Автори /
Дмитро Заєць (1984)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Блукання
•
Народе мій, хіба ти знаєш...
•
Помаранчеве диво
•
Майя?
•
У снах моїх небесні флейти грають...
•
Антитези
•
Божевілля
•
Ніч
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Загублені у хаосі буття,
Розкидані кривавими шматками,-
Розкидані кривавими шматками,-
Народе мій, хіба ти знаєш
Своїх співців?
Своїх співців?
Сімнадцять днів – мов сон, мов подих дива:
Не встояла байдужості стіна,
Не встояла байдужості стіна,
Ми для Вічності тільки краплини –
Так було і так буде завжди,
Так було і так буде завжди,
У снах моїх небесні флейти грають,
І щось тремтить у зраненій душі,
І щось тремтить у зраненій душі,
Наш світ – це вічний хаос, какофонія,
Що поглинає мрії і пісні,
Що поглинає мрії і пісні,
На паперовім небі я малюю
Всю ніч твоє обличчя фарбами журби,
Всю ніч твоє обличчя фарбами журби,
Я запалю свічки і Богу помолюсь,
І привиди нічні від мене повтікають,
І привиди нічні від мене повтікають,