залишайся на ніч
залишайся на скільки хочеш
залишайся, я обіцяю мовчати
обіцяю, сидітиму тихо, як пес під порогом
обіцяю любити, прощати, чекати

залишайся, я стану тобі подушкою,
лежатиму поруч, і ні про що не питатиму
залишайся, будь як удома,
сиди на балконі й пий чай
з видом на Ярославів Вал

залишайся, пиши дивні вірші,
ходи до Дніпра - я тебе не спинятиму
залишайся, в нас все буде добре
я тебе, до кінця своїх днів, любитиму

залишайся, не бійся,
я стерегтиму кожен твій крок,
залишайся, нехай всі позаздрять нашому щастю
залишайся, стань моєю відвертістю
"будь зі мною" - я тобі щодня промовлятиму

Я завжди на тебе чекаю, хоч ти про це і не знаєш.
Чекаю тоді, коли втомлені леви біля Порохової вежі вкладаються спати
Чекаю. Вдивляюсь в обличчя людей, що проходять поруч.
Це так безглуздо, шукати у них тебе, бо зараз, ти мабуть десь мрієш про іншу.
Чекаю. Хоч знаю, що все вирішено за нас, що нас розділили до того, як ми зустрілись.
Чекаю, бо знаю що часом можу тобі наснитись.
Знаю, що очі твої, завжди, наповнені лише мені відомими таємницями.
Дозволяю собі трохи розкоші мріяти.
Повірити в нас, повірити в диво,
Повірити в неможливе,
Повірити в те, чого я не бачу
Це ж так легко насправді.
Прошу, повір і ти, і може, ми станемо зрячими.


2019

Я побачив тебе на пероні
Із твоїх очей лились сльози
На дворі стояла холодна зима
Ти чекала мене на пероні
І я відчув , що ти доля моя
Ти стояла сумна й невесела
І дивилася на поїзди
Ти дивилась і боялась мене не побачить
Але я вже бачив Тебе...
Ти нітрошки тоді не змінилась
Все та ж русява коса
Карі очі темніші від ночі
І твої найніжніші у світі вуста
Ти голівку тоді повернула
Твої очі зустріли мої
І на небі зійшлися зірки
Ти мене цілувала ,обіймала так сильно
казала: «Ти живий ,ти живий
А я Богу казав «Спасибі»
За те , що вижив в жахливім бою
Бо моїм найбільшим страхом,було ,
більше ніколи в житті не побачить усмішку твою.

Скільки їх тепер
з покаліченими тілами і душами?
Хто поснить їм нашу байдужість?
Хто знає як любити їх так щоб не ранити ?

Подивися на нього,
Подивися уважніше,
Бачиш замість ноги у нього метал
Він могутній як скеля,
а серце у нього кришталь

Він не хотів воювати
і зовсім не вмів стріляти
Мріяв про нормальне житло,
високу зарплату, кохану дружину,
хотів бути люблячим батьком

Його зробив ворогом власний народ
Народ, що живе на просторах Донбасу
Народ, що не знає хто йому друг, а хто брат
Іноді здається, що лімес цивілізацій, він, там!

Хочеться вірити, що все це мине,
Що веселка над східним кордоном зійде
Загояться рани, розсунуться хмари
Він нарешті знайде ту, яку буде кохати