Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017)
|
|
Рубрики
/ Співана поезія
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Гнів
•
День любові
•
З року – в рік
•
З висоти
•
Інші
•
Біля тебе
•
Ясноокий мій соко́ле…
•
Протистояння
•
Гладіолуси в осіннім саду
•
Не поспішай
•
Чай з медом
•
Голубих очей океан
•
І вже до тебе я холодний лід…
•
Серпневі сни
•
Коста-Ріка
•
Дощ цілує нам кінчики пальців
•
Коли кажуть: Я не ревную…
•
Висота
•
Покликання свого не розумію…
•
Дорогою у зоряний рай
•
Її вікно – щоразу без завіс…
•
Любов уві сні
•
Там, де ти
•
Ой, не треба, не треба, не треба…
•
Не жахайся мене
•
У залах тихих дух мигдальний…
•
Усе – твоє!
•
Розбрат
•
А ось і ти, мій непоспішний ранку…
•
Усецільна
•
Якийсь таємний запах у весни…
•
Колискова
•
Без слів
•
Лиш промайне мій день...
•
Гімн Президенту України
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
блискавка б’є з очей.
День найкращий для твого кохання,
день, коли здивуєш ти мене,
день, коли здивуєш ти мене,
– Ми йшли так довго
по пустелі в обман.
по пустелі в обман.
На справжній висоті
усіх життів і долей
усіх життів і долей
Над віхолою – час,
над часом – часом віхола.
над часом – часом віхола.
Де літо
гойдає бірюзові віти,
гойдає бірюзові віти,
Ти живеш на верховині,
де холодний вітер нині
де холодний вітер нині
Мрія знову несе – між мелодій і слів.
Ні про що і про все ти мені розповів.
Ні про що і про все ти мені розповів.
Квітка за квіткою здіймається.
Обрій цвіте, роса зливається.
Обрій цвіте, роса зливається.
Найліпше – здогади облиш,
підстави для жури – даремні.
підстави для жури – даремні.
Ось я маю сюрприз делікатний
через любих своїх посередників –
через любих своїх посередників –
Час мине.
Ти пробачиш знов мене.
Ти пробачиш знов мене.
І вже до тебе я холодний лід.
Слід невловимий ти спіймала
Слід невловимий ти спіймала
Я заблукала у серпневому бажанні
під зорепадом по нічному дну.
під зорепадом по нічному дну.
Через океани
з рифів і лагун
з рифів і лагун
Прийди, в мій дім старий постукай,
спочинок дай душі.
спочинок дай душі.
Коли кажуть: «Я не ревную», – не вірте.
Ревнощі стиха підточують щастя скирту,
Ревнощі стиха підточують щастя скирту,
Ми згоріли у полум’ї щастя свого.
Ми, коханням окрилені, йшли на вогонь.
Ми, коханням окрилені, йшли на вогонь.
Покликання свого не розумію.
Занедбані слова, уривки почуттів.
Занедбані слова, уривки почуттів.
Пролітають вітри від весни до весни.
Віддає все сповна нам земля восени.
Віддає все сповна нам земля восени.
Її вікно – щоразу без завіс,
щоранку навстіж дзенькає шибками,
щоранку навстіж дзенькає шибками,
Ти малював любов уві сні.
Ти цілував у вуста ясні.
Ти цілував у вуста ясні.
Ні! Ти скорись мені –
такий мій наказ!
такий мій наказ!
Ой, не треба, не треба, не треба
диким голосом рвати мене.
диким голосом рвати мене.
Не жахайся мене.
Я не стільки страшний,
Я не стільки страшний,
У залах тихих дух мигдальний,
старий ледачий вітерець
старий ледачий вітерець
Твоїм є все занадто й досить,
елементарно над усе!
елементарно над усе!
Не взнаки́ тобі плакати,
названий брате.
названий брате.
А ось і ти, мій непоспішний ранку,
дістав мене з нічної площини,
дістав мене з нічної площини,
Драгуни – дні, драгуни – дні
то по тобі, то по мені!
то по тобі, то по мені!
Якийсь таємний запах у весни,
він проникає в душу, як проміння.
він проникає в душу, як проміння.
Випити кави
й не спати, не спати.
й не спати, не спати.
Нащо мені твої слова?
Зараз німіє все.
Зараз німіє все.
Лиш промайне мій день,
мов чаплі крик короткий, –
мов чаплі крик короткий, –
Коли кордони розривали Україну,
єдиний розділяючи народ,
єдиний розділяючи народ,
