Автори /
Ігор Деркач (2018)
|
Рубрики
/ Акценти
Опис: Твори на тему громадянської лірики з політичними відтінками
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Графоманія
•
Стихії епопеї
•
Химери диктатури
•
Довга дорога в нікуди
•
Позаштатним творцям літератури
•
Повторення пройденого
•
Розчарування
•
Приватне і суспільне
•
Особливості поетичної популярності
•
С'est La Vie
•
Коротко про довгождане
•
Реальне об’явлення
•
Прожекти рептилоїдів
•
Перед воскресінням
•
Пекельне досьє
•
Походження бомонду
•
Мистецькі перегони
•
Останнє слово
•
Шлях до перемоги
•
Колізії ілюзій
•
Роздуми про рулетку
•
Мертві душі окаянного електорату
•
Собачі мітки імперії
•
Викрадення Європи
•
Ніколи
•
Довга дорога безмовності
•
Маркітанти поневолі
•
Бенефіс пропаганди
•
Нагадування – всьому світу
•
Вакцинація війною
•
Час армагеддону
•
Тропами та дебрями
•
Рашпілем по склу
•
Деформації реформацій
•
Бісова комедія
•
Останні трупи Союзу
•
Сансара по-українськи
•
Поетика нейтралітету
•
Жертви писемності
•
План Бе
•
Пірати ХХІ віку
•
Точка відліку
•
Пандемія ненависті
•
Пора розчарувань
•
Собачі перегони
•
Розвіяне сімейство
•
Розворот на радіан
•
Маршрутами Донкіхота
•
Недоварена каша
•
Вчорашнє завтра
•
Сьогоднішнє вчора
•
Оказія
•
У покрові дня
•
Колись і тепер
•
Коловорот сущого
•
Сновидіння наяву
•
Попурі
•
Рефлексії дня
•
Пацаки
•
Убивці правди
•
Приборкання осатанілих
•
Окупанти престолів
•
Не звідане на досвіді
•
Заручники минулого
•
Опозиція совковості
•
Вчорашній сон
•
Парадокси негоди
•
Історія писаної торби
•
Парад у тупик
•
Парад антиподів
•
Нутро і тло контрреволюції
•
Чистоплюям
•
«Березневі іди»
•
Напередодні апокаліпсису
•
Кінець дискусії
•
Заповітне слово
•
Синдром щура
•
Сценарій сюр
•
Освоєні горизонти
•
Історія з географією
•
Пророцтво
•
Граф'ям на літеру Е
•
Сеньйор бандито
•
Бімба уповільненої дії
•
Буквоїдство
•
Дегенератам п’ятої колони
•
Скрепи на горизонті
•
Саміт 2
•
Обо-юдо-любіє
•
Питання руба
•
Сюжетний образ
•
Володарі білих кілець
•
Парадигми слова
•
Творці – не графомани
•
Компартійна трійця
•
Безсрібники
•
Національні особливості окупанта
•
Ментальні скрепи
•
Про зелень
•
Проворонені орли
•
Пророк
•
Рокіровка
•
Прогнози
•
Фантасмагорія
•
Паралелі незримого
•
Гібридне потепління
•
Від першої особи
•
Нюанси войовничого наративу
•
Обездолені
•
Доба перемін
•
Доба перемін
•
Під музику Мордору
•
Зиґзаґи творчості
•
Україна сміється
•
Сугестії буття
•
Діагностичне резюме
•
Воно(18+)
•
Криза жанру
•
Святоша у ризах люципера
•
Кошеня у чоботях
•
Палітра насущного
•
Вхід і вихід
•
Повзуча реінкарнація
•
На узбіччі
•
Совкова табакерка
•
У світі Езопа
•
Зиґзаґи творчості
•
Тяжка карма
•
Полуда
•
Відрижки імперії
•
Оглашенні
•
Бенефіс
•
Під сурдинку дощу
•
РS
Переглянути всі твори з цієї сторінки
І
До автора немає інтересу,
До автора немає інтересу,
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
поки параноя у кремлі
І
Не конає ірод моровий.
Не конає ірод моровий.
Їхали ми, їхали і от,
нібито, доїхали до краю,
нібито, доїхали до краю,
ІДивує зоологія еліти
в політиці, поетиці, борні...
в політиці, поетиці, борні...
Обмануті є ще усюди
і бідні, тому що дурні,
і бідні, тому що дурні,
ІНам помагають, бо іде війна
Європою і мало є надії,
Європою і мало є надії,
Гірка печаль оповиває душу –
немає пієтету до рідні,
немає пієтету до рідні,
ІГасити маяки не маю права,
бо їм видніше, поки на межі
бо їм видніше, поки на межі
Ми й досі не оснащені бронею
у тій же мірі, що і вороги.
у тій же мірі, що і вороги.
Коли настане золота пора,
мине доба воєнної епохи
мине доба воєнної епохи
ІСвяте письмо поволі, та збулося
у місиві релігій і подій...
у місиві релігій і подій...
ІЄ такі в історії моменти,
що не гірше за армагеддон
що не гірше за армагеддон
Наче, тихо... нібито – субота...
свято заглядає за поріг...
свято заглядає за поріг...
ІОй, пу-сі, пу... сі... граються як діти
з вогнем у хаті опоненти світу...
з вогнем у хаті опоненти світу...
ІМи ніколи не були братами
із юрбою орків-упирів.
із юрбою орків-упирів.
Куцому до зайця не далеко.
Недалекі їхні візаві:
Недалекі їхні візаві:
Це не минає... наче – уві сні...
перед очима показова страта
перед очима показова страта
Шляху за переправою немає,
коли його второвує війна,
коли його второвує війна,
Мала надія на високе небо,
якщо не жив, а рився у землі...
якщо не жив, а рився у землі...
Життя не таїна, а гра... і на погості
у кожного свої і дата, і число...
у кожного свої і дата, і число...
Історії далекі відголоски
усе іще даються у знаки.
усе іще даються у знаки.
І
Чужу царицю маємо й донині.
Чужу царицю маємо й донині.
Як то файно, що ми не герої
і не мічені поміж людьми –
і не мічені поміж людьми –
І
Яке химерне є оце, – ніколи,
Яке химерне є оце, – ніколи,
І
Імперія щезає у імлі,
Імперія щезає у імлі,
Купувати – не вбивати,
та тремтять рашисти,
та тремтять рашисти,
Все сказано й почуто майже скрізь,
де знають, що уже не може бути
де знають, що уже не може бути
У сни ще не вривається війна,
але душа вібрує у тривозі –
але душа вібрує у тривозі –
ІПророчі сни ніякі не химери...
стоять за волю укри і бандери,
стоять за волю укри і бандери,
ІРозбита чаша Божого терпіння.
Прийшла пора гріхи змивати кров'ю.
Прийшла пора гріхи змивати кров'ю.
ІНе любо неприкаяній душі...
немає як «поплакати у шалик»
немає як «поплакати у шалик»
Каюся і сповідаюсь,
що накопичую гріх
що накопичую гріх
Одвічно гасло ратая було, –
готуйся до війни заради миру...
готуйся до війни заради миру...
Не вистачає злості
узимку на весну:
узимку на весну:
Їде і їде богемна орда
на Україну, а не в Україну,
на Україну, а не в Україну,
Життя іде – контора пише,
хоча душа «на ладан дише»
хоча душа «на ладан дише»
Ліричні поети –
окраса естети-
окраса естети-
Хто лише себе не додає
у мережу в образі світлини...
у мережу в образі світлини...
Московія у Заполяр’ї
будує газовий солярій...
будує газовий солярій...
Як жадала Раша, так ся й стало...
кража і жадо́ба – вічне зло.
кража і жадо́ба – вічне зло.
Кочуємо, як правило, у Лету,
лишаючи на пам’ять по собі
лишаючи на пам’ять по собі
ІРадіємо. Невже скресає лід?
І боїмось, аби чого не вийшло
І боїмось, аби чого не вийшло
ІЗима мітлою вимітає осінь…
О! Як її любив поет арап!
О! Як її любив поет арап!
То затихає, то лунає знову
собача пісня про легальну мову...
собача пісня про легальну мову...
Четверо нас із семи дітвори –
щирі у вірі, наївні...
щирі у вірі, наївні...
Зів'ялі кольори на диво урочисті
в очікуванні дня осінньої пори,
в очікуванні дня осінньої пори,
Витрушує суди ідальго Зеля,
аби його боялись вороги.
аби його боялись вороги.
Кримінальна влада дуже пильна –
знає що, куди й кому несуть.
знає що, куди й кому несуть.
Хто сіє, той збирає врожаї
і не паї, а землю обробляє,
і не паї, а землю обробляє,
Жити, виживаючи, не мед
і лише уява помагає
і лише уява помагає
І я ґаранта запитаю,
яка стратегія і план –
яка стратегія і план –
Мене вітають, то і я вітаю:
з Покровою! Бо є ще козаки
з Покровою! Бо є ще козаки
Коли в минулому житті
були ми козаками,
були ми козаками,
Минає день за днем, за роком рік...
на капищах, руїнах базилік,
на капищах, руїнах базилік,
Ущипнути хочеться себе,
а не молодицю за коліно.
а не молодицю за коліно.
А нас немало, хоч і не багато
любителів пілюлі і халви,
любителів пілюлі і халви,
Ми – в Україні! Я не вмію
інакше бачити себе.
інакше бачити себе.
Ніде не зупиняється орда...
на Україну простягає лапи
на Україну простягає лапи
У мережі гуляє еФеСБе.
І солов’ї, і зелі, і гордони,
І солов’ї, і зелі, і гордони,
Мої брати, що старшими ставали,
втопивши Україну у крові,
втопивши Україну у крові,
Що не божевільний, то оратор.
Славою дурною гай шумить.
Славою дурною гай шумить.
Проминає усе, що було і не буде
на чиємусь віку, на останній межі...
на чиємусь віку, на останній межі...
Ідуть поети. Їхня роль така –
у пору смути суще освітити,
у пору смути суще освітити,
Зелене й короноване мине,
хоча не діє поки-що вакцина.
хоча не діє поки-що вакцина.
І
Лечу, хоча і не світає,
Лечу, хоча і не світає,
У тілі є біологічні гени.
Наука розшифровує геном.
Наука розшифровує геном.
І
Історії заварює війна,
Історії заварює війна,
На Раші не міняється нічого.
Агонізує азія-ордло.
Агонізує азія-ордло.
У полоні, у колоні Зе
нація дорогу обирає...
нація дорогу обирає...
Ще не зачиняється сезам
і на сході іноді світає...
і на сході іноді світає...
Уся компанія моя –
як не лелека, то синиця...
як не лелека, то синиця...
Знову віє, нібито, весною,
а вертає, наче, до зими
а вертає, наче, до зими
Немає перепони і табу
нацькованій агресії зі сходу,
нацькованій агресії зі сходу,
Кумири-поети найбільші ура-патріоти
уміють волати: люби, не убий, не кради...
уміють волати: люби, не убий, не кради...
Великі люди і маленькі
по всіх усюдах на Землі
по всіх усюдах на Землі
І
Не до революції... наразі
Не до революції... наразі
Мода не міняється
і юрба не кається,
і юрба не кається,
І
Осінню, а іноді й зимою
Осінню, а іноді й зимою
І
Гуляю в основному наодинці.
Гуляю в основному наодинці.
І
Як не жаль, ми не будемо жити
Як не жаль, ми не будемо жити
Давида, як поета-меломана
в бою не подолає Голіаф.
в бою не подолає Голіаф.
Що не було колись, того й не буде.
Не буде ані -Пу, ні -ме, ні -бе.
Не буде ані -Пу, ні -ме, ні -бе.
Коли були ми ще братами,
жилося якось і тоді.
жилося якось і тоді.
Я ще іду, бо я умію
іти. Минаю камінці.
іти. Минаю камінці.
І глухому багато-що можна,
і сліпому дозволено все.
і сліпому дозволено все.
Я бачу
імперії підкошені коліна.
імперії підкошені коліна.
Ще до Трійці далеко, ачей?
А на саміт очікує трійця
А на саміт очікує трійця
Єпархія іудина єднає
юродиву юрму на всі часи.
юродиву юрму на всі часи.
Душею досягаю вище неба,
за обрії, до райдуги дуги,
за обрії, до райдуги дуги,
Картина житія за всі віки –
історія живої ойкумени.
історія живої ойкумени.
ІЩось і було, а нація не знає, –
що то воно у Франції було?
що то воно у Франції було?
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
не жав навіяні сюжети
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
і чи творю, чи витворяю,
Тиша явно не матроська.
У Гаазі – тишина.
У Гаазі – тишина.
В Одесі їдеш – як «помажеш»,
і це мене хвилює теж.
і це мене хвилює теж.
У нації Батия є ознаки :
усе й усіх усюди дістає,
усе й усіх усюди дістає,
Кацапа видає не сила духу,
а п’яна неупевнена хода
а п’яна неупевнена хода
Осінь посіяла зерня,
йде у поля і гаї
йде у поля і гаї
Рабу юрми аби лише ім’я
із ящика, по радіо почути
із ящика, по радіо почути
Поетові журитися не варто,
що він ще не відбійний молоток,
що він ще не відбійний молоток,
Повертають воїни-сини
в Україну, «із Дону додому»,
в Україну, «із Дону додому»,
Іще лишаються у моді
бої, погода й чудеса.
бої, погода й чудеса.
Одна у цьому світі дивина,
що ангели усі – на тому світі.
що ангели усі – на тому світі.
Безкрає небо, а життя – безмежне.
Ілюзії – усі мої путі
Ілюзії – усі мої путі
Гаряче літо і пекельні зони.
Історію опанувало зло.
Історію опанувало зло.
А ми іще із тих базік
і слуги у народу,
і слуги у народу,
« Ось то я!» – позаймало висоти
і видурює в нації час...
і видурює в нації час...
Не застує едему біднота,
якої і раніше вистачало.
якої і раніше вистачало.
Ще лунає: «слава Україні!»
Нація плекає оберіг...
Нація плекає оберіг...
Ще лунає: «слава Україні!»
Нація плекає оберіг...
Нація плекає оберіг...
Не линяє іще триколор.
Нависає над Києвом карма.
Нависає над Києвом карма.
Диктує небо, а пильнує око...
і те, що сивина у бороді,
і те, що сивина у бороді,
Нема коли сміятися, панове.
Усе, що мали, в Лету загуло.
Усе, що мали, в Лету загуло.
Існує все і водночас.
Буває,
Буває,
За волю – це неначе за «Свободу»,
але нехай живе порохобот,
але нехай живе порохобот,
Команда Зе дає вонючий пшик.
На зелені кайфують разумкови,
На зелені кайфують разумкови,
ІНе хоч війни, то не бажай і миру
своєму опоненту, та однак
своєму опоненту, та однак
Всі грішні, і лукаві, і не дуже,
не пам’ятають, де вони взялись.
не пам’ятають, де вони взялись.
Мішок уже розв’язаний. Європа
побачила у величі й красі
побачила у величі й красі
І
Граблі пора міняти на лопату,
Граблі пора міняти на лопату,
У Рашію не їдуть поїзди,
на заході триває чудасія,
на заході триває чудасія,
Уже готова мафія нових
облич і лиць нуворишів у Раді
облич і лиць нуворишів у Раді
Не застую юрбі,
іду собі та й годі.
іду собі та й годі.
Ще не плює на обране народ
і не кусає лікті у надії,
і не кусає лікті у надії,
У міражі омріяного лету
до ирію готові журавлі,
до ирію готові журавлі,
Пишеться як чується. Гадаю,
є удача – Богові хвала.
є удача – Богові хвала.
Юрмі байдужій не пасують вірші,
а небайдужим випадає більше
а небайдужим випадає більше
Людей не знати – то лиха біда,
а знаєш, не здивуєшся ніколи,
а знаєш, не здивуєшся ніколи,
Усім відомо, – де війною віє,
чекай із «іхтамнєтами» Москву.
чекай із «іхтамнєтами» Москву.
Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
І не байдуже тим, кому не все одно,
І не байдуже тим, кому не все одно,
І
Уже й не знаю, із якого краю
Уже й не знаю, із якого краю
Ідуть дощі. Яка то благодать!
Небесне море землю поливає,
Небесне море землю поливає,
Усе, що мали, це – до хліба сало.
Що маємо? Дорогу у Союз.
Що маємо? Дорогу у Союз.