Ми проїбали ще одне літо,
разом із ним - невловиму стипендію,
ми не зробили нічого в липні,
ми вже забули, що було в червні.

Тиждень за тижнем, місяць за місяцем,
справи - як завжди, нічого нового,
друзі, книжки, цигарки, і бісять нас
відео з морем і фотки з Лондона.

Але в цей час ми сміялись і плакали,
але в цей час під вином, пивом, вермутом
мітились найграндіозніші плани
найважливіших досягнень і звершень.

Нам вісімнадцять і ми ще не вкурюєм,
що і до чого, і як світ влаштований,
нам вісімнадцять і ми просто ду́рні,
але ми ду́рні лише тимчасово.

Прийде наш час - станем все розуміти,
це ще не фініш, не край, не берег,
не забувай, що пройобано літо,
лише його, а життя - попереду.

2019

Город смотрит на нас проводами
допотопной замызганной улицы;
дни здесь тянутся, словно года
дорогая, мы - просто вода,
дорогая, мы просто обкуримся.

Я рисую асфальт и машину,
как старая песня, заезженную,
мы тонем в прозрачном дыму,
мы когда-то станем известными.

Тебе мало одной сигареты?
Так возьми же, возьми ещё одну,
чтобы легче вскрывать секреты,
чтобы легче простить вину.

Извинить мои взгляды и вздохи,
и предать наши дни огню;
я останусь навек одинокой,
я сюда никогда не вернусь.

Ты уйдешь, не стесняясь, не глядя,
тебе нечего будет вспомнить,
не позволив себя любить,
не позволив себя обнять,
так позволь же хотя бы запомнить.

30/05/2019

зорі, зірки, сузір’я і зорепади -
холодні душі колись таких теплих тіл
лід і вогонь - ваша одвічна дуада
світанок і вечір - ваш циклічний уділ

Великі Ведмедиці, Ліри, Кассіопеї -
наскельні малюнки насуплених давніх жерців
заплутані коди, що відчиняють двері
у міріади нових загадкових світів

зоряне небо - майстерно зшита куліса
древнього амфітеатру на ймення «Земля»
щедро оздоблена шовковиста завіса
срібною ниткою без початку-кінця

а завтра хтось візьме і зірве цю пелерину
і Всесвіт на сцені небес зіграє на біс
і що тоді перед Ним є смертна людина?
приземлена хмарка протонів, нейтронів і сліз

14.07.2018

у космосі також нема спокою
у космосі все лускають зірки
немов горіхи, метеори полосою
лаштуються до бою, як полки

у космосі сичать швидкі комети
гримлять хвостами, наче поїзди
там втратять ціну цифри, альфи, бети
омеги, тангенси, константи, полюси

там виморозить холодом безодні
їдким вогнем обпалить людський зір
і всмокчуть в себе злі, вічно голодні
сліпі й беззубі пащі чорних дір

а ніч нашіптує щось про Юпітер, Іо
Денеб, Антарес, Дубге, Оберон
і ще - що й ми були космічним пилом
земнистим тілом тру́хлявих зірок

18.06.2018

у мене з безсонням свій алфавіт, свій шифр, свій шрифт
у мене із ним спільні жарти, жести і міміка
безсоння мене розуміє краще, ніж ти
і ніч розбавляє словами, колись твоїми

безсоння не відпускає мене ні на крок
та жодного натяку на металеві руки скутості
у мене до нього звикання, стокгольмський синдром
це звичка, до болю заучена, звихнена, скрючена

безсоння - наркотик, безсоння - тягучий яд
безсоння всі «вчора» лаштує у одяг «сьогодні»
розбито годинники, зірвано календаря
новий часопояс, новий часовимір, чужий часопростір

02.08.2018

літній вечір лікує денну втому
і місяць сьогодні - всевидяче око небес
вечірнє місто - любов, папіроси, балкони
вечірнє місто - суміш чужих адрес

у сірих будинках лишилося трохи шарму
бо хтось у затхлій квартирі вмикнув ноктюрн
і навіть електростовпи відчистили карму
собі, бо дроти їх - кустарна подоба струн

опалове небо в желейний випало осад
липневе повітря липне і глушить звук

ти ходиш під перевернутим синім келихом
що вислизнув із чиїхось тремтячих рук

01.08.2018