Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017)
|
Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу
•
Ніщо так не нагадує війну…
•
Розкрию очі…
•
Освідчення
•
Ти хто, Україно?..
•
Народження – красне…
•
Впиши мене у вірш…
•
Ой, які ві́рші…
•
Яка біда порівняна зі смертю…
•
Розруха плоті собі на дні…
•
Жириновський
•
Строфа…
•
Йшли люди з церкви…
•
Одеса
•
Фраґмент
•
Жебрак
•
Зрана йди по Прорізній…
•
Як на мене, то ви красива…
•
Його кожен хоче зупинити…
•
Телевізор склав складний екзамен…
•
Розповсюджене кожне моє слово…
•
Тепер, як ніколи…
•
Курка мокра ніч не спала…
•
Пензлик…
•
Очищення
•
Пізнє виправдання
•
Розплата!
•
Бувай, мій Києве…
•
Сьогодні так…
•
Огірок при хвостику гірки́й…
•
Ой, ще багато треба кави пити…
•
О, Господи, Спасителю Великий…
•
навмання…
•
Поставили їх отут…
•
Слово
•
Диву даюся…
•
Ти
•
Зозуля у годиннику кує…
•
На добру ніч…
•
Я бачу, ви спітніли не на жарт…
•
Описуючи нас…
•
Рівняння
•
Фото
•
Німотна темінь…
•
А тепер я кажу…
•
Ти перейшла до чистих форм буття…
•
Любов – наш міст…
•
Я належу тобі настільки…
•
Фраґмент ненав’язливої розмови з жінкою
•
Радію я, що вчора ві́ршів не писав…
•
Нехай я – останній…
•
Класична риба…
•
США…
•
Змова
•
Коли коханню – край…
•
Якби та й з очей замість сліз…
•
Важко тримати чужі таємниці…
•
Не бійся спіткнутись…
•
Люблю парадокси…
•
Папір – то день…
•
Зимова замальовочка
•
Важко тримати чужі таємниці…
•
Пропоную розмовляти до третьої ночі…
•
День випав із орбіти…
•
Перебільшивши біль…
•
Ти молодим терпів тяжкі докори…
•
Сокіл у Києві не приживсь…
•
Мокра вулиця…
•
Поки світ стоїть на палях…
•
Хай мир і тиша ці…
•
Багато щастя не треба…
•
Цього ві́рша нема і не буде…
•
Наввипередки мчать літа…
•
Дощова замальовка
•
Як?..
•
Моє віросповіда́ння…
•
Ліпше – не мати…
•
Дві закохані пари…
Ніщо так не нагадує війну,
як тихий мир твого страшно́го сну.
як тихий мир твого страшно́го сну.
Розкрию очі –
і здивую ніч
і здивую ніч
Не вибачай,
що я тобі не продзвонив,
що я тобі не продзвонив,
Ти хто, Україно?..
Знеболена матір
Знеболена матір
Народження – красне.
Дитинство – безтурботне.
Дитинство – безтурботне.
Впиши мене у вірш
в легенду
в легенду
Ой, які ві́рші!
Ой, які люди!
Ой, які люди!
Яка біда порівняна зі смертю
невинного дитяти чи старця,
невинного дитяти чи старця,
Розруха плоті собі на дні,
голоси непочулих слів
голоси непочулих слів
Такої чорної фігури
я ще не бачив на віку.
я ще не бачив на віку.
Строфа.
Ката!
Ката!
Йшли люди з церкви, вже скінчи́вся піст.
І одночасно – їх гріхи проснулись.
І одночасно – їх гріхи проснулись.
Так,..
що я з собою брав?..
що я з собою брав?..
Хто ці стіни білим помазав?
Хто посмів суперечить ночі?
Хто посмів суперечить ночі?
– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…
упав на землю і втонув в калюжі…
Зрана йди по Прорізній,
по бруківці-бливкавиці,
по бруківці-бливкавиці,
Як на мене, то ви красива,
алюмінієво-голуба,
алюмінієво-голуба,
Його кожен хоче зупинити…
а він ніколи не грав на руку –
а він ніколи не грав на руку –
Телевізор склав складний екзамен –
я його дивитися не буду,
я його дивитися не буду,
Розповсюджене кожне моє слово
може вас не назвати, а … не його ви.
може вас не назвати, а … не його ви.
Тепер, як ніколи,
відмовить педаль –
відмовить педаль –
Курка мокра ніч не спала,
впала з сідала,
впала з сідала,
Пензлик.
Тло паперове.
Тло паперове.
Дві хвилини
мені відведено
мені відведено
– Якби я знав, що ми потомимось,
Хіба б я сів у твій паперовий човник?!
Хіба б я сів у твій паперовий човник?!
"От і сурми заграли!
Час розплати настав!"
Час розплати настав!"
Бувай, мій Києве,
тебе я ще побачу
тебе я ще побачу
Сьогодні так.
Довга шия.
Довга шия.
Огірок при хвостику гіркий,
літо дощове його нагнало.
літо дощове його нагнало.
Ой, ще багато треба кави пити,
щоб дописати та й договорити,
щоб дописати та й договорити,
– О, Господи, Спасителю Великий!
Іди лягати спать, Кому кажу!
Іди лягати спать, Кому кажу!
навмання
маніяк
маніяк
Поставили їх отут
і сказали: "Не обертайтесь,
і сказали: "Не обертайтесь,
Кожне слово, сказане тобою, –
казка.
казка.
Диву даюся –
у воду дивлюся:
у воду дивлюся:
Усе ґеніальне – просто!
Як віра, буття і простір!
Як віра, буття і простір!
Зозуля у годиннику кує,
а серце гопака мені танцює.
а серце гопака мені танцює.
"На добру ніч! Я дякую за все!…" –
кажу весні, обсипаній росою,
кажу весні, обсипаній росою,
Я бачу, ви спітніли не на жарт,
перетрудилися на мокрому ґороді,
перетрудилися на мокрому ґороді,
Описуючи нас
до помпи від Помпеї,
до помпи від Помпеї,
Побито током деяких знайомих,
як б’ють на птахофабриці курей.
як б’ють на птахофабриці курей.
Хлопчик
з примхливою посмішкою
з примхливою посмішкою
Німотна темінь… сльози, як вночі.
Безпутство слів усі пісні зламало.
Безпутство слів усі пісні зламало.
А тепер я кажу, що на столі
стоїть, лишилися два столові прибори,
стоїть, лишилися два столові прибори,
Ти перейшла до чистих форм буття,
себто сприймаєш світ безпосередньо.
себто сприймаєш світ безпосередньо.
Любов – наш міст. Він лиш тоді впаде,
коли по ньому інший хтось пройде.
коли по ньому інший хтось пройде.
Я належу тобі настільки,
наскільки вічним є ти –
наскільки вічним є ти –
…І муху я спіймав.
Ой, їй було від мене!..
Ой, їй було від мене!..
Радію я, що вчора ві́ршів не писав,
які сьогодні лиш в однім рядку вмістились:
які сьогодні лиш в однім рядку вмістились:
Нехай я – останній,
але востаннє…
але востаннє…
Класична риба!
Мовчить навіть на гачку.
Мовчить навіть на гачку.
16 лютого 2002 р., Київ
Раніше за Все було Слово.
Слово за Слово – Змова.
Слово за Слово – Змова.
Коли коханню – край,
любові – са́ме час.
любові – са́ме час.
Якби та й з очей замість сліз
котилися краплі крові, –
котилися краплі крові, –
Важко тримати чужі таємниці.
У мене їх стільки, як тлі на малині.
У мене їх стільки, як тлі на малині.
Не бійся спіткнутись,
і, навіть, упасти –
і, навіть, упасти –
Люблю парадокси.
На кожному кроці
На кожному кроці
Папір – то день, поранений думками ранніми,
коли довкола міфів карусель
коли довкола міфів карусель
Чорно́зем узявся шкарлупою льоду,
снігами обтяжені бебехи хмар,
снігами обтяжені бебехи хмар,
Важко тримати чужі таємниці.
У мене їх стільки, як тлі на малині.
У мене їх стільки, як тлі на малині.
Пропоную розмовляти до третьої ночі.
А потім лягти.
А потім лягти.
День випав із орбіти,
душі сумні трембіти.
душі сумні трембіти.
Перебільшивши біль,
залишається менше.
залишається менше.
Ти молодим терпів тяжкі докори,
тепер виносиш їх на старість літ мені…
тепер виносиш їх на старість літ мені…
Сокіл у Києві не приживсь.
Йому відрубали голову.
Йому відрубали голову.
Мокра вулиця.
Вулиця сира.
Вулиця сира.
Поки світ стоїть на палях,
вбитих безпосередньо в космос,
вбитих безпосередньо в космос,
Хай мир і тиша ці
чимдужч – чимдальш,
чимдужч – чимдальш,
Багато щастя не треба.
Безмежно багато людині не треба.
Безмежно багато людині не треба.
Цього ві́рша нема
і не буде!
і не буде!
Наввипередки мчать літа, так одчайдушно!
Свята мета давно не та – смішна й неслушна!
Свята мета давно не та – смішна й неслушна!
Дощ, як з відра.
Сонце – вицвілий місяць.
Сонце – вицвілий місяць.
Як пише вірші сліпий?
Як пише вірші глухонімий?
Як пише вірші глухонімий?
Моє віросповіда́ння – твоє мовчання.
Ліпше – не мати, краще – не знати,
ніж загубити – і пам’ятати…
ніж загубити – і пам’ятати…
Дві закохані пари
(одна з них – монахи,
(одна з них – монахи,
Інша поезія