Життя прекрасне, але жорстоке.
Поглянь на Всесвіт ти пильно оком:
Байдужість темна, її пітьма
Бентежить душу - і не дарма…

Повсюди крайність неспілих жнив
І дика пустка. Хто вже прожив
Миттєвість суму, той добре зна,
Як та висмоктує все сповна.

Вона безмежна, її прилив
Ніхто ніколи не переплив.
А особливо, коли мрійник
Неначе й був, та раптово зник.

Він бачить сонце - а то лиш диск
Феномен фізики, просто блиск.
І біль в душі - море сірих туг.
Дай знак, о Боже з чиїх заслуг

Ми тут усі, як бліді мурахи
Перебираємо власні страхи?
Чому так важко, коли краса
Водночас сповнює небеса?

Але ж одначе ти подивись
На ясні зорі, в блакитну вись!
Послухай вранці ти спів птахів
Хіба не те це, чого хотів?

О, світлі дива! О, почуття,
Які наповнюють це буття!
Я в вас топлюся, як у вині
Лечу, мов привид у далині…

Я уявляю і вірю в факти.
Я - парадокс, що танцює в такти
Безмежних фраз, які є загадка,
Відлуння сенсу, забута згадка.

Лечу! Лечу я! Й байдуже все!
Бо хвиля тепла мене несе!
Вогонь цей в мені ніколи не згасне-
Життя жорстоке, але прекрасне!

07.06.2018