•  Ніщо так не нагадує війну…

Ніщо так не нагадує війну,
як тихий мир твого страшно́го сну.

•  Розкрию очі…

Розкрию очі –
і здивую ніч

•  Освідчення

Не вибачай,
що я тобі не продзвонив,

•  Ти хто, Україно?..

Ти хто, Україно?..
Знеболена матір

•  Народження – красне…

Народження – красне.
Дитинство – безтурботне.

•  Впиши мене у вірш…

Впиши мене у вірш
в легенду

•  Ой, які ві́рші…

Ой, які ві́рші!
Ой, які люди!

•  Яка біда порівняна зі смертю…

Яка біда порівняна зі смертю
невинного дитяти чи старця,

•  Розруха плоті собі на дні…

Розруха плоті собі на дні,
голоси непочулих слів

•  Жириновський

Такої чорної фігури
я ще не бачив на віку.

•  Строфа…

Строфа.
Ката!

•  Йшли люди з церкви…

Йшли люди з церкви, вже скінчи́вся піст.
І одночасно – їх гріхи проснулись.

•  Одеса

Так,..
що я з собою брав?..

•  Фраґмент

Хто ці стіни білим помазав?
Хто посмів суперечить ночі?

•  Жебрак

– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…

•  Зрана йди по Прорізній…

Зрана йди по Прорізній,
по бруківці-бливкавиці,

•  Як на мене, то ви красива…

Як на мене, то ви красива,
алюмінієво-голуба,

•  Його кожен хоче зупинити…

Його кожен хоче зупинити…
а він ніколи не грав на руку –

•  Телевізор склав складний екзамен…

Телевізор склав складний екзамен –
я його дивитися не буду,

•  Розповсюджене кожне моє слово…

Розповсюджене кожне моє слово
може вас не назвати, а … не його ви.

•  Тепер, як ніколи…

Тепер, як ніколи,
відмовить педаль –

•  Курка мокра ніч не спала…

Курка мокра ніч не спала,
впала з сідала,

•  Пензлик…

Пензлик.
Тло паперове.

•  Очищення

Дві хвилини
мені відведено

•  Пізнє виправдання

– Якби я знав, що ми потомимось,
Хіба б я сів у твій паперовий човник?!

•  Розплата!

"От і сурми заграли!
Час розплати настав!"

•  Бувай, мій Києве…

Бувай, мій Києве,
тебе я ще побачу

•  Сьогодні так…

Сьогодні так.
Довга шия.

•  Огірок при хвостику гірки́й…

Огірок при хвостику гіркий,
літо дощове його нагнало.

•  Ой, ще багато треба кави пити…

Ой, ще багато треба кави пити,
щоб дописати та й договорити,

•  О, Господи, Спасителю Великий…

– О, Господи, Спасителю Великий!
Іди лягати спать, Кому кажу!

•  навмання…

навмання
маніяк

•  Поставили їх отут…

Поставили їх отут
і сказали: "Не обертайтесь,

•  Слово

Кожне слово, сказане тобою, –
казка.

•  Диву даюся…

Диву даюся –
у воду дивлюся:

•  Ти

Усе ґеніальне – просто!
Як віра, буття і простір!

•  Зозуля у годиннику кує…

Зозуля у годиннику кує,
а серце гопака мені танцює.

•  На добру ніч…

"На добру ніч! Я дякую за все!…" –
кажу весні, обсипаній росою,

•  Я бачу, ви спітніли не на жарт…

Я бачу, ви спітніли не на жарт,
перетрудилися на мокрому ґороді,

•  Описуючи нас…

Описуючи нас
до помпи від Помпеї,

•  Рівняння

Побито током деяких знайомих,
як б’ють на птахофабриці курей.

•  Фото

Хлопчик
з примхливою посмішкою

•  Німотна темінь…

Німотна темінь… сльози, як вночі.
Безпутство слів усі пісні зламало.

•  А тепер я кажу…

А тепер я кажу, що на столі
стоїть, лишилися два столові прибори,

•  Ти перейшла до чистих форм буття…

Ти перейшла до чистих форм буття,
себто сприймаєш світ безпосередньо.

•  Любов – наш міст…

Любов – наш міст. Він лиш тоді впаде,
коли по ньому інший хтось пройде.

•  Я належу тобі настільки…

Я належу тобі настільки,
наскільки вічним є ти –

•  Фраґмент ненав’язливої розмови з жінкою

…І муху я спіймав.
Ой, їй було від мене!..

•  Радію я, що вчора ві́ршів не писав…

Радію я, що вчора ві́ршів не писав,
які сьогодні лиш в однім рядку вмістились:

•  Нехай я – останній…

Нехай я – останній,
але востаннє…

•  Класична риба…

Класична риба!
Мовчить навіть на гачку.

•  США…

16 лютого 2002 р., Київ

•  Змова

Раніше за Все було Слово.
Слово за Слово – Змова.

•  Коли коханню – край…

Коли коханню – край,
любові – са́ме час.

•  Якби та й з очей замість сліз…

Якби та й з очей замість сліз
котилися краплі крові, –

•  Важко тримати чужі таємниці…

Важко тримати чужі таємниці.
У мене їх стільки, як тлі на малині.

•  Не бійся спіткнутись…

Не бійся спіткнутись,
і, навіть, упасти –

•  Люблю парадокси…

Люблю парадокси.
На кожному кроці

•  Папір – то день…

Папір – то день, поранений думками ранніми,
коли довкола міфів карусель

•  Зимова замальовочка

Чорно́зем узявся шкарлупою льоду,
снігами обтяжені бебехи хмар,

•  Важко тримати чужі таємниці…

Важко тримати чужі таємниці.
У мене їх стільки, як тлі на малині.

•  Пропоную розмовляти до третьої ночі…

Пропоную розмовляти до третьої ночі.
А потім лягти.

•  День випав із орбіти…

День випав із орбіти,
душі сумні трембіти.

•  Перебільшивши біль…

Перебільшивши біль,
залишається менше.

•  Ти молодим терпів тяжкі докори…

Ти молодим терпів тяжкі докори,
тепер виносиш їх на старість літ мені…

•  Сокіл у Києві не приживсь…

Сокіл у Києві не приживсь.
Йому відрубали голову.

•  Мокра вулиця…

Мокра вулиця.
Вулиця сира.

•  Поки світ стоїть на палях…

Поки світ стоїть на палях,
вбитих безпосередньо в космос,

•  Хай мир і тиша ці…

Хай мир і тиша ці
чимдужч – чимдальш,

•  Багато щастя не треба…

Багато щастя не треба.
Безмежно багато людині не треба.

•  Цього ві́рша нема і не буде…

Цього ві́рша нема
і не буде!

•  Наввипередки мчать літа…

Наввипередки мчать літа, так одчайдушно!
Свята мета давно не та – смішна й неслушна!

•  Дощова замальовка

Дощ, як з відра.
Сонце – вицвілий місяць.

•  Як?..

Як пише вірші сліпий?
Як пише вірші глухонімий?

•  Моє віросповіда́ння…

Моє віросповіда́ння – твоє мовчання.

•  Ліпше – не мати…

Ліпше – не мати, краще – не знати,
ніж загубити – і пам’ятати…

•  Дві закохані пари…

Дві закохані пари
(одна з них – монахи,