Я бачив, як вона плаче ночами.
Я бачив, як вона говорить німими губами.
Я бачив, як вона торкалася збентежено маски.
Я хотів сказати: «Зніми її і послухай мене уважно.

Нас мільярди, і ми зовсім не схожі.
Неординарно звичайні прохожі…
Але все одно одягаємо кляту маску.
Давай же, затягуй на потилиці пов’язку.

Ти не розумієш, що втрачаєш дещо.
Свою душу, а ще гірше – чисте серце.
Маскуєш своє обличчя незграбними лінями й нитками.
Викинь цю марлю і гіпс! Заміни це все хорошими думками.»

Я бачив, як вона дивилась в мої вічі.
Я мовчав увесь цей час, хоча речення були вже.
Я згадую цей день, проклинаючи усе на світі.
Бережу її маску, доки вона береже мене на тому світі.

2018