Зима корону одягнула.
Морози владно в бій пішли.
В думках надія промайнула -
Наш літній спогад зберегти.

Так, тільки спогад миготливий,
Приємні зустрічі, думки...
Цей вогник у очах щасливий,
Мрії, ілюзії, казки...

Забути біль і всі образи.
Хвилини гніву і журби.
Забуть лихе і зле, одразу
З легкою посмішкою йти.

А інша буде так любити,
Як я, - дитина, не змогла.
Буде тобою тільки жити,
Смиренна, тиха і проста.

І хоч "Прощай" вуста сказали.
Клубок у горлі знов і знов.
Ім'я твоє не раз шептали
В примарній тиші молитов.

А щастя було зовсім близько.
І серце рвалось до життя.
Пробач мене. - Вклонюся низько.
І вже піду - без вороття.

09/02/2012

Вона гуляє в тихім полі
І на квітучому лугу.
Вона збирає трави. Голі
Ноги втира в свіжу росу.

Вона проста і загадкова,
І знає шепіт різних трав,
Місячні фази і готова
Допомогти тим, хто прохав.

Хто чистий помислом і серцем.
Душею прагне до життя.
Хто заблукав, став чужоземцем
І жде вже скорого кінця.

Вона покаже тихе щастя.
Навіє спогади полин.
Напоїть чаєм і в зап'ястя
Утре настояний люпин.

Вона привітна і чарівна.
В очах сіяє доброта...
Всі боягузи кажуть - "відьма!"
Ні... Просто вірить у дива.

2013