Ольга Прохорчук (1988)
Народилася у другий день зими 1988 року у Нетішині, місті-супутнику Хмельницької АЕС. За 25 років встигла засвоїти три іноземні мови і побавитися у вивчення ще чотирьох, побути студенткою чотирьох університетів, написати кілька десятків віршів і побачити 20 країн. Наразі живу в Києві.
У 2014 році видала дебютну збірку “Привези мені сонця”. До того вірші публікувалися в літературному журналі “Дніпро” (2012, 2013), літературно-музичному альманасі “Нетішинських талантів дивоцвіт” (2007) та альманасі “Світло задзеркалля” (2008); читалися на різних поетичних вечорах, ХХ Форумі видавців у Львові, IV Міжнародному фестивалі “Книжковий арсенал”, при вогнищі Першої літньої літературної школи в Карпатах і на нічних вулицях Києва. Деякі особливо натхненні читання принесли мені статус дипломанта Всеукраїнського конкурсу урбаністичної поезії “УРБА-Перехрестя – 2013” і третє місце у рейтингу поетів семінару-наради творчої молоді Національної спілки письменників України (2013). У 2013 році проводила поетичну акцію “Вільний куб” у Києві.
Найбільше в житті ціную рух, досвід і людей.
***
Коли запали наші зітруться у пил
І обійми ослабнуть, неначе броня,
Отче, пошли нам достатньо сил,
Щоб знести всі утоми прийдешнього дня,
Щоб не стати васалом порожніх гонитв,
Щоб забути про кожну з болючих образ,
Щоб згадати про всіх, хто так світло любив
І чиїми руками подбав ти про нас.
Дай нам сили приборкати стріли і страх,
Дай нам віри у світлий, щасливий кінець,
В час, коли на скуйовджених наших полях
Проростає пшеницею свіжий свинець.
І коли в ошелешеній піні боїв
Розчиняється віра в небесне й земне,
Боже, пошли нам достатньо слів
Щоб сказати про головне.