І тихо в кімнаті,
І томні зітхання
Від стін відлітали,
Прикрасивши ніч.

І пальці по шкірі,
І ніжні обійми,
І ніби навіки,
Вони віч-на-віч.

І зорі, і місяць,
Прокравшись крізь вічність,
Освітлюють місце,
Де він та вона.

І тихо, й чарівно,
Кохання невпинно
Поєднує їхні
Життя.

2018

Пуста квартира, в якій я сам на сам з собою.
Ніби закон, що людям треба люди.
Так вийшло, у більшості пріоритет - свобода,
Навіть в пустій квартирі, і нікуди.

Є своєрідний шарм у повній пляшці вина.
Є шарм у чорній спідній білизні.
Кому це потрібно, коли поруч нікого нема?
Момент ні для кого, звісно.

Так тихо, що чути власного серця стук,
Звук вина із пляшки у склянку.
Моторошно темно і тихо в кімнаті тут,
І сам на сам із собою до ранку.

Кому відкрити свої найтемніші бажання?
Кому розказати світлі етюди?
Яка ж банальна відповідь на питання:
Людям потрібні люди.

2018