Автори /
Андрій Горін
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Досі мовчали — бувайте
•
Гірке міркування почни
•
Угору подивитися чи встигну
•
На вулицях так легко загубитись
•
Вдивляюсь у твій сон
•
Пливу по літу Вашого чола
•
З панною Інною
•
Різдво чекають і нічого
•
Ще розумію
•
Ступала паморозь на поріг
•
Ви ще знайдете очевидців
•
Налий мені кохання
•
Чи вирушаю чи вірю
•
Пробачити за все
•
Обірвалися з цього дроту
•
Не звикаєш до втрат ностальгійних дощів
•
Тут стіл від пилу майже канонічний
•
Літо спливає
•
Вітер висвистує з хати прийдешніх
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Досі мовчали — бувайте:
бублик існує для дірки.
бублик існує для дірки.
Гірке міркування почни, не соромся,
в коморі замок не зривай.
в коморі замок не зривай.
Угору подивитися чи встигну,
а пальці відчувають трепет зір.
а пальці відчувають трепет зір.
На вулицях так легко загубитись,
пропасти, і проґавити, і щез…
пропасти, і проґавити, і щез…
Вдивляюсь у твій сон, як в сон чужого саду,
і яблука скотились — від остраху малі.
і яблука скотились — від остраху малі.
Пливу по літу Вашого чола,
коли у спраги не питають: «Можна?»
коли у спраги не питають: «Можна?»
З панною Інною лінію інею
ми не продовжили – тепла зима
ми не продовжили – тепла зима
Різдво чекають і нічого
їм не потрібно від погоди.
їм не потрібно від погоди.
Ще розумію, світе вічний,
де ліве й праве, хто тут крайній.
де ліве й праве, хто тут крайній.
Ступала паморозь на поріг
ще нерішуча, не знала ролі.
ще нерішуча, не знала ролі.
Ви ще знайдете очевидців
довгих буднів, обрáз і бід.
довгих буднів, обрáз і бід.
Налий мені кохання, панно Смерть,
отак щоб геть, хмеліючи, забутись.
отак щоб геть, хмеліючи, забутись.
Чи вирушаю чи вірю, що вирушив,
виширяв геть із кутків чортівню.
виширяв геть із кутків чортівню.
Пробачити за все, у часі розминувшись,
не підійти туди, де щойно ти була.
не підійти туди, де щойно ти була.
Обірвалися з цього дроту,
наче з світу ми обірвались.
наче з світу ми обірвались.
Не звикаєш до втрат ностальгійних дощів,
і біжиш без потрібних зупинок.
і біжиш без потрібних зупинок.
Тут стіл від пилу майже канонічний,
ніч із вікна намацує нетлінне.
ніч із вікна намацує нетлінне.
Літо спливає, наче несправжнє,
сливи та вишні ростуть уві сні.
сливи та вишні ростуть уві сні.
Вітер висвистує з хати прийдешніх.
Сині вуста, подорожню — одну,
Сині вуста, подорожню — одну,