ятають молодою. 
Із вогником у погляді яснім
             
                  Із вогником у погляді яснім
Чоловіку мало мати все, 
що не заборонено мораллю,
             
                  що не заборонено мораллю,
Уві сні дорогою іду я, 
а по косогору, наяву,
             
                  а по косогору, наяву,
Той самий Спас, та інший серпень.
Ось-ось і осінь на порі
             
                  Ось-ось і осінь на порі
І горе уже – не біда. 
Робінзоніада триває.
             
                  Робінзоніада триває.
В гаю уже зозуля не кує 
і солов'їні арії не чутні,
             
                  і солов'їні арії не чутні,
–	 А пам'ятаєш, на Купайла 
у лісі папороть цвіла
             
                  у лісі папороть цвіла
Навідуюсь до  свого краю, 
коли на це ще сили є,
             
                  коли на це ще сили є,
Світає... і світиться світ 
у сяєві іншого світу.
             
                  у сяєві іншого світу.
Природа не виховує людину, 
а, як-не-як, і радує, і вчить
             
                  а, як-не-як, і радує, і вчить
Забуяли зеленню ліси. 
Віє яблунева завірюха.
             
                  Віє яблунева завірюха.
У карантині горе не біда –
і на поези вистачає часу,
             
                  і на поези вистачає часу,
Сади стоять у молоці 
несамовитого буяння,
             
                  несамовитого буяння,
                   І 
Воюють не халупи, а палаци...
             
                  Воюють не халупи, а палаци...
Яка оказія явилась! 
Весна не за горою,
             
                  Весна не за горою,
Ну що, здавалося б, ім’я?
Ім’я – та й годі... просто, – Ліна.
             
                  Ім’я – та й годі... просто, – Ліна.
Де ви, мої нефертіті, 
милі навіки жінки?
             
                  милі навіки жінки?
Жура і сум не додають снаги. 
Ідилія ілюзією буде –
             
                  Ідилія ілюзією буде –
               І
Усе частіше бачу юні роки:
             
                  Усе частіше бачу юні роки:
Я не лечу, і не іду, й не їду 
у невідомі далі і краї
             
                  у невідомі далі і краї
Був я соняхом ще до Івана 
та і досі ношу його бриль.
             
                  та і досі ношу його бриль.
 Минає все – жага, жура, очарування, 
любов, що першою була, і є остання.
             
                  любов, що першою була, і є остання.
Іду у край забутої оази, 
минаючи приватні береги,
             
                  минаючи приватні береги,
Полетіла осінь за зимою, 
та сама її не донесе,
             
                  та сама її не донесе,
Сиджу собі і горя ще немає, 
а може, і не буде як умру
             
                  а може, і не буде як умру
Не обіймаю неозоре, 
а – чи було, чи не було,
             
                  а – чи було, чи не було,
У колориті білої зими 
малюю за садибою дерева.
             
                  малюю за садибою дерева.
У тумані сіріють алеї, 
серед осені кряче печаль.
             
                  серед осені кряче печаль.
Запасають жолуді дуби, 
червоніють падуби і вишні.
             
                  червоніють падуби і вишні.
Іду у висоту із низини
і поки це описує рука,
             
                  і поки це описує рука,
Добирає урожайне літо
качани і колос до куля
             
                  качани і колос до куля
Купиною осінньої аури
догорають кущі,
             
                  догорають кущі,
Начало є, то і фінал  буває, 
хоч іноді й повторюється знов
             
                  хоч іноді й повторюється знов
На луги і гаї, і садами оточені села 
осідають тумани і тане омана очей.
             
                  осідають тумани і тане омана очей.
Як природа блукає по колу, 
так і ми – по траві і росі
             
                  так і ми – по траві і росі
Я пам’ятаю юного хлопчину, 
душа якого рвалась у політ.
             
                  душа якого рвалась у політ.
Нема коли поглянути угору.
Та і навіщо линути у даль?
             
                  Та і навіщо линути у даль?
Під ногами  знову шелестить 
в’яле і сухе опале листя
             
                  в’яле і сухе опале листя
Ось і серпень осінь доганяє
по заборонованій ріллі.
             
                  по заборонованій ріллі.
Юрмою ідемо у маси, 
п’ємо отруту як вино
             
                  п’ємо отруту як вино
ІДо світанку – урочиста мить.
На орбіті тане двоєликий,
             
                  На орбіті тане двоєликий,
Не цілую, але обнімаю 
як давно і недавно було.
             
                  як давно і недавно було.
Чи фіксує побачення наші
те, що й досі єднає серця?
             
                  те, що й досі єднає серця?
Як не є, а іноді буває, 
що не настає цілюща мить.
             
                  що не настає цілюща мить.
Літа не додають до віку, 
а віднімають те, що є.
             
                  а віднімають те, що є.
На пасіці дзуміє і гуде, 
а я у літній келії куняю.
             
                  а я у літній келії куняю.
Іще обіймуться  не раз 
жура з журбою.
             
                  жура з журбою.
Салют, моя зоре! Я – у дорозі, 
а ти сіяй, не забувай, пиши.
             
                  а ти сіяй, не забувай, пиши.
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
             
                  гарячі ночі, а не самоту,
Не зів’яла у лузі калина, 
а у пам`яті – ті чагарі,
             
                  а у пам`яті – ті чагарі,
Напишуть поети
пісні, і сонети,
             
                  пісні, і сонети,
У краю червоної калини 
по траві й росі
             
                  по траві й росі
