Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017)
|
|
Рубрики
/ Співана поезія
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Гнів
•
День любові
•
З року – в рік
•
Інші
•
Біля тебе
•
Ясноокий мій соко́ле…
•
Протистояння
•
Гладіолуси в осіннім саду
•
Не поспішай
•
Голубих очей океан
•
Серпневі сни
•
Коста-Ріка
•
Дощ цілує нам кінчики пальців
•
Висота
•
Покликання свого не розумію…
•
Дорогою у зоряний рай
•
Любов уві сні
•
Там, де ти
•
Не жахайся мене
•
У залах тихих дух мигдальний…
•
Усе – твоє!
•
Якийсь таємний запах у весни…
•
Гімн Президенту України
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
блискавка б’є з очей.
День найкращий для твого кохання,
день, коли здивуєш ти мене,
день, коли здивуєш ти мене,
– Ми йшли так довго
по пустелі в обман.
по пустелі в обман.
Над віхолою – час,
над часом – часом віхола.
над часом – часом віхола.
Де літо
гойдає бірюзові віти,
гойдає бірюзові віти,
Ти живеш на верховині,
де холодний вітер нині
де холодний вітер нині
Мрія знову несе – між мелодій і слів.
Ні про що і про все ти мені розповів.
Ні про що і про все ти мені розповів.
Квітка за квіткою здіймається.
Обрій цвіте, роса зливається.
Обрій цвіте, роса зливається.
Найліпше – здогади облиш,
підстави для жури – даремні.
підстави для жури – даремні.
Час мине.
Ти пробачиш знов мене.
Ти пробачиш знов мене.
Я заблукала у серпневому бажанні
під зорепадом по нічному дну.
під зорепадом по нічному дну.
Через океани
з рифів і лагун
з рифів і лагун
Прийди, в мій дім старий постукай,
спочинок дай душі.
спочинок дай душі.
Ми згоріли у полум’ї щастя свого.
Ми, коханням окрилені, йшли на вогонь.
Ми, коханням окрилені, йшли на вогонь.
Покликання свого не розумію.
Занедбані слова, уривки почуттів.
Занедбані слова, уривки почуттів.
Пролітають вітри від весни до весни.
Віддає все сповна нам земля восени.
Віддає все сповна нам земля восени.
Ти малював любов уві сні.
Ти цілував у вуста ясні.
Ти цілував у вуста ясні.
Ні! Ти скорись мені –
такий мій наказ!
такий мій наказ!
Не жахайся мене.
Я не стільки страшний,
Я не стільки страшний,
У залах тихих дух мигдальний,
старий ледачий вітерець
старий ледачий вітерець
Твоїм є все занадто й досить,
елементарно над усе!
елементарно над усе!
Якийсь таємний запах у весни,
він проникає в душу, як проміння.
він проникає в душу, як проміння.
Коли кордони розривали Україну,
єдиний розділяючи народ,
єдиний розділяючи народ,
