Хитаються сонно дерева,
Їм вітер про літо шепоче.
І сонце, виходячи з лісу,
Збиває з них залишки сну.

Туман у промінні іскриться -
Повільно і тихо зникає.
Збирають у глечики феї
Ранкову туманну росу.

2019

Виходжу тихо на нічний балкон,
Вдихаю сум і сіль з морським прибоєм,
А зорі тонуть у глибинах темних.
Навіки гаснуть їх святі огні.

Якби ж могла я стати теж такою!
Вночі сіяла б, кликала б до себе
Втонулих в бурю духів із глибин,
Ну а тоді я теж упала б в ніч.

І тут лечу – не можу розібрати
Чи я – зоря, чи просто я, чи хто.
Який мій напрям – вгору чи донизу?

Це не важливо – суть уся в польоті,
У змахах крил незримих за спиною
І в ночі цій, у морі і у зорях.

2018