Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Костянтин Головко (1979)




Поеми

  1. На що пішло твоє життя?

    На що пішло твоє життя?
    Спитав я в того пияка,
    Діставши гроші з гаманця,
    Що попросив мене подати.

    -Ну..як...на що...?

    Я жив... Любив...і працював!
    І діти в мене були... також.
    Хотілось всього, мандрував,
    А потім все набридло якось.

    Не відчував, я крім огиди,
    Нічого...але в пияка
    Спитав я не подавши виду,
    А у дітей судьба яка?

    -Чому були? І де тепер?
    Чи, не дай Бог, вже хтось помер?
    І від тих слів: дітей і смерті...
    Відчув, що колить мені в серці.

    Підвів п’яниця очі сиві,
    Я пам‘ятаю їх до нині.
    -Це я помер, вони в порядку,
    Їм не потрібен такий батько.

    Промовив він, й заплакав тихо.
    Ой Да, недавно дідом став!
    Змінивши так ті сльози сміхом,
    Як тільки це мені сказав.

    Продовжив сповідь той пияк.
    Але не завжди жив я так,
    У мене було все в порядку,
    Сім’я моя жила в достатку.

    Старався, сильно, як в людей,
    В моїх дружини і дітей.
    Щоб в хаті було і на столі,
    Та кожне літо ще й на морі!

    Для того важко працював,
    Та вдома рідко я бував.
    А діти часом тим росли,
    І день за днем пройшли роки.

    Не бачив як, пішли, сказали
    Як зубки різались, навчались.
    Я батько їм, а наче й ні,
    Так з ними стали ми чужі.

    Ще наступила криза та...
    Тоді ж роботу втратив я!
    І дома був я цілий день,
    Та й заважати став як пень.

    Не те сказав, не те зробив,
    А жінка криком - не сиди!
    Пішов світ за очі із хати,
    Роботу будь-яку шукати.

    І працював я так будь де,
    А ще й частенько хтось нальє.
    Коли прийшов і в якім стані,
    Всім було зовсім не цікаво.

    І день той- він прошепотів,
    Аж голос його затремтів.
    Коли відбулось восени,
    Запам’ятаю назавжди.

    Іди вже геть, мені сказали,
    І ось, важкі часи настали.
    І знаєш, гірка правда в тім,
    Так краще всім, мені і ім.

    І чесно кажу, легше стало,
    Хоч і здоров‘я зовсім мало.
    В один день зникли всі турботи
    Потреба в пошуку роботи...

    Грошей ще трохи попрошу,
    І в магазин собі піду.
    Візьму на потім і на зараз,
    Й пішов собі, як брудна хмара.

    Тоді вже дуже поспішав,
    Але іти не зразу став.
    А може щось я пропустив,
    Деж помилку він допустив?

    І з часом, лиш, приходить досвід,
    Робота, це ж не ціль, а спосіб.
    Сім’я - то ж саме головне,
    А інше все, само прийде.

    І там зробив собі зізнання,
    Щоб із-за того маяття.
    Не задавав ніхто питання,
    На що пішло моє життя?...

    28.07.2018



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --