Все ще немає музики, все ще не…
…Їй, що третину життя прожила очима, спустошене
Небо, з якого пролився місяць і вихлюпнувся через край,
За змістом і сенсом ясніше за слово із гирла висрібленого пера,
Бо що то – читати, а як те слово звучить?
Цить.
…Натрусить луски дощової з отари хмар, -
Лушпинчасто-волохатих химер безногих,-
Травень, й мовчить у бузок. Вона
Каже руками: «Я бачу усе і наскрізь, бо дивлюся очима бога,
Бо ми одне одному – поводир, проповідник та провідник;
Умовне і безумовне, прихисток і перехрестя…»
Пальці снують у повітрі: «Дякую, боже, що й досі в мені не зник!»
…І бог проростає у музику, музика - у словник
жестів.

14.05.2018

Ще не вірить, та одчуває, що йдеться про
вічність для неї, бо вічний цю гру затіяв.
Ось вона, ще дитя, поглядає з круч на Дніпро,
в її серці росте, розростається Візантія.
Час-бо для вічності - то не цятки в календарі,
не сувої, папери, не довгорукі напасті.
...Тліють в землі завіти, прокляття тліють старі,
щоб різдвяній зорі із небес не хотілось впасти.
І болить під ребром, втім, можливо, й саме ребро,
бо заборони всесвітні стають на заваді мрії.
Стогнуть вітри над застиглим величним Дніпром
Та перекочують з кручі на кручу ім’я Марії.

25.12.2018

В небі нічному чиниться ворожба -
визріває прозоре світло, заховане в темний жбан,
наче жде, що зимова сутінь впаде на сніг,
і зі снігом під ранок не витримає, розтане.
Морок тут залишився б навіки, якби лиш міг -
то повзе під повіки, то тулиться біля ніг,
як собака голодний - повір! Я не вірю, та не
здужати – стільки в нім порожнечі та самоти,
сам він пустка, і відчай породжує саме тим,
і пильнує, радіє, що час спливає…
Наче маю великий статок, великий борг,
наче ночі мені надсилає ласкавий бог,
а мене немає.

22.12.2018

Не зараз лиш, не вже -
Не поспішай іще на щось чекати.
Он ожеледь сріблить дорожні скати,
І ріже час негостреним ножем
Жорсткої криги,
І ховає крихти...
Допоки так, то кожен з нас - дітвак:
І той, хто помічає власну силу
Бо визнає, що котиться в могилу
Ламкого сонця вранішній п'ятак -
Дивитись можна, та спинити як? -
І обирає глупство з німотою,
Хоч німоту і глупство лиш вдає,
Бо вже, бо зараз...
...Доти я з тобою,
Допоки ти хоч часом в мене є.

5.12.2018

...коли, наче зменшуване, я відриваю від себе частку,
за правилами віднімання має порушитись ціле.
Як точні науки, ми поза часом -
без "мабуть", "ймовірно", без віри в раптовість зцілень.
Тому, вивертаючи спогади ніжним дотиком,
грізно питаємо, чи в кишенях
є речовини, що спричиняють опіки,
і гострі предмети - лишати позначки
на мішенях
годинникових... Та віднімання до мінус один
вже встигли набриднути і наскучити.
Я люблю додаватись в твої обійми, не рахувати годин,
хоч надто колючий,
надто колючий ти.

22.11.2018

У зимового покруча гострі сріблисті роги.
Бач, ще осінь, а він вже мостить до нас дороги
І полоще старе лахміття у черевах вічних криниць -
За лахміття чіпляються зорі, і мул гомінких таємниць
Всотується у пасма.
Кажеш, приборкаємо його? Та я таких досі не пасла -
Скоро він набереться сил і постане в кошлатій вовні:
Так земля повертає страховиськ своїх назовні...
І летять порохи, і рудий срібнорогий покруч
Вже за тиждень зміцніє і зрине із нами поруч,
Щоб обрати своє
І забрати своє…
Поки ж він по імлистому морю як мертва душа снує,
І здіймає гаркаві вітри у пісках пустелі,
Я чекаю, раптом не ми, а хтось інший для нього лежанку встелить?
Ти пошепки додаєш - і ясла, гостинні ясла,
И зоря хай сіяє - не вистигла б лиш, не згасла… -
І тримаєш за руку.
...із вікон чужої оселі
Ми вдивляємось в межі низької небесної стелі.

13.11.2018

Як йде з висоти могили, з розверзнутої гори,
Слухай, не говори.
Біле її намисто - кісточки та хребці,
Хрестик зі срібним розп'яттям затиснутий у руці -
Все замкнене у труні
і незамкнене у труні.
Обрієм сновигає, мов по хиткій струні...
Із нею приходять холод і самота,
Гніт перегною, снігів і вологість глин.
Простує до тебе, наче жива - отак
Здатна зринати чорна зола з глибин,
Де приспана вічність... А в тебе лиш ніж і гріш,
І пам'ять любові, самої її не гірш -
Мов легкість пухкої вовни сліпих отар,
І камінь на серці - крило літака, вівтар...
... вранці прокинешся, від сновидінь болиш.
І голуб по підвіконню - облиш, облиш...

2.11.2018