Яке число? Яка сьогодні дата?
Який день в календарі?
На ці питання відповідь не зможу дати,
Лиш тільки морок в голові.

Невже прокинувся, невже це знову,
Вчорашній день, лупцює у вікно.
Це схоже на якусь, абсурдну змову,
Де бранця роль мені відведено.

І знов, і знов, являє він мені
Ті марення які я бачив.
В них сірість, мряка і погашенні вогні
Де я нічого вже не значу

Я не впущу його, звичайно ні!
Нехай іде собі небого.
Можливо десь в туманій далечі,
Заблукавши, незгадає до мене дороги.

Напевно даремно надію на тей поклав,
І сенсу в цьому немає.
Щоб долю яку сам собі вигадав,
Погнати щосили нагаєм.

А, що то стало зі мною?
Невже то листя зів'яло,
Серце моє покрило журбою,
І на землю тихо опало.

А кров кипить і серце в грудях скаче,
Коли те листя, ніхто навіть не побаче.
Воно скрізь, воно повсюди,
Але навіщо воно потрібне, не ті люде!

Не помічаємо тієї простої вроди,
Тих прекрасних джерел чісті води.
А все дивимося, зазираємо
З болота в багно, очі ховаємо.

Навіть не розуміємо, що ми втрачаєм,
З жадобою весь сурогат погланиаєм
Міняємо обгортки, свято віруючи в те,
Що на світі "Я", єдиний, таких не було і більше не буде.

Гадаю даремно я думку почав,
Хто я такий, і навіщо словами людей діймав?
А теє листя все так на землю й ляга,
Лиш я піду туди, де тебе нема.