Ось і фініш - заморений вечір
Запалив ліхтарі десь за обрієм
Ті лампадки буденних зречень
Переповнених суєтних спокоєм
Аж по вінця, до краю, до прірви
Аж до позначок вище та над
І в повітрі витає знов задума мрійна
Вище бавовняних хмар зорепад -
Креатура небесного тіла...
Опускає задуму поволі на плечі
Запаливши так впевнено й вміло
Ліхтарі цей фотонний кумедний вечір

Це найбільше із див
І на грані межі і обмежень
Як цей крутись світ
Як від будь-чого все є і залежить
Чи це день, чи світанок,
Уривок вчорашньої ночі
Що не лишиш ніяк, чи на завтра,
На вчора, на тиждень, чи потім...
Не внесеш у дедлайн
У банальні чи плани чи схеми
Але поки є час
(Чи думаєм так ми даремно)...
Але поки є трішечки чогось
Чи є хтось
Коли більше не варто
І, мабуть, предостантьо
і, мабуть, всього в кайф
Це найбільше із див
І без логіки схема
Коли в твій облаштований світ
(Чи то хаос, комфортний під себе)
Прибувають з далеких орбіт
Іншоземні думки
Але надто такі...
І від когось такого
Хто вбіса так схожий на тебе
2020

Ми не бачим живої весни...
Вона вся ж така як і всі
Тільки небо в чотири стіни
Тільки крізь рамку в вікні
Ця весна як і всі...
попередні
вчорашні
прийдешні
Зрадіємо першім теплі
Повернуть ластівки перші
Так, ще мороз обпече
Ще не схочеться спеки
Дощу заманеться тобі і ще
Заманеться під самі ребра
заманеться
вкортить і...
попустить
Бо не видно живої весни
Бо не видно живого літа
Хоч вони все ж такі як і всі
Лиш крізь шибку вікна розбиту...
05.05.20

цей манір яким дихаєш
ця римованість голосу тиші
і простору в закутках меж
ці думки які живуть в звивинах
стукіт живий із грудей
погляду хмурена синява
чи то карих задума очей
Ти нічого із нього не виріжеш
своїх недоліких (а, скоріше - плюсів)
не сховаєш і не забереш
це як карма
чи момент із твоєї історії
ти можеш сказати будь-що
але ж думка це буде все та
але що тобі із зміни своєї
Зовнішньої
бо манір яким дихаєш
інші слова на вустах
а римованість голосу
а розмови із тишею
Ти людина ота та ж сама
тільки думка інша у звивинах
І що інше є щось
крадькома
у очах

2020

Океанською зернокавою
Пахне небо дощем
Пахне спекою, пахне спрагою...
Вітром хмаро-митцем
Пахне мрією та таємною
Вітром східним з пустель
І полегшенням оперезує
Дирижаблем везе...
Відпускає за тихою вуличкою
Перші краплі та перший щем
Нехай місто дедалі безлюдніє
Нехай небо пропахне дощем...

2019