Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Лариса Маковей (1958)




Огляди

  1. Колискова для внучки!
    Спи, моя Марічко, поки невеличка!
    Підростеш з роками й полетиш у світ!
    Хай тобі солодкі сни дарує нічка!
    Відведе в казковий, срібний зорецвіт.

    Бачиш? Зазирає місяць у віконце!
    А десь там у небі зорі мерехтять!
    Сон твій колисають божі охоронці,
    А листочки в шибку тихо лопотять.

    Ось, поглянь, дитятко, догоряє свічка!
    Сплять звірятка в лісі, спить і зелен-гай!
    Тож, пора вже спати і тобі, Марічко!
    Хай тобі насниться феєричний край!

    А як встанеш вранці, прилетить синичка!
    Вийде з хатки сонце на земний уклін!
    День новий постане, замуркоче кицька,
    Зазвучить пташиний, ніжний передзвін.

    По́ки ж нехай втому забирає нічка,
    А тебе в дрімоту нишком проведе.
    Тож, свої небесні ти заплющуй вічки!
    Бо вже скоро ранок росами впаде.

    Спи, моя Марічко, поки невеличка!
    Час цей безтурботний, мовби дивограй!
    Хай тобі солодкі сни дарує нічка!
    Люлі, люлі, баю, люлі, люлі, бай!

    13. 06. 2020 Л. Маковей



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Осінь на порозі!
    Передосінні дні вмиваються дощем!
    Лаштується в дорогу спрагле літо.
    Чомусь душа моя закута в гострий щем!
    Напевно, трунку келих недопито.

    Бринить повітря сивим смутком в'ялих трав.
    Доспівує цвіркун прощальні трелі.
    На небосхилі в сяйві сонячних заграв
    Ще виграють багристі акварелі.

    Тарката бджілка з цвіту п'є терпкий нектар,
    Купаючись в ранкових, чистих росах!
    Чому ж так тоскно серед скошених отав?
    Чому журливо птиці так голосять?

    Навіщо клином залишають рідний край,
    Торуючи в далекий світ стежину?
    Чи знайдуть в чужині омріяний свій рай?
    Адже душа там квилить без упину.

    Тож, чуєш, осене? Ти смутком не вкривай!
    Нехай життям вирує ще природа!
    В зелених шатах хай хизується розмай,
    Тумани не торкають його вроду.

    Та осінь злегка вже золотить літні дні,
    Вплітаючи в ноктюрн мінорні ноти.
    А сонні квіти на земному полотні
    Дописують останні натюрморти.

    Лаштується в дорогу спрагле літо...

    20. 08. 2020 Л. Маковей

    "Трунку келих не допито" в сенсі "недопито п'янких пахощів".



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. У мене день народження! (пісня)
    В мене день народження! (пісня)

    Бачте, сяю я сьогодні в гожій вишиваночці!
    Тож, приходьте на гостину паничі й паняночки!
    Будем файно танцювати за мого погодження!
    А Ви мене привітайте з днем мого народження!

    Приспів:
    Гей, музики, грайте вправно з вечора й до ранку!
    Хай мої здійсняться мрії й дивні забаганки!
    А Ви, хлопці, споглядайте, я ж така гарненька!
    Беріть в жони, не вагайтесь, поки молоденька.
    ________________________________________
    У цей день я народилась красним, теплим літечком!
    Виростала при садочку, мов медяна квіточка!
    Вмита росами й дощами, і веселим сонечком!
    І своїх батьків хороших - наймиліша донечка!

    Приспів
    _________________________________________
    Чепурилась, прикрашалась в дороге намистечко!
    Вишиваночка у мене з ніжного батистечка.
    Я красуня-українка славного походження!
    І сьогодні, ось святкую, день свого народження!

    Приспів
    __________________________________________

    02. 08. 2020 Л. Маковей



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  1. Нап'єшся знов нектару!
    О, бджілко золотава, маленька трудівнице!
    Не відаючи втоми, летиш в полон левад!
    Де липа медоносна й червона медуниця
    Довкола розсівають медовий аромат.

    Нап'єшся знов нектару, чарі́вна мандрівнице!
    Скупаєшся в акордах пташиних серенад.
    Поніжишся в блискучій, смарагдовій травиці,
    Занурившись у співи розчулених цикад.

    Та раптом хмари в небі розірве громовиця!
    І ти втечеш, забравши, медовий свій цукат.
    Ховаючись від зливи, спочинеш у домівці,
    Щоб потім знов вернутись в розкішний диво-сад.

    О, бджілко золотава, малесенька служнице!
    Виблискує в загравах твій сонячний наряд!
    Життя твоє коротке, мов рання зоряниця,
    Яке краде безжально невтомний часопад.

    Полинеш в потойбіччя, забравши таємницю!
    Загубишся в безмежжі під срібний зорепад.
    Наступного вже літа нова твоя сестриця
    Збиратиме нектари на просторах левад.

    22. 07. 2020






    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5