Праві, ліві, горделиві,
Горделиві і строптиві.
Маркса, Юнгера адепти.
Всюди внести свою лепту
Хочуть ці молодики,
Як кастровані бики
В інтернёті повоюють,
Їх гармати - лайка й дуі.
Знову зве їх честь на кулі.
Кулі не з заліза - фактів,
Нищать, як той катафрактій,
У кумедній битві гинуть
Праві, ліві і кумири.
Бо одним національне,
Вишиване і брутальне.
А насправді сміҳ та й годі.
Наче лицарі в пригоді,
Думають, Середньовіччя,
Наступає знов. Дурніші
Тільки ліві комуністи,
Анархісти, сталійністи
Всякі дивні феміністи,
Словом, різні утопісти.
Рівністю в них кличуть Хаос
Чи тоталітарну масу
Вбитих дисидентів. Мушу
Я відкрити свою душу,
Повертатись до традицій
І Христу вклонятись ницо
Я не хочу. Не лякайтесь
Від старого відмовлятись
Я не буду. Та прогресу
Теж належне віддаю я
Бо без нього у нові ми
Скотимось роки депресій.
Жити хочеться багато,
Етика іде від Бога,
Та наука без нового
Існувати теж не може.
Чи мораль нову створити
І змінивши суть - в лещати
За тоталітарні грати
Ідеологів" - фашистів
Помістити наш народ
Чи терор червоний? Страшно!
Переплисти чи крізь брод?
Краще я втечу відважно.

Упали на Шулявці ліхтарі.
Знов наллє у вуха нам КМДА
Три відра найкращої брехні,
Як було це довгії літа.

Впали на Шулявському мосту
Три стовпи. Та скоро позабудем
Набравши кисню повні груди,
Посміємося із свіжого посту.

Як було раніше, проковтнем
Порцію лайна із вуст чужих.
Буде гірше, гірше з кожним днем,
Та чекатимемо божих див нових.

Впали на Шулявці ліхтарі
Як упав у президента рейтинг
Виродились в нас каменярі
Розплодидись у мережі боти, фейки.

Я прокинувся увечері в надії,
Що сьогодні стане трохи краще
Та упевненився: надія та пропаща.
Винуватих не карають, зміїв.

Ніхто не вмер, вони невинуваті,
I падатимуть далі ліхтарі,
Брехатимуть, і віритиме вата,
Дзвонитимуть забуті номери.

О, темний ангеле з небес,
Не спокушай мене!
Солодке варево словес
Із пекла прокляне.

Ці звуки, наче молоде
Вино течуть униз.
І жар по тілу гнівний йде
До ніг і знову ввись.

І длань моя горить вогнем,,
Вуста палають так,
Як вогнище цим зимнім днем,
Це божий темний знак.

Як Кіпарис помер, вростуть
Гріхи у плоть мою.
Як Прометей помилки суть
Я болем пізнаю.

Страждання - це моє буття,
Буденність для душі.
Я на сніданок їм серця,
Надію полишив.


В Едемському саду живу
Між зелені секвой.
Із соромом переношу
Тягар свій кам'яний.

Сізіфа праця - вирізать
З граніту емпірей
Вірші, поеми, пізнавать
На смак який Борей.

2020