Загуби мене знову,⁣
Загуби⁣
Фіолетом!⁣
⁣
Кислотна веселка,⁣
завжди помічна.⁣
⁣
Загуби мене ніжно.⁣
⁣
Я скажу по секрету..⁣
⁣
Ми утратили сором⁣
.і людські⁣
імена.⁣

Віднести їх коріння⁣
калини до вогню,⁣
залишити їм щастя,⁣
і долю ковалю.⁣
⁣
Привезти їм відкриті⁣
ворота до добра,⁣
завчасу примирившись⁣
із рухом, що обрав.⁣
⁣
І сплести візерунки⁣
книжкові у косі,⁣
і німотою серця⁣
сказати — ви живі.⁣

2020

дивися⁣
в небо⁣
піймай⁣
рукою⁣
позаду⁣
руку⁣
ходім⁣
за мною⁣
⁣
в лозу⁣
шалену⁣
пірнімо⁣
глибше,⁣
глибоку⁣
воду⁣
і море⁣
тиші⁣
⁣
дістанем⁣
зорі⁣
прозорі⁣
квіти⁣
берімо⁣
швидко⁣
ще мить,⁣
і вітер!⁣

2020

Чоловіку,⁣
Кому тут ювілей⁣
Пощастило народитися в один Божий день⁣
Поруч яблуні, та срібного мундштука⁣
В капусти листі, де беріг дід мундштука.⁣
⁣
Чоловіку,⁣
(Йому тут ювілей)⁣
Було добре в часи читань, і черешень⁣
Коли спати б, а класики все тримали⁣
Після футболу ще бадьорішим тримали.⁣
⁣
Чоловіка,⁣
Кому тут ювілей⁣
Било в поти від їзди на гнідому залізі⁣
До ріки, що холодила груди⁣
До глибин, течії — по всі груди.⁣
⁣
В батька,⁣
Кому нині вже ювілей⁣
Жартівливий — зберігся в душі — принц малий⁣
Дорожить шкарлупою горіха й сливи⁣
Окрім синів — дуже-дуже любить сливи⁣
⁣
Щасливий.⁣

2020

складочки⁣
губ твоїх⁣
⁣
просять⁣
мене⁣
про гріх⁣
⁣
шматочки⁣
твоїх очей⁣
⁣
не злазять⁣
мені⁣
з плечей⁣
⁣
звуки⁣
вій твоїх⁣
⁣
роблять⁣
мені⁣
буревій⁣
⁣
2020

«Що це ти сказав?! Ану повтори!»
Відписують мені старі редактори.⁣
Та як зачнеться: «Хочеш, любий, догори?⁣
А долар-сорок, ляма — півтори?»
⁣
І я, бобер, тим злюкам невдячний,⁣
Брат Гемінгвея, кому не бува лячно,⁣
Месник штанзі й дев'яткам — у грі ногом'яч!⁣
Пером озброївся, та вкляк, хоч плач⁣...

2020

Ми любим же побути на мить психіатрами,⁣
Наука й знання нам — то одна лиш завада!⁣
Не треба вже Ясперса, розійшлися ми з Сартром,⁣
⁣
Забули Маслоу, та гомін Белграда.⁣
Кругом же у кожного — діагноз депресія —⁣
Підтвердить Прозак, що її ж і вигада.⁣
⁣
І наш любий учений із WOZ-конференції⁣
Прокинеться гордо. І вже спозаранку⁣
Наче вперше в Італії крикнув: «Флоренція!»
⁣
Повіситься піп на здоров'ї останку.⁣

2020

У сизий червень смуток буває.⁣
Тоді — тривожні тополі,⁣
Коли зраду та рану збуваю⁣
Гірко, чи кисло й поволі.⁣
⁣
Та бродитиму з Брахманом в липні,⁣
Коли знов буде фестиваль.⁣
Може, щастя німе ще прилипне?⁣
Й розбіжиться всяка печаль.⁣
⁣
Та почую я шепіт шипучий,⁣
Чи на Полі — спів хризантем⁣
За Дніпром, що давно не ревучий⁣
У місті серпневих систем.⁣

2020

У гарячу ніч
Містечко сиве не спить
Я з ним — віч-на-віч

2020

і знову бісове роздратування⁣
від кожного шуму звучання⁣
а причина — невдалі спроби⁣
прийнятися за хаос намагання⁣
⁣
а зовсім скоро зачнеться сичання⁣
апатії, чи Нуль-бажання⁣
що викличе вселенську нудьгу⁣
у пестунів легкого сподівання⁣
⁣
а потім линуть сльози віднімання⁣
бо рядки ідуть на чування⁣
й упадуть додолу мімози⁣
(це вам, леді, не доданки з рівняння) !⁣

2020

Гірко заплакана⁣
Гіркими й колючими⁣
Гіркотою потуплена⁣
Гіркотлива й розлючена⁣

2020

Дуже люблю⁣
наші⁣
ігри⁣
за інопланетних⁣
повстанців⁣
та⁣
довгі⁣
прогулянки⁣
коло закинутих⁣
станцій⁣
⁣
Дуже люблю⁣
наші⁣
встидливі⁣
й радісні⁣
танці⁣
та⁣
апельсиновий⁣
запах⁣
у ліжку⁣
вранці⁣
⁣
Дуже люблю⁣
наші⁣
вирізки⁣
зі старих⁣
глянців⁣
та⁣
фініш вредних⁣
між⁣
нами⁣
дистанцій⁣

2020

Самотність запрошує в гості⁣
Зустріч опівночі, на глухому помості⁣
Приходи, як завжди, у білій сорочці⁣
І лагідно попитай, одвернувшись од злості:⁣
⁣
Що та як?⁣
Те чи се?⁣
⁣
А тоді ляжте у ліжко⁣
І пошепки⁣
Тет-а-тет⁣
Вимкніть запобіжку:⁣
⁣
Не скажу нікому⁣
Ніколи, ніколи⁣
Нікому не проречу⁣
Лиха⁣
⁣
Попередньо не зваживши виміри болю⁣
Завчасно не вибивши бидло й пиху⁣
Бо слово одному стане поперек долі⁣
А комусь же — пекельним останнім під дихом⁣
Та лиш подаруй, Боже⁣
Дикої волі⁣
⁣
Й на цьому закінчиться тиха⁣
Молитва⁣

2020

Частка видива⁣
Частково відсутня⁣
Самобутня частинка⁣
Найчастіше невидима⁣

2020

Крокуючи боком⁣
—⁣
Візьміться руками⁣
⁣
Взялися ребрами⁣
—⁣
Крокуйте кругом⁣
⁣
Взятого думками⁣
—⁣
Взяла стегнами⁣
⁣
Кроком уліво⁣
—⁣
Вийшли разом⁣

2020

Склом просякнуті⁣
Склом перемішані⁣
Кришталями, маскою⁣
Засклені ми⁣
гірші є⁣
⁣
Шматочком уколоті⁣
Шматочком утішені⁣
Мавпою, людьми⁣
Кращі ми⁣
грішні є⁣
⁣
Бо коли хто сміливий⁣
Раз⁣
прийде сміливішати⁣
А коли хто добріший⁣
Два⁣
буде тебе вішати⁣
(Просто будьте обачними⁣
й⁣
У-⁣
-ТРИ-⁣
-ЧІ⁣
хитрішими)⁣

2020

Тремтячи,⁣⁣
будимо⁣⁣
Тремтячих⁣⁣
буднями⁣⁣
Тремтівши,⁣⁣
будемо⁣⁣
Тремтячими⁣⁣
Буддами⁣⁣

2020

Ми є тихо щасливими
І завжди потай кохаємо
Любимо, тепло коли є нам
Та в холод
чому?
забуваємо

Що космос
Це козир душі
Вона продається окремо
Часами
За сіру гривню
Частіше
За синє небо
Чарівна
Я тобі брешу
Насправді
Тільки за тебе

2020

А зоря поки ходить по колу
Як і кожен у тому житті
Народився, згодом — і знову
Залишає нам щось по собі

2020

хтось тихо мовив

день марніє

а інший перегнав

і підійшов

а хтось, було, казав

бувай, надіє

та інший нагадав

тримай любов!

2020

Ти хочеш бути
Ти хочеш ходити
Слухати спів пташок
Гуляти
Творити

Вона хоче бути
Вона хоче любити
Бігати біля сонця
Співати
Жити

Ти хочеш бути
Ти хочеш дарити
Свіжі зірвані квіти
Малюнки
Магніти

Вона хоче бути
Вона хоче знати
Адреси листів
Куди
Відсилати

Ти хочеш бути
Ти хочеш чекати
Коло поштових дверей
Вікон
Хати

Вона хоче бути
Вона хоче стрибати
Ніби у щічку
Перший
Пізнати

Ти хочеш бути
Ти хочеш чути
Її ніжний голос
Приймати
Вбирати

Вона хоче бути
Вона хоче складати
Твої долоні докупи
М'яти
Змикати

Ти хочеш бути
Ти хочеш літати
Знову за руку
Відвести
Пустити
Піймати

Вона хоче бути
Вона хоче радіти
Ясному дню
Ночі
Як діти
Радіти

Ти хочеш бути
Ти хочеш сказати
Люблю її усмішку
Маківку
П'яти

Вона хоче бути
Вона хоче дістати
До твого чола
За шию
Злапати

Ви хочете бути
Ви хочете рости
Крізь терни до зірок
Країну
Обійти

Ви хочете бути
Ви хочете втекти
Назавжди
Навічно
Вона і ти

2020

Ми так часто думаємо, що подумають інші

Ми так часто думаємо про порожні речі

Нове гасло — перестати відчувати більшість

Нове гасло — відкрити очі на світ нарешті

2020

Кому не страшно зранку проспати?

Кому не страшно пропустити машину?

Кому не страшно сказати?

Я тебе люблю

Я твоя людина

2020

Тривожній Н.

Надія — це наймиліша мрія
Як віра, і любощі, дружба спіла

Сподіванки породжують чуття
Пильність затягує до смутку вбрання

За нею ззаду колихнеться чиясь рука
Стоятиму
Тремтливий, істеричний і жіночний
Я.

2020

Я вдихаю свіжий аромат

Надзвичайно терпкий, дитячо-ігровий

Переливається нотами смаку



Ти плюєш у мою кружку

Більше не усміхаєшся напружено

Постукуєш ніжкою об асфальт



Форма речі розпливається

Голос лунає повсюдно

Найперші заголовки шпальт



Я виходжу в найближчий ліс

У світ природи тіло переніс

Лягаю на порослий мохом камінь



Ти дивишся з-під дерева, мов лисиця

Ти одночасно прикрилася хащами, і нам дійство сниться

Зиркаєш тихо і хитро



Віє вітер, котяться пустинні гілочки

Бринить надія, гукають інакші, що основу знайшли

Тим часом засвітилася зірка



Я починаю спершу кричати, бити міцну твердину молотом

Тоді відходжу в тінь, вдихаю віяння темряви й порухів

Закриваю очі, усміхаюся, відчуття повільно підкочується



Ти лазиш по гілках, темно-сіра пантера

Очі королеви, гнучкість лева

Готуєшся стрибнути і пристрастю з'їсти



Ми врешті сходимося, танцюємо, по-бісівськи й божественно викрикаємо

Змішується вогонь пекла і блаженство раю

Тоді ми поруч один одного, мовчки питаємо



Дивимося в очі самі собі:

"Свободу ми маємо?"

- "Так!", паралельно гукаємо й обнімаємося.

2020

Львів є справжнім домом
У ньому нарозпашку стоять кам'яні грифони
Химери уривків ідей
Старий корінний львів'янин-юдей

Львів грає на невидимій арфі
У ньому ховається і Мавка, і Марфа
На площі Ринок біжить Домовий
Бруківка відбивається, там хлопчик малий

Львів улазить у душу
Він в'є в ній гніздо
В цьому місті чути твою пісню
У ньому чути сопрано

Львів сам створює рими
Кожну мить, як дивак, грає він
Львів то кожна в місті Лева людина
Львів то кожен камінчик, сплеск дощу, ніжний буревій

Львів обіймає бездомних тварин
Жалить чуттями, розвіює сигаретний дим
Львів готує смачний алкоголь
Місто Лемберг, Львів-король

Піднімаєшся на Високий (і Низький) Замок
Вогні пурхають, видно систему
Підводних каналів, садів хризантеми
Обриваєшся знов, із башти в зимівці

Пада сніг, пада ти на мерзлотній бруківці
Вибуха сміх, сміх крізь біль, крізь синці
Ти лежиш, файно так, мов знову потрапив у казку
Лижеш лід, дмуха в руки, цілуєш дворову собаку...

2020

Львів красивий, Львів гострий, Львів виколює рани
Львів хтивий, Львів пісний, Львів гукає в забрало
Вовк степовий, клоун дурний чи несмілива школярка
Місто всіх обійме, всіх прийме їх повадки

Заковулки, проспекти, театри
Архітектура стара і багатство
Іноземці, припорошені дами
Дика й гаряча молодь, слабка дочка та її тверда мама

Університет, кращий той, про який усі знають
Новомодний квартет, християнська печаль
Храми, шпиль, тепле світло воскової свічки
Доторк до стін, язиком по склу, думками про вічне

Кожен раз все наївно і стримно чекаєш
І кусочок Львова зі слізьми радості на очах обіймаєш
Ти у центрі, чути ритми Дебюссі
Вам крихту грошей, музиканти, любі мої!

Трамвай їде, колихається, квитків рух, їх тьма
Найпопулярніший і незатишний 3А
Трохи свіжий і розріджений Стрийський Парк
За ним Колегіум, ера людей нова

Ти кружляєш ногами, підстрибуєш, рухаєш
Томливий ранок, беліберда, ти біжиш туди й туда
Медитація, стрес, лекція нова
Акуратні дівчата, перенос, книжка в мозок пішла

Львів тим часом гудить, і тихесенько слухає
Ту й цю мить, як кипить, як життя пересушує
Коливає своїми магічними ритмами, дибками
Ти стоїш і дивуєшся його плутаними свитками

Львів! Я люблю тебе! На твоєму помості
Тут я стався, сюди втік, і воскрес
Ти поміг, як католик і його хрест
Істерично й надривно плачу і кричу

Львів! Я твій! Я тільки тебе люблю й не пущу!..
Усміхаюся, втираюся, я вже знову дитина
Перед Львовом сповідаюся
Він складає кожну днину

Львів тримає, трима кріпко й до крові
Львів є сильний, місто з діброви
Всі слова вже керуються ним
Львів, ти мій володар, галицький принц!

Львів легенько так коцає в душу
Львів робить чутливим, робить шубушним
Він рядок вивіряє й ізсередини рве
Львів мене покоряє, Львів мене жде..

2020

Нарцис, який кається
Про свою ненависть до себе
Навіть квіткою називається
Лиш би дістати до неба!

Нарцис, що сповідує ідею любові
Із шипами-обіймами, БДСМ і кігтями з кров'ю
Один раз його скинули
І він став сволоччю

Нарцис, повторяється
Ку-ку-кає навколо
Земля й німб обертаються
Несіть йому паперову корону

Нарцис був простою хорошою людиною
Наївним хлопчиком, умною дитиною
Він не вважає себе жертвою
Просто в нього специфічні потреби є

Нарцисична травма, естетичний психоаналіз
Єство його забрали, віддали в пекло-шпиталь
Лікування відсутнє, прогноз беззаперечний
Виключити із суспільства, пацієнт небезпечний!

Нарцис поглядав спершу на відображення
Того, хто стояв позаду
Однак сталося преображення
І божевілля верх взяло!..

2020