Домівки кращої немає,
Ніж Київ - вічно юний і живий.
Стоїть на схилах він Дніпрових,
Такий красивий й молодий.
Каштани цвітом буйним квітнуть,
Хрещатик від людей гуде...
Дивлюсь на куполи Софії,
Й так непомітно час іде...
Я Володимира і Ярослава місто
Не втомлююся дякувать за те,
Що він неначе та майстриня,
По намистині нам історію плете.
Мій Київ, чи є щось, що ти не бачив?
Ні бачив все: і битви, і бої;
Ти бачив мир і бачив ти паради,
Ти бачиш й зараз спогади мої.
Мій Київ, ти - столиця храмів.
Я золотом відлиті куполи,
Побачу навіть, коли тут не буду,
Почую дзвони з всіх кінців Землі.
О серце, тут навік залишся,
Душа, йому належиш ти.
Таке це рідне й миле місто,
І нам із ним у вічність йти.