Автори /
Кміт Ольга Мороз (1987)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
Конвалії і сюжети
•
****
•
****
•
****
•
***
•
****
•
*****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
Лавандовий вечір
•
Півцарства
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
Ти не снишся мені...
•
Пригорща ілюзій
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
*****
•
****
•
****
•
****
•
*****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
***
•
****
•
****
•
****
•
Осінній ренесанс
•
Потяг № 70
•
*****
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Я граю музику, йдуть дощі
Вода стікає із неба краю
Вода стікає із неба краю
Ці спогади залишені мені.
Я зрощую цілий букет конвалій
Я зрощую цілий букет конвалій
Вечір на смак кориці
Вечір як чашка кави
Вечір як чашка кави
Я хотіла би бути метеоритом
Спалахнути яскраво і згаснуть одразу
Спалахнути яскраво і згаснуть одразу
Очі чорні, як кава , та не такі, як ніч
З тобою ми заблукали й не знали у чому річ
З тобою ми заблукали й не знали у чому річ
Доторкнися до мене думкою, я так хочу…
За руку мене візьми. Подивися в очі
За руку мене візьми. Подивися в очі
Замість кави буде мате
Замість ночі прибуде день
Замість ночі прибуде день
Ти біле вино в бокалі
У кожну липневу спеку
У кожну липневу спеку
Не напишу листів, не запитаю, де ти ,
Я не вийду на зустріч річкою з берегів,
Я не вийду на зустріч річкою з берегів,
Танцюю музику, я вписана у танець
Я танець, я лише один порив
Я танець, я лише один порив
Хтось переплутав кохання з кавою,
Й клявся що все дарма
Й клявся що все дарма
Молочний лютий…він такий як сни
Розчинюся у білому тумані
Розчинюся у білому тумані
Найхолодніше завжди лиш весною
Найхолодніше в перший день весни
Найхолодніше в перший день весни
Вже не проходиш кулею наскрізною
По моїх венах, і не пишеш знаками
По моїх венах, і не пишеш знаками
Осіннє рівнодення:
Порівно ночі й дню…
Порівно ночі й дню…
Лавандове щастя , лавандовий вечір
Лавандове небо у проміжках крон
Лавандове небо у проміжках крон
Пів царства за тихий сон
Пів царства за гору з пліч,
Пів царства за гору з пліч,
Розкажи мені казку, милий, я в будь-яку казку вірю
Я вірю забутим снам, я вірю у кожну мить
Я вірю забутим снам, я вірю у кожну мить
Пиши. Поки пишеш химери твої на волі
Вдивляєшся в них: та тільки густий туман…
Вдивляєшся в них: та тільки густий туман…
Я намалюю вітер у тебе на балконі
На арфі він зіграє під вікнами пісні…
На арфі він зіграє під вікнами пісні…
Чорне твоє волосся
Торкнулось мого плеча
Торкнулось мого плеча
Підкоримо це танго, чи танго не для нас?
Я за тобою, бачиш, вже зовсім не встигаю
Я за тобою, бачиш, вже зовсім не встигаю
Я виймаю зі свого плеча
Твою золоту стрілу.
Твою золоту стрілу.
Ти не снишся мені. Та й годі,
Із тими снами
Із тими снами
Ця буря паперова дісталася до вікон,
Така несправжня буря, і паперові сни -
Така несправжня буря, і паперові сни -
Віра зростає з найбільших глибин зневіри:
Для звуку потрібна тиша, для світла темінь.
Для звуку потрібна тиша, для світла темінь.
Весна наче осінь,
А нічка як просинь
А нічка як просинь
Мов шмат одежі приміряю сонце –
Воно втікає у холодний вечір…
Воно втікає у холодний вечір…
Проходжу крізь миті, а миті проходять крізь мене,
Не спиняю несамовито, не назбирую їх в кишені,
Не спиняю несамовито, не назбирую їх в кишені,
Дивлюся на перон через вікно
Так затишно бува лиш на вокзалі
Так затишно бува лиш на вокзалі
Ти на війні навчилась любити -
І як ніхто жива.
І як ніхто жива.
Вибралась із лабіринтів ночі
Й розсипалось все на пазли,
Й розсипалось все на пазли,
Буває так , чарівне затишшя
Тендітне щастя
Тендітне щастя
Зима засіяла гірляндами в вікнах навпроти
Дерева засніженим гіллям горнулись до вікон…
Дерева засніженим гіллям горнулись до вікон…
Нічним експресом полетіти в вирій
Там хтось мене запрошує на чай
Там хтось мене запрошує на чай
Налий мені сонця в долоні й мене пробач
Відлунює тихо в скроні: не плач , не плач
Відлунює тихо в скроні: не плач , не плач
І говорять усі: золота, золота...
Та кажу я тобі, що та осінь холодна…
Та кажу я тобі, що та осінь холодна…
У кожному серці є вічні джерела
Знайдеш, коли прийде час
Знайдеш, коли прийде час
Пишуться вірші, а значить все добре
Мені спокійно…
Мені спокійно…
В тій ночі як в тонучім кораблі-
Занурююсь в дно
Занурююсь в дно
Мій Дон Кіхоте, подвигів не треба
В цій метушні не втратити би спокій...
В цій метушні не втратити би спокій...
Байдужість - найбільша з отрут
Холоду повна чашка
Холоду повна чашка
Наче знаю усе, крім життя, що проходить мимо
Я чекаю весни… трощить вітер кістки кущів
Я чекаю весни… трощить вітер кістки кущів
Виросте в серці дерево,
І принесе плоди
І принесе плоди
Осінній ренесанс із присмаком мате
На смак терпкий світанок не обігріє плечі –
На смак терпкий світанок не обігріє плечі –
П’ю каву, читаю Іздрика,
Все що для щастя треба…
Все що для щастя треба…
Ніч поглинає все більше і більше світанку
Все більше снаги і світила, все більше тепла
Все більше снаги і світила, все більше тепла